1. Теоретичні основи оподаткування

1.1 Сутність податків

Визначення сутності податків має два аспекти: соціологічний і прагматичний.

У соціологічному значенні податки – фінансова основа існування суспільства.

Відомий російський економіст М.І. Тургенєв, аналізуючи історію оподаткування різних країн, писав: «В естественном или диком состоянии человека потребности в налогах существовать не может. Каждый печется, как может о своем пропитании, о своем сохранении. По мере становления общества сперва из одного, потом из нескольких и многих элементов, необходимость частных пожертвований для общественной пользы утвердилась между людьми. Эти пожертвования, сначала состоявшие в некоторых простых работах, в удалении части плодов, от земли получаемых, умножались и совершенствовались более и более, вместе с усовершенствованием общества».

В енциклопедичному словнику Ф.А. Брокгауза і І.А. Єфрона зазначається: «Существование стройной системы налогов есть признак высокой ступени государственного развития».

М.І. Тургенєв головне призначення податків визначав таким чином: «Налоги суть средство к достижению цели общества или государства, т.е. той цели, которую люди себе предполагают при соединении своем в общество или при становлении государства. На сем основывается и право правительства требовать подати от народа».

В сучасних умовах податки є фінансовою основою усіх держав з розвинутою економікою. Державне управління вважається діяльністю, що породжує суспільну корисність у формі державних благ. Держава надає «чисті» суспільні блага: національну безпеку, охорону здоров'я, культуру, науку і т.п. Ціна цих благ – податки. Значущість ціни формується в політичному процесі – через парламенти.

Податки існують в сучасних державах незалежно від волі й бажань окремих членів суспільства.

Український вчений В.М. Федосов відповідно до сучасних умов так розкриває суттєву сторону податків: «… сущностная сторона вытекает из того, что их функционирование связано с объективно существующей необходимостью принудительного отчуждения государством части вновь созданной стоимости в денежной форме, её изъятия, концентрации и перераспределении …».

Прагматичний аспект сутності податків відображається в законах про оподаткування. Податкову систему України становить сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в порядку, установленому Податковим Кодексом України.

Згідно зі ст. 6.1 Податкового Кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку"

Збір (плата, внесок) визначається у ст.. 6.2 як "обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій".

1.2 Функції податків

Функції – це виявлення сутності в дії. Податки виконують фінансову функцію забезпечення матеріальних умов різних державних інститутів: державного управління, національної оборони, охорони здоров'я, правосуддя, освіти та ін. Вони є основним джерелом доходів державних бюджетів сучасних розвинутих країн. Тому основна функція податків – фіскальна.

Фіск (лат..) у древньому Римі - військова каса, де зберігалися гроші часів Августа (кінець 1в. до н.е. - початок 1 в. н.е.).

Потім приватна каса імператора, що перебувала у віданні чиновників як противага эрарію - сенатській скарбниці. З 4 століття ФІСК - єдиний фінансовий центр римської імперії - державна скарбниця.

За допомогою цієї функції формуються фінансові ресурси для створення матеріальних умов функціонування держави. У сучасному цивілізованому світі доходи держав утворюються, в основному, за рахунок податкових надходжень (наприклад, у США - близько 98%).

Фіскальна функція створює передумови для підвищення ролі держави в регулюванні економіки країни. Т.ч. фіскальна функція обумовлює економічну функцію податків. Податки як активний інструмент впливає на виробництво, стимулюючи або стримуючи його темпи, підсилюючи або послабляючи темпи нагромадження капіталу, розширюючи або зменшуючи платоспроможний попит населення

Податки використовують, також, як засіб державного втручання у процес суспільного виробництва, в розвиток науково-технічного прогресу. Регулювання економіки проводиться державою за допомогою податкового механізму – сукупністю організаційно-правових форм і методів управління діяльністю з методології обчислення, стягування податків, здійснення контролю за податковою дисципліною.

Одним з інструментів податкового регулювання є надання податкових пільг.

Згідно з Податковим Кодексом України (ст. 30) податкова пільга  передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов’язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об’єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Відповідно до ст. 30.9 ПКУ податкова пільга надається шляхом:

а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;

б) зменшення податкового зобов’язання після нарахування податку та збору;

в) встановлення зниженої ставки податку та збору;

г) звільнення від сплати податку та збору.

Платники податків зобов’язані обліковувати суми податку та збору, не сплачені до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Контролюючі органи здійснюють контроль за правильністю надання та обліку податкових пільг, а також їх цільовим використанням, за наявності законодавчого визначення напрямів використання.