Тема 5. Українські землі у хvііі ст. План

1. Українське козацтво у ХVІІІ ст.

2. Правобережжя та західноукраїнські землі у ХVІІІ ст.

3. Народні рухи у ХVІІІ ст.

4. Культура України у ХVІІІ ст.

Методичні рекомендації до теми

Козацтво на початок ХVІІІ ст. продовжувало існувати як на Правобережжі так, незважаючи на його заборону Польським сеймом у 1699 р., і на лівобережжі (1707-1714 рр. завдяки підтримці правобережних гетьманів).

Необхідно звернути увагу на наслідки участі козаків у війнах які проводила Росія: виділити економічний та військовий аспекти.

Рубіжним у долі Запорізької Січі стала її підтримка повороту Мазепи на сторону Карла ХІІ, наслідком чого стала ліквідація Січі російським урядом у 1709 р. Запорожці змушені були заснувати Олешківську Січ у володіннях кримського хана, що негативно позначилось на становищі козацтва. Також слід звернути увагу на козацтво, яке емігрувало в Європу на чолі з П.Орликом, проаналізувати основні засади його Конституції.

Здійснюючи аналіз політики Російської імперії стосовно козацтва, дозвіл на повернення якому був виданий царським урядом в 1734 р., необхідно виділити головні її напрямки: використання козацтва як військової сили, та поступова ліквідація сотенно-полкової системи, переведення козацького війська у регулярні частини російської армії.

Розкриваючи проблему ліквідації Запорізької Січі необхідно звернути увагу на соціально-економічні, військові аспекти, прослідкувати подальшу долю козацтва. В завершення розкриття цього питання необхідно проаналізувати роль козацтва в історії України.

Відновлення влади Польщі на Правобережній Україні супроводжувалось відновленням порядків, які існували до повстання Б.Хмельницького – необхідно дати характеристику соціально-економічної політики по збереженню феодальних відносин, порушення Магдебурзького права, розкрити які наслідки мали ці заходи польського уряду для українського населення. На соціальні проблеми накладалися полонізація, та утиски православних, що вкрай загострювало українсько-польські стосунки і знаходило свій вихід в низці селянських повстань. В цьому ж ракурсі слід розглядати згортання діяльності братств, кризу православної церкви, відчуження її від народу.

Перехід Правобережжя під владу Російської імперії приніс ряд змін: проведення адміністративно-територіальної реформи (губерніальний поділ), ліквідація греко-католицької церкви, поява російських землевласників, заходи по поліпшення економічного становища, в той же час російський уряд йшов на поступки полякам залишаючи польські закони, Литовський статут, діловодство російською та польськими мовами. В цей же час інтереси українського населення фактично ігнорувалися.

Розглядаючи становище Східної Галичини, Закарпаття та Північної Буковини (після поділів Польщі), слід звернути увагу на їх географічне становище в складі імперії Габсбургів і розкрити як це позначалось на їх економічному розвитку. Особливу увагу звернути на зміст та наслідки реформ, що проводилися в Австрії в кінці ХVІІІ ст.

В завершення відповіді необхідно порівняти становище західноукраїнських земель та Наддніпрянської України по таким параметрам: економічний розвиток, політичну та культурну ситуацію.

Розгляд питання народні рухи в першу чергу треба звернути увагу на територіальну їх розповсюдженість – це в основному територія Правобережжя, що знаходилась під владою Польщі. Серед причин повстань слід зазначити соціально-економічні, які зумовлювались кризою польської економіки та посиленням експлуатації селян. На економічні причини накладався національно-релігійні відносини, що зумовлювало широку базу невдоволення. Також треба звернути увагу на напівлегальне становище козацтва на території Польщі внаслідок його заборони Сеймом 1699 р. Важливим аспектом цієї проблеми є ставлення Російської імперії до виступів народних мас на території її конкурента (На прикладі виступу Семена Палія 1701-1704рр. та гайдамацького руху 1734, 1750 рр.).

Найбільшого розмаху гайдамацький рух набув у другій половині ХVІІ ст. під назвою Коліївщина, набувши характеру народно-визвольного повстання, охопивши значну територію Правобережної України.

Виступи в лівобережній Україні мали локальний характер.

На українських землях в складі Австрії слід звернути увагу на рух опришків (Олекса Довбуш, Василь Боюрак, Іван Бойчук).

Розгляд питання про розвиток культури України цього періоду, слід зосередити увагу на умовах її становища: ліквідація польсько-шляхетського панування на значній території України, утворення козацької республіки, наступу Росії на автономію України та продовження утисків з боку Польщі.

Значним явищем цього періоду є розвиток освіти, що готувала висококваліфіковані кадри для потреб держави. Певною мірою сприяло розвитку освіти книгодрукування. Головний напрямок державної політики Російської імперії стосовно освіти в Україні було її підпорядкування своїм інтересам, уніфікація, що руйнувала налагоджену систему. Таку ж політику проводила і Австрія.

Серед факторів, що послаблювало культурний процес в Україні слід відзначити відтік української культурної еліти до Росії, які там досягали значних успіхів.

Важливим процесом у розвитку культури цього періоду є процес відходу від релігійних канонів. Ведучим напрямком в українській культурі став стиль українського бароко. Він знайшов своє відображення як в архітектурі так і в літературі. Стосовно літератури слід звернути увагу на проникнення в писемство народної мови, що знайшла своє логічне продовження в творчості І.П.Котляревського.

Кінець ХVІІІ ст. характеризується поширенням в Україні ідей просвітництва, що знайшло своє відображення в творчості Г.Сковороди.

Література

1. Апанович О.М. Про козацькі часи на Україні. - К., 1991.

2. Андрущенко В.Л. Федосов В.М.Запорізька Січ як український феномен. - К., 1995.

3. Борисенко В.Й., Заремба С.З. Україна козацька. - К., 1993.

4. Володарі гетьманської булави. - К., 1994.

5. Гетьмани України. - Історичні портрети. Збірник. - К., 1991.

6. Голобуцький В. Запорізька Січ в останні часи свого існування. 1732-1775. – К., 1991.

7. Грабовецький В.В. Олекса Довбуш (1700-1745).-Львів, 1994.

8. Гуржій О.І., Чухліб Т.В. Гетьманська Україна. — К. , 1999.

9. Гуржій О. Іван Скоропадський. – К., 2004.

10. Драгоманов М. Пропащий час. Українці під Московським царством (1654-1876). Драгоманов М.П. Вибране. — К., 1991.

11. Когут З. Російський централізм і українська автономія: ліквідація Гетьманщини. 1760-1830. – К., 1996.

12. Козацькі Січі. - К , 1998.

13. Печерський В. Меценатство української еліти в глухівський період Гетьманщини // Сучасність . - !997. - № 3.

14. Смолій В.А. Максим Залізняк // УІЖ. – 1990. - № 3.