Тема 6. Доба національно-визвольних змагань в Україні (1917-1920рр.)

Заняття 9. Українська революція 1917 – 1920 рр. (4 години).

П л а н

1. Лютнева 1917 р. революція в Росії. Становище в Україні піс­ля повалення самодержавства. Утворення та діяльність Центральної Ради в березні – квітні 1917 р.

2. Українська Держава П.Скоропадського: внутрішня і зовнішня політика гетьманського уряду.

3. Директорія. Протиборство воєнно-політичних сил в Україні у 1919 – 1920 р. р.

4. Західноукраїнська Народна Республіка. Злука ЗУНР та УНР (історичне значення).

5. Радянсько-польська війна 1920 р. Встановлення Радянської влади в Україні.

Методичні поради

Тема є однією з центральних в межах курсу, тому її висвітленню присвячено два семінарських заняття. При підготовці до них слід використовувати не лише навчальну і наукову літературу, а й опрацювати основні документи, наведені серед джерел. В результаті роботи протягом двох занять студент має ознайомитися з різними підходами й концепціями, що існують в літературі стосовно висвітлення подій 1917–1920 рр., і скласти на підставі фактів власну обгрунтовану точку зору.

Висвітлення першого питання доцільно пов’язати з матеріалом лекції, зокрема визначити основні причини Лютневої революції, згадати зі шкільного курсу всесвітньої історії особливості політичної ситуації в Росії після повалення самодержавства (т. зв. «двовладдя») та її вплив на Україну. Змальовуючи діяльність Центральної Ради, слід простежити її еволюцію від блоку українських національних політичних партій та громадських організацій допершого українського парламенту. Під цим кутом потрібно проаналізувати її взаємозвідносинри із Тимчасовим урядом, зміст І і ІІ Універсалів. Наприкінці необхідно дати загальну характеристику політичної та соціально-економічної ситуації в Росії та Україні восени 1917 р. (напередодні більшовицького перевороту).

На початку розгляду другого питання слід згадати про більшо­вицький переворот у Петрограді та реакцію на нього Центральної Ради, проаналізувати зміст ІІІ Універсалу; показати, як дедалі більше загострювалися стосунки Центральної Ради з Раднаркомом та українськими більшовиками (в т.ч. – на прикладі подій, пов’язаних з І Всеукраїнським з’їздом рад). Змальовуючи події зими 1918 р., слід визначити, які факти дають підстави окремим історикам тлумачити цю війну як міжнаціональну, а іншим– як громадянську. Згадуючи про ІV Універсал та його основний зміст, необхідно проаналізувати реальні обставини його ухвалення, показати зв’язок між цим документом і Брестською угодою. Заключна частина доповіді має бути присвячена відновленню влади Центральної Ради в Києві, її взаємозв’язками з німцями і хронологічно доведена до перевороту П.Скоропадського.

При висвітленні третього питання слід охарактеризувати гетьманський режим, основні напрямки його внутрішньої та зовнішньої політики, основні успіхи та невдачі. Особливо зупинитися на причинах неодноразових антигетьманських повстань і заворушень та на впливі міжнародних чинників на події в Україні (завершення Першої світової війни).

Четверте питання найскладніше і найнасиченіше фактичним матеріалом, що потребує від студента особливої уваги. При підготовці до нього необхідно:

навести стислий перелік основних подій в період з кінця 1918 р. до початку 1920 р.;

дати загальну характеристику основних військово-політичних режимів, що встановлювалися на території України у згаданий період (Директорія, радянська влада, «денікінщина», війська Антанти);

окремо зупинитися на характеристиці повстанського селянського руху як провідного чинника успіхів і невдач всіх вказаних режимів, згадати основних ватажків, визначити його силу й слабкість.

У вступній частині доповіді з четвертого питання варто пригадати відомості з шкільного курсу всесвітньої історії (результати війни, революція і розпад Австро-Угорщини), після чого вже переходити до характеристики новоутвореної ЗУНР, її взаємостосунків з УНР і Польщею. Аналізуючи «Акт Злуки» УНР і ЗУНР, слід показати його символічне і реальне значення. Говорячи про україно-польську війну, необхідно визначити причини поразки ЗУНР у Галичині, згадати про долю Буковини й Закарпаття. В заключній частині доповіді слід зупинитися на діяльності УГА в 1919–1920 рр. після її відступу на територію Наддніпрянської України (спільний з Петлюрою похід на Київ, угода з Денікіним, створення і ліквідація ЧУГА).

При характеристиці заключного, п’ятого питання стосовно подій 1920 року слід зупинитися на радянсько-польській війні (Варшавська угода С.Петлюри з Ю.Пілсудським, хід бойових дій і зміна характеру війни, перемир’я і умови Ризької мирної угоди 1921 р. для України, остаточна поразка військ УНР), на боротьбі між Червоною Армією і врангелівськими військами (порівняння режиму Денікіна і внутрішньої політики Врангеля, бойові дії на півдні України, штурм Перекопу, роль махновців) та на останніх спалахах громадянської війни на території України (селянські повстання, махновський рух наприкінці 1920 – у 1921 рр., похід Ю.Тютюнника у 1921 р.).

В межах цього ж питання необхідно підвести основні підсумки розгляду теми: згадати причини революції і громадянської війни та співвіднести їх з реальними результатами, визначити основні чинники, що сприяли перемозі більшовиків та призвели до поразки їх основних опонентів (білогвардійців, націонал-державницьких сил різного спрямування, іноземних окупантів, повстанського руху).

Література до курсу

1. Білас І. Репресивно-каральна система в Україні 1917– 1953 рр. Суспільно-політичний та історико-правовий аналіз. У 2 кн. – К., 1994.

2. Верстюк В. Махновщина. – К., 1992.

3. Вєтров Р.І., Донченко С.П. Політичні партії України в першій чверті ХХ століття (1900–1925 рр.). – Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, 2001.

4. Волковинський В. Нестор Махно. Легенди і реальність. – К., 1994.

5. Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації ХІХ – ХХ ст. – К., 1996.

6. Грушевський М.С. Новий період історії України (за роки від 1914 до 1919). – К., 1992.

7. Державний центр Української Народної Республіки. Статті і матеріали / За ред. Л.Винара та Н.Пазуняк. – Київ; Філадельфія; Вашингтон, 1993.

8. Захаренко П. Селянська війна в Україні. Рік 1918. – К., 1997.

9. Історія Академії наук України. 1918–1993. – К., 1994.

10. Історія суспільних рухів і політичних партій в Україні (ХІХ ст. – 1920 рік). – Львів, 1993.

11. Історія України в особах. ХІХ–ХХ ст. – К., 1995.

12. Історичні постаті України. Історичні нариси. – Одеса, 1993.

13. Клименко-Мудрий В. Ставлення українських національно-демократичних сил до гетьманського перевороту 29 квітня 1918 року. – К., 1996.

14. Колесник В.Ф., Рафальський О.О., Тимошенко О.П. Шляхом національного відродження: Національне питання в програмах та діяльності українських партій в Наддніпрянщині 1900–1917. – К., 1998.

15. Кондратюк В. Державність України (1917–1920 рр.). – Львів, 1992.

16. Коновець О.Ф. Просвітницький рух в Україні (ХІХ – перша третина ХХ ст.). – К., 1992.

17. Костенко Ю.Т., Морозов В.В., Николаенко В.И., Сакара Ю.Д., Товажнянский Л.Л. Харьковский политехнический: ученые и педагоги. – Харьков, 1999.

18. Кульчицький С. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919–1928). – К., 1996.

19. Литвин М., Науменко К. Історія галицького стрілецтва. – Львів, 1991.

20. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. – Львів, 1995.

21. Малик Я. Впровадження радянського режиму в українському селі (1919–1920). – Львів, 1996.

22. Малик Я. Тоталітаризм в українському селі. Перша спроба впровадження (жовтень 1917 – березень 1918 рр.). – Львів, 1996.

23. Мироненко О.М. Світоч української державності. – К., 1995.

24. Млиновецький Р. Нариси з історії українських визвольних змагань 1917–1918. – Львів, 1994.

25. Нариси історії українського національного руху. – К., 1994.

26. Нестуля О. Доля церковної старовини в Україні 1917–1941 рр. – К., 1995.

27. Останій гетьман. Ювілейний збірник пам’яті Павла Скоропадського. 1873–1945 рр. – К., 1993.

28. Павко А.І. Політичні партії, організації в Україні. Кінець ХІХ – початок ХХ століття: зародження, еволюція, діяльність, історична доля. – К., 1999 .

29. Павленко Ю., Храмов Ю. Українська державність у 1917–1919 рр. – К., 1995.

30. Полонська-Василенко Н.Д. Українська Академія наук: нарис історії. – К., 1993.

31. Реєнт О.П. Українська революція. Робітництво: соціальнополітичні та економічні зміни 1917–1920 рр. – К., 1996.

32. Реєнт О.П., Андрусишин Б.І. З’їзд поневолених народів (8–15 вересня 1917 р.). – К., 1994.

33. Семененко В.І. Історія східної України. Поновлення кайданів (1917–1922 роки). – Харків, 1995.

34. Сергійчук В.І. Погроми в Україні 1914–1920 рр. Від штучних стереотипів до гіркої правди, приховуваної в радянських архівах. – К., 1998.

35. Сергійчук В.І. Симон Петлюра і єврейство. – К., 1999.

36. Сергійчук В.І. Українська соборність. Відродження українства в 1917–1920 роках. – К., 1999.

37. Слюсаренко А., Томенко М. Історія української конституції. – К., 1993.

38. Солдатенко В.Ф. Українська революція. Концепція та історіографія. – К., 1997.

39. Удовиченко О.І. Україна в війні за державність. Історія організації і бойових дій Українських збройних сил 1917–1921. – К., 1995.

40. Українська державність у ХХ столітті: історико-політичний аналіз / За ред. О.Дергачова. – К., 1996.

41. Українські січові стрільці. 1914–1920. – Львів, 1991.

42. Харьковский политехнический институт. История развития / Под ред. В.И.Николаенко. – Харьков, 1985.

43. Чоповський В.Ю. Будителі національного руху. Діяльність культурноосвітніх товариств “Просвіта” та “Рідна школа” на західноукраїнських землях (друга половина ХІХ ст. – 20–30-ті роки ХХ ст.). – Львів, 1993.

44. Чоповський В. Українська інтелігенція в національно-визвольному русі на Західній Україні (1918–1939). – Львів, 1993.

45. Шаповал Ю. Україна ХХ століття: Особи та події в контексті важкої історії. – К., 2001.

Тема 7. Україна в 1920-1930-і роки.

Заняття10. Колективізація сільського господарства в Українській СРР.( 2 години).

План

1. Політика радянської влади щодо селянства у 1920-х рр. Проголошення курсу на суцільну колективізацію сільського господарства.

2. Здійснення „суцільної колективізації” в українському селі в 1929-1931.

3. Голодомор 1932-33 рр., його соціальні та ментальні наслідки в історичній долі українського народу.

Методичні рекомендації до теми

Відповідаючи на перше питання слід пам’ятати, що курс на суцільну колективізацію, проголошений листопадовим 1929 р. Пленумом ЦК ВКП(б), в Україні набув прискореного та насильницького характеру. При розгляді цієї теми необхідно з’ясувати, якими були основні причини тотальної колективізації, визначити закономірності та обґрунтувати виокремлення головних періодів її здійснення.

Не менш важливим завданням змісту другого питанняє аналіз змісту політики соціального розколу українського села, до якого вдалися більшовики, розділивши селян на три категорії: учасники антирадянських виступів, ті хто чинив “пасивний опір” розкуркуленню та ті, що не чинили ніякої протидії колективізації.

Обов’язковим є розгляд документальної бази, яка засвідчує відправні параметри становища індивідуального селянського господарства та його економічну трансформацію внаслідок проведення колективізації в артільній формі усуспільнення господарств. При цьому потрібно пам’ятати, що в офіційних документах передбачалася колективізація саме у формі впровадження артілі, тобто із залишенням селянам присадибної ділянки, а на практиці низка супровідних документів визначала головною формою усуспільнення фактично – комуну.

Не можна вважати ґрунтовними знання даної теми без вивчення протестних рухів українського селянства у різні періоди проведення колективізації. Тому нагальною і своєчасною є рекомендація звернутися до розгляду його різноманітних форм: від пасивного не сприйняття колективізації до багаточисленних збройних виступів українського селянства. Потрібно визначити також місце і роль каральних органів у придушенні руху опру в Україні.

Із другої половини 1930-х рр. колгоспи стають складовою частиною соціалістичної економіки УСРР та поступово витісняють дрібного товаровиробника на селі. Тому потрібно комплексно підходити до аналізу становища в сільському господарстві із врахуванням місця колгоспів та радгоспів у командно-адміністративній системі СРСР. Потрібно мати на увазі, що саме у цей період відбувається становлення бригадно-ланкової системи структурування колективних господарств, остаточно формується система планування організації сільгоспвиробництва та відбувається процес закріпачення українського селянина.

Вивчення теми має завершитися констатацією становища колективних господарств в системі соціалістичної планової економіки кінця 1920 – початку 1930-х рр., визначенням причин голодомору 1932 – 33 рр. в Україні.

Література

1. Безкровна війна. Мовою архівних документів про голод 1921 – 1923, 1932 – 1933 рр. Автори – упорядники О.Житков, В. Кусмінська, Л.Маренець. - Кіровоград,2003.

2. Голод 1932 – 1933 років в Україні: причини та наслідки. – К.,2003.

3. Колективізація і голод на Україні 1929 – 1933 рр. Збірник документів і матеріалів. –К., 1992.

4. Граціозі Андреа. Голод у СРСР 1931 – 1933 рр. та український голодомор: чи можлива нова інтерпретація ? // УІЖ. – 2005. - №3.

5. Житков О.А., Пономаренко Л.В. Етнополітичний аспект колективізації в Україні // Наукові записки з історії України. - Вип. 8. – К., 1998.

6. Конквест Роберт. Жнива скорботи. – К.,1993.

7. Кому був вигідний голодомор? – К.,2004.

8. Кульчицький С. Сколько нас погибло от голодомора 1933 года? //Зеркало тижня. - №45. - 23 листопада 2002 р.

9. Смертю смерть подолали. Голодомор в Україні 1932 – 1933. Панченко П.П. – кер. авт. колективу. – К.,2003.