2. Головні напрями розвитку фонологічної системи під протоукраїнську добу
Порівняння успадкованої від праслов’янської мови системи голосних (див. 2.2) з наслідками її розвитку під протоукраїнську добу (див. 13.7) засвідчує радикальне зменшення їхньої кількості. З 14 повноцінних голосних фонем, а також двох нефонологічних носових голосних і чотирьох "функціональних дифтонгів" типу еar, oal — укупі 20 голосних — ця система скоротилася до 9 одиниць. Це сталося внаслідок злиття ę з а, oн з u та дедифтонгізації функціональних дифтонгів, але, передусім, унаслідок утрати фонологічних просодичних ознак часокількості та тону. Втрата складних голосних була ще однією характерною рисою цього процесу.
Рівнобіжно зі зменшенням кількості голосних звуків і голосних фонем склад приголосних зростав. На місці первинної системи з 15 приголосних (див. 2.3) наприкінці передісторичної епохи постає система з 31 або 30 приголосних, що мала три новопосталі ряди пом’якшених приголосних, середньопіднебінних та африкат, що навзаєм накладалися між собою:
2 Коли йдеться про v та j, їх узято в дужки з огляду на їхній напіввокалічний статус, натомість r’ — з огляду на його ствердіння в деяких говірках.
Склад приголосних зріс так сильно внаслідок палаталізаційних процесів. У деяких випадках м’якшення не було фонологічним (с’ та середньопіднебінні), але частіше все-таки виникала опозиція за м’якістю/твердістю.
Зберегли чинність і успадковані обмеження щодо складової структури: склади закінчувалися на голосний, являючи собою сполуки типу СС + V, CCC + V, але найчастіше — C+V. До винятків належали, з одного боку, склади, що закінчувалися на r або l (лише після ъ або ь, як у вълкъ), а з другого — склади, що містили сам-один голосний звук (о-, и- на початку слова: осєнь, унъ ’юний’). Кількість скупчень приголосних дещо зменшилася через занепад t та d перед l у середині слова, але суттєвих змін у цьому зв’язку не відбулося.
Деякі звукозміни сприяли посиленню внутріскладової гармонії, що вимагала м’яких або пом’якшених приголосних перед голосними переднього ряду й непом’якшених приголосних перед голосними непереднього ряду; до їх числа належать суцільне м’якшення приголосних перед е· (ě) та слабким ь й утрата j- перед о та u в початкових складах. Зародження двоскладової гармонії голосних спостерігалося в дистрибуції е та о в залежності (по говірках) від голосного в наступному складі (пьшоно проти пьшєниця), у ході формування повноголосу й, можливо, у звуженні е та о перед складом зі слабким єром (див. 20.5).
Однак двоскладова гармонія е та о означала часткове порушення засади внутріскладової гармонії, згідно з якою звук о не міг стояти після м’яких та пом’якшених приголосних. Цей принцип був порушений в усіх континуантах праслов’янських приголосних перед j, унаслідок чого пом’якшені приголосні почали також передувати голосним заднього ряду, а всі приголосні перед а < ę (мАсо) зазнавали м’якшення. Це була відчутна проломина в системі внутріскладової гармонії, яка хоч і була надалі чинна, але не могла вже, як давніше, усувати порушення такого типу (як їх усувано, приміром, у процесі праслов’янського знеогублення (переходу в передній ряд) голосних заднього ряду після м’яких та пом’якшених приголосних, наприклад, *morjo- > морıє У широкому розумінні цим була започаткована суперечність між двома тенденціями. Крім того, збереження фонологічно релевантного наголосу (за усунення часокількості та тону) суперечило законам, що визначали структуру складів та слів у пізньопраслов’янський період, — як їм суперечило, зрештою, вже й самé зростання кількості приголосних фонем при зменшенні набору голосних фонем.
Таким чином, звукозміни в протоукраїнських діалектах були внутрішньо суперечливими: почасти продовжуючи тенденції, властиві пізньопраслов’янському періодові, вони запроваджували водночас нові явища, зорієнтовані зовсім інакше. Тож зміни в давньоукраїнській мові, якими зведено нанівець принцип відкритості складів та внутріскладової гармонії, заповідалися ще у протоукраїнські часи, незважаючи на те, що задавнені тенденції (пізньо)праслов’янського походження тоді ще не перестали діяти.