- •1.2. Основні поняття та визначення безпеки життєдіяльності.
- •1.2.1. Життєдіяльність.
- •1.2.2. Безпека.
- •Потреби в безпеці
- •1.2.3. Небезпека.
- •За джерелом походження:
- •Запитання для самоконтролю
- •2.2. Методи визначення ризику:
- •2.3. Види ризиків.
- •2.4. Сутність концепції прийнятного ризику.
- •2.5. Управління ризиком.
- •Запитання для самоконтролю
- •3.1.2. Структура аналізатора.
- •3.1.3. Спільні властивості аналізаторів.
- •3.1.4. Недоліки роботи аналізаторів.
- •3.2. Специфічні властивості зорового аналізатора.
- •3.2.1. Будова та властивості зорового аналізатора.
- •3.2.2. Фізіологічна дія кольорів на людський організм.
- •3.3. Будова та властивості слухового аналізатора.
- •3.4. Роль нюху та смаку для безпеки людини.
- •3.4.1. Нюховий аналізатор.
- •3.4.2. Смаковий аналізатор.
- •3.5. Руховий аналізатор.
- •3.6. Вісцеральний аналізатор.
- •3.7. Тактильний аналізатор.
- •3.8. Температурна чутливість.
- •3.9. Больова чутливість.
- •3.10. Вібраційна чутливість.
- •Запитання для самоконтролю
- •4.1.2. Система „людина – життєве середовище” та її компоненти.
- •4.2. Природне середовище.
- •4.2.1. Атмосфера.
- •4.2.2. Гідросфера.
- •4.2.3. Літосфера.
- •4.2.4. Біосферні зв’язки.
- •4.3. Техногенне середовище.
- •4.4. Соціально-політичне середовище.
- •4.5. Ноосфера.
- •Запитання для самоконтролю
- •5.1.2. Інфразвук.
- •5.1.3. Ультразвук.
- •5.1.4. Вібрація.
- •5.2. Електронебезпека.
- •5.3. Іонізуюче випромінювання.
- •Методи виявлення і вимірювання іонізуючих випромінювань:
- •5.4. Шкідливі речовини.
- •5.5. Біологічні небезпечні фактори.
- •Запитання для самоконтролю
- •1) Надзвичайна ситуація загальнодержавного рівня:
- •2) Надзвичайна ситуація регіонального рівня:
- •3) Надзвичайна ситуація місцевого рівня:
- •4) Надзвичайна ситуація об’єктового рівня:
- •6.2. Надзвичайні ситуації природного характеру.
- •6.2.1. Тектонічні (геофізичні) небезпечні природні явища.
- •6.2.2. Геологічні (топологічні) небезпечні природні явища.
- •6.2.3. Гідрологічні небезпечні природні явища.
- •6.2.4. Метеорологічні небезпечні природні явища.
- •6.2.5. Пожежі в природних екосистемах.
- •6.2.6. Масові інфекційні захворювання людей, тварин і рослин.
- •6.3. Надзвичайні ситуації техногенного характеру.
- •6.3.1. Радіаційно небезпечні об’єкти.
- •6.3.2. Хімічно небезпечні об’єкти.
- •6.3.3. Пожежо- та вибухонебезпечні об’єкти.
- •6.3.4. Транспортні аварії і катастрофи.
- •6.4. Надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру
- •Запитання для самоконтролю
- •7.2. Вплив негативних факторів на здоров’я людини.
- •7.3. Здоровий спосіб життя.
- •Запитання для самоконтролю
- •8.1.1. Теорія харчування.
- •8.1.2. Раціональне харчування.
- •8.2. Шляхи надходження шкідливих речовин у харчові продукти.
- •8.3. Екологічно безпечні продукти харчування.
- •8.4. Методи виведення шкідливих речовин з організму людини.
- •8.5. Нітрати.
- •8.6. Пестициди.
- •8.7. Харчування в умовах радіаційного забруднення.
- •Запитання для самоконтролю
- •9.2. Основні вимоги до навчального приміщення.
- •2. Оптимальні вимоги до освітленості та вибору кольорів робочого місця.
- •2.3. Психофізіологічний вплив кольорів.
- •9.3. Вимоги до реалізації безпеки життєдіяльності в умовах комп’ютерного навчання.
- •Питання для самоконтролю:
- •Теми рефератів
- •Питання, що виносяться на семінарські заняття Семінарське заняття № 1 Тема: „Наукові основи безпеки життєдіяльності”
- •Семінарське заняття № 2 Тема: „Роль сприйняття при оцінці небезпек”
- •Семінарське заняття № 3 Тема: „Середовище в система „людина – життєве середовище”
- •Семінарське заняття № 4 Тема: „Медико-біологічні та соціальні проблеми здоров’я. Безпека харчування”
- •Список літератури
2.4. Сутність концепції прийнятного ризику.
За ступенем припустимості ризик поділяється на:
-
знехтуваний ризик — має настільки малий рівень, що перебуває в межах допустимих відхилень природного (фонового) рівня (R≤10-7);
-
прийнятний — такий рівень ризику, який суспільство може прийняти (дозволити), враховуючи техніко-економічні та соціальні можливості на даному етапі свого розвитку (10-7<R≤10-4);
-
гранично допустимий — це максимальний ризик, який не повинен перевищуватись, незважаючи на очікуваний результат (10-4<R≤10-2);
-
надмірний ризик характеризується виключно високим рівнем, який у переважній більшості випадків призводить до негативних наслідків (R>10-2).
На практиці досягти нульового рівня ризику, тобто абсолютної безпеки, неможливо. Через це вимога абсолютної безпеки, що приваблює своєю гу-манністю, може обернутися на трагедію для людей. Знехтуваний ризик у те-перішній час також неможливо забезпечити з огляду на відсутність технічних та економічних передумов для цього. Тому сучасна концепція безпеки життє-діяльності базується на досягненні прийнятного (допустимого) ризику.
Сутність концепції прийнятного (допустимого) ризику полягає у праг-ненні створити такий рівень безпеки, який сприймає суспільство у даний час, виходячи з рівня життя, соціально-політичного та економічного становища, розвитку науки та техніки. Тобто, суть її полягає у прямуванні до такого рівня безпеки, котрий суспільство може економічно виправдати.
Прийнятний ризик поєднує технічні, економічні, соціальні й політик-ні аспекти та є певним компромісом між рівнем безпеки і можливостями її досягнення. Розмір прийнятного ризику можна визначити, використовуючи витратний механізм, який дозволяє розподілити витрати суспільства на до-сягнення заданого рівня безпеки між природною, техногенною та соціальною сферами. Необхідно підтримувати відповідне співвідношення витрат у зазна-чених сферах, оскільки порушення балансу на користь однієї з них може спричинити різке збільшення ризику і його рівень вийде за межі прийнятних значень. Так, із збільшенням витрат на забезпечення безпеки технічних систем в умовах обмеженості коштів з одного боку призведе до зменшення технічно-
го ризику, а з іншого – до росту соціально-економічного ризику (погіршення медичного обслуговування, погана освіта, низький духовний і культурний рі-вень, низькі зарплати та пенсії, ріст злочинності). Разом з тим виділення недо-статніх коштів на підтримання та розвиток техногенної сфери призведе до ви-користання відсталих технологій, устаткування, зростання рівнів травматизму та професійних захворювань, до загального падіння рівня виробництва. Ско-рочення ж витрат на охорону навколишнього природного середовища на ко-ристь техногенної та соціальної сфер призведе до забруднення атмосфери, во-ди, ґрунтів, що неминуче вплине на ріст захворюваності населення, погіршен-ня умов проживання, якості харчів.
Сумарний ризик має мінімум при визначеному співвідношенні інвестицій у технічну та соціальну сфери. Цю обставину потрібно враховувати при виборі ризику, з яким суспільство поки що змушене миритися.
За міжнародною домовленістю рівень прийнятного ризику вирішено ра-хувати в межах 10-7÷10-6 (смертельних випадків люд-1×рік-1). Максимально прийнятним рівнем індивідуального ризику загибелі людини звичайно вважається ризик, який дорівнює 10-6 на рік. Малим вважається індивідуальний ризик загибелі людини, що дорівнює 10-8 на рік. В деяких країнах, наприклад, у Голландії, в законодавчому порядку встановлено величину максимально прийнятного індивідуального ризику смерті на рівні 10-6 за рік.
Вважається, що сучасні технічні системи підвищеної небезпеки при всіх можливих поломках техніки, помилках оператора чи стихійного лиха повинні мати ймовірність впливу небезпечних чинників на людину на рівні 10-6 на рік та менше.
Концепція прийнятного ризику може бути ефективно застосована для будь-якої сфери діяльності, галузі виробництва, підприємств, організа-цій, установ. Справді, коли працюють, навіть дотримуючись усіх встановле-них відповідними правилами охорони праці стандартних значень, все ще іс-нує деякий рівень залишкового ризику, який неминуче повинен бути присут-нім. Наскільки ризик є прийнятим чи неприйнятим — вирішує керівництво. Результат цього рішення буде впливати на багато вхідних даних та міркувань, серед яких не останнє місце посідає вартість ризику, оскільки головним завданням управління є і завжди буде визначення вартості ризику.
Ймовірність припустимого ризику небезпеки обернено пропорційна її серйозності.