1.2.2. Безпека.

Для більшості людей відчуття небезпеки пов’язане з буденними проблемами і повсякчасними клопотами, а не ґрунтується на побоюванні глобальних катастроф чи міжнародних конфліктів. Захист житла, робочого місця, достатку, здоров’я, довкілля — основні проблеми безпечного самовідчуття людини. Звідси, власне, широкий діапазон потреби в безпеці: від усунення хуліганства і злочинності до захисту від непродуманих політичних дій та неефективних управлінських рішень. Ось чому відчуття безпеки має глибоко індивідуальний відтінок, який залежить, з одного боку, від рівня соціального і духовного розвитку особистості, з іншого — від культурної ситуації і суспільного устрою, які позитивно чи негативно впливають на світовідчуття громадянина.

Більшість людей інтуїтивно розуміє значення безпеки. Це і запобігання хворобам, і порушення усталеного способу життя у сім’ї, трудовому колективі чи природному середовищі, і захист від хуліганства та злочинності, так само як і захист держави. Тому простіше визначити відсутність безпеки, ніж її наяв-ність. Якщо ж звернутись до явища безпеки, яке визначається відповідною ка-тегорією, то слід окреслити принаймні чотири його суттєві ознаки:

1) універсальність феномену — безпека турбує всіх людей на землі, оскільки має загальні загрози нормальному життю (безробіття, наркотики, злочин-ність, тероризм, забруднення довкілля, порушення прав і свобод людини);

2) взаємозалежність складників — безпека нині більше не стосується окре-мої людини, соціальної групи чи навіть країни (голод, захворювання, заб-руднення навколишнього середовища, глобалізація расизму, торгівля нар-котиками, тероризм, етнічні конфлікти і соціальна дезінтеграція не є ізоль-ованими подіями, які обмежені житлом людини чи національними кордо-нами);

3) підконтрольність розвитку подій — про безпеку можна говорити тільки тоді, коли та чи інша небезпеки виявляється шляхом застосування сучасних методів ризик орієнтованого підходу на ранніх стадіях виникнення, коли реалізується діяльність за найкращим сценарієм розвитку подій і коли за-стосовуються бар’єри загрозам, ліквідуються глибинні причини утворення дисбалансу між людиною і світом, а не їх трагічні наслідки. Значно дешев-ше та гуманніше діяти на ранніх етапах відповідно до розвитку подій, ніж пускати події на самоплив;

4) проблемність людського життя, яка не дає змоги повно розв’язати проблему безпеки особи, домагатися абсолютної ліквідації небезпеки. Тому поле людський проблем може бути мінімізоване, але не ліквідоване повністю, оскільки має значення все: як живеться особистості в суспільстві, який її соціальний і духовний потенціал, на скільки вона вільна у виборі, і на які вчинки спонукає її оточення.

Нажаль практика показує, що будь-яка діяльність людини є потенційно небезпечною, оскільки завжди несе деякий ризик. Потенційна небезпека жит-тєдіяльності людини полягає як у видимому та і прихованому прояві її резуль-татів, які занадто важко передбачити і які можуть призвести до травм, захво-рювання, погіршення працездатності, загибелі.

Основні визначення поняття „безпека”:

1. це збалансований, за експертною оцінкою, стан людини, соціуму, держави, природних і антропогенний систем тощо;

2. стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди;

3. прийнятний рівень ризику;

4. такий стан будь-якого об’єкту, за якого йому не загрожує небезпека.

Визначення безпеки життєдіяльності як збалансованої взаємодії лю-дини і середовища її соціально-культурного життя підкреслює методологічну універсальність та світоглядний зміст цієї категорії, яка стосується не стільки політичної, економічної чи військової сфер суспільної діяльності, скільки особистого сприймання і внутрішнього відчуття безпеки окремої людини. Відтак вона, формуючи загальне культурне уявлення певної соціальної групи про безпеку, характеризує якість людського життя, його гідність і самоефективність.

Таким чином важливі інтереси являють собою сукупність потреб, задо-волення яких надійно гарантує існування і можливості прогресивного розвит-ку особистості, суспільства, країни. Тому, забезпечення безпеки є необхідною умовою суспільного розвитку.

Аналогічні висновки робить А. Маслоу, вказуючи на те, що безпека є однією з основних потреб людини (рис. 1.1).

1. Фізіологічні потреби

(голод, спрага, статеве тяжіння і інші, що необхідні для виживання

організму і роду)