- •1.2. Основні поняття та визначення безпеки життєдіяльності.
- •1.2.1. Життєдіяльність.
- •1.2.2. Безпека.
- •Потреби в безпеці
- •1.2.3. Небезпека.
- •За джерелом походження:
- •Запитання для самоконтролю
- •2.2. Методи визначення ризику:
- •2.3. Види ризиків.
- •2.4. Сутність концепції прийнятного ризику.
- •2.5. Управління ризиком.
- •Запитання для самоконтролю
- •3.1.2. Структура аналізатора.
- •3.1.3. Спільні властивості аналізаторів.
- •3.1.4. Недоліки роботи аналізаторів.
- •3.2. Специфічні властивості зорового аналізатора.
- •3.2.1. Будова та властивості зорового аналізатора.
- •3.2.2. Фізіологічна дія кольорів на людський організм.
- •3.3. Будова та властивості слухового аналізатора.
- •3.4. Роль нюху та смаку для безпеки людини.
- •3.4.1. Нюховий аналізатор.
- •3.4.2. Смаковий аналізатор.
- •3.5. Руховий аналізатор.
- •3.6. Вісцеральний аналізатор.
- •3.7. Тактильний аналізатор.
- •3.8. Температурна чутливість.
- •3.9. Больова чутливість.
- •3.10. Вібраційна чутливість.
- •Запитання для самоконтролю
- •4.1.2. Система „людина – життєве середовище” та її компоненти.
- •4.2. Природне середовище.
- •4.2.1. Атмосфера.
- •4.2.2. Гідросфера.
- •4.2.3. Літосфера.
- •4.2.4. Біосферні зв’язки.
- •4.3. Техногенне середовище.
- •4.4. Соціально-політичне середовище.
- •4.5. Ноосфера.
- •Запитання для самоконтролю
- •5.1.2. Інфразвук.
- •5.1.3. Ультразвук.
- •5.1.4. Вібрація.
- •5.2. Електронебезпека.
- •5.3. Іонізуюче випромінювання.
- •Методи виявлення і вимірювання іонізуючих випромінювань:
- •5.4. Шкідливі речовини.
- •5.5. Біологічні небезпечні фактори.
- •Запитання для самоконтролю
- •1) Надзвичайна ситуація загальнодержавного рівня:
- •2) Надзвичайна ситуація регіонального рівня:
- •3) Надзвичайна ситуація місцевого рівня:
- •4) Надзвичайна ситуація об’єктового рівня:
- •6.2. Надзвичайні ситуації природного характеру.
- •6.2.1. Тектонічні (геофізичні) небезпечні природні явища.
- •6.2.2. Геологічні (топологічні) небезпечні природні явища.
- •6.2.3. Гідрологічні небезпечні природні явища.
- •6.2.4. Метеорологічні небезпечні природні явища.
- •6.2.5. Пожежі в природних екосистемах.
- •6.2.6. Масові інфекційні захворювання людей, тварин і рослин.
- •6.3. Надзвичайні ситуації техногенного характеру.
- •6.3.1. Радіаційно небезпечні об’єкти.
- •6.3.2. Хімічно небезпечні об’єкти.
- •6.3.3. Пожежо- та вибухонебезпечні об’єкти.
- •6.3.4. Транспортні аварії і катастрофи.
- •6.4. Надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру
- •Запитання для самоконтролю
- •7.2. Вплив негативних факторів на здоров’я людини.
- •7.3. Здоровий спосіб життя.
- •Запитання для самоконтролю
- •8.1.1. Теорія харчування.
- •8.1.2. Раціональне харчування.
- •8.2. Шляхи надходження шкідливих речовин у харчові продукти.
- •8.3. Екологічно безпечні продукти харчування.
- •8.4. Методи виведення шкідливих речовин з організму людини.
- •8.5. Нітрати.
- •8.6. Пестициди.
- •8.7. Харчування в умовах радіаційного забруднення.
- •Запитання для самоконтролю
- •9.2. Основні вимоги до навчального приміщення.
- •2. Оптимальні вимоги до освітленості та вибору кольорів робочого місця.
- •2.3. Психофізіологічний вплив кольорів.
- •9.3. Вимоги до реалізації безпеки життєдіяльності в умовах комп’ютерного навчання.
- •Питання для самоконтролю:
- •Теми рефератів
- •Питання, що виносяться на семінарські заняття Семінарське заняття № 1 Тема: „Наукові основи безпеки життєдіяльності”
- •Семінарське заняття № 2 Тема: „Роль сприйняття при оцінці небезпек”
- •Семінарське заняття № 3 Тема: „Середовище в система „людина – життєве середовище”
- •Семінарське заняття № 4 Тема: „Медико-біологічні та соціальні проблеми здоров’я. Безпека харчування”
- •Список літератури
3.4. Роль нюху та смаку для безпеки людини.
3.4.1. Нюховий аналізатор.
Нюх — це здатність сприймати запахи. Ця здатність здійснюється через нюховий аналізатор. Запах — це суб’єктивний образ одного з явищ реаль-ної дійсності, яке полягає в дії молекул летких речовин на орган нюху.
Вважають, що орган нюху людини може сприймати близько шести пер-винних простих запахів та багато мішаних. Фактично нюховий аналізатор людини дозволяє сприймати до 400 найменувань різних запахів.
У людини нараховується близько 10 млн. сприймальних нюхових клі-тин, що розташовуються на ділянці площею близько 2,5 см2 в слизовій обо-лонці верхнього та частково середнього носових ходів. У вівчарки таких клі-тин 220 млн., у кролика — 100 млн.
Умовами сприйняття запахів є:
1) летючість пахучої речовини (виділення молекул у вільному вигляді);
2) розчинність речовин в жирах;
3) рух повітря, що містить молекули пахучої речовини в сфері нюхового аналізатора.
Чутливість нюхового аналізатора підвищується тоді, коли людина „принюхується”. Під час „принюхування” кількість вдихів посилюється, що приводить нюхові рецептори у стан збудження. Абсолютний поріг нюхових відчуттів у людини вимірюється частками міліграма речовини на літр повітря. Диференціальна межа чутливості становить в середньому 38 %.
Для нюхового аналізатора характерна властивість до адаптації, внаслідок чого чутливість до запаху при його тривалій дії знижується, причому настільки, що людина перестає відчувати навіть досить приємні запахи. Чутливість відновлюється після відсутності запаху.
Приємні запахи сприяють покращенню самопочуття людини, а непри-ємні можуть пригнічувати, викликаючи негативні реакції. Вони здатні зміню-вати температуру шкіри, викликати відразу до їжі, підвищувати чутливість нервової системи, викликати пригніченість, дратівливість. Так, запах бензо-лу покращує слух, запах толуолу підвищує гостроту зору в сутінках, запах кам-фори підвищує чутливість очей до зеленого кольору і знижує до червоного.
3.4.2. Смаковий аналізатор.
Смак — відчуття, котре виникає під впливом певних хімічних речовин, розчинних у воді, на смакові рецептори, розташовані на різних ділянках язи-ка. Смакові відчуття людини являють собою наслідок складного комплексу фізико-хімічних, нейрофізіологічних та психологічних процесів, які мають виняткову біологічну значущість у нашому житті.
У фізіології та психології поширена чотирикомпонентна теорія смаку, згідно з якою існують чотири види елементарних смакових відчуттів: солод-кого, гіркого, кислого, солоного. Всі інші смакові відчуття є їх комбінацією. До різних смакових речовин певні сосочки мають досить чітку спеціалізацію. До солодкого найбільш чутливий кінчик язика, край язика — до кислого та солоного. Корінь язика найбільш чутливий до гіркого. Сприйняття смакових речовин викликається хімічними реакціями в місці контакту речовини та сма-кового рецептора. Встановлено, що кожний рецептор містить високочутливі білкові речовини, котрі розпадаються під впливом певних смакових речовин. Збудження від смакових рецепторів передається в центральну нервову систе-му провідними шляхами.
Смакові рецептори приходять в стан збудження лише тоді, коли речовина починає розчинятись на поверхні язика. Коли на сухий язик покласти грудочку цукру, то спочатку людина відчуває тільки дотик, а смакове відчуття лише після того, як цукор почне розчинятись.
Після припинення дії подразника смакові відчуття деякий час зберіга-ються. Цей період можна скоротити — якщо гіркий смак заїсти кусочком хлі-ба, гіркота зникне швидше, ніж запивати її водою.
Відновлення смакового сприйняття після впливу будь-яких подразників закінчується через 1015 хв.
Смакові та нюхові відчуття відбивають не лише властивості речовин, але й стан самого організму.
Смаковий та нюховий аналізатори людини в процесі практичної діяльно-сті можуть бути суттєво розвиненими (дегустатори), що є досить важливим для відповідних професій. Смакова і нюхова чутливість людини дає можли-вість їй вчасно виявляти шкідливі та небезпечні речовини у воді та їжі, визна-чати стан забруднення повітря шкідливими речовинами, що має неабияке зна-чення для безпеки життєдіяльності в умовах техногенного середовища.