
- •Механіка суцільного середовища
- •Кінематика суцільного середовища
- •Основні поняття і задачі механіки суцільного середовища
- •Способи задання руху суцільного середовища
- •Розділ 2 елементи гідродинаміки
- •2.1. Основні поняття і формули векторного аналізу
- •2.2. Рівняння неперервності руху ідеальної рідини
- •2.3. Рівняння Ейлера
- •2.4. Гідростатика
- •2.5. Умова відсутності конвекції
- •2.6. Рівняння Бернуллі
- •Основи теорії пружності (теорія деформації)
- •3.1. Вектор зміщення і деформований стан
- •3.2. Тензор деформації
- •3.3. Перетворення компонент тензора деформації при заміні системи відліку
- •3.4. Головні напрямки тензора деформації. Головні осі і головні деформації
- •3.5. Визначення компонент вектора зміщення через компоненти тензора деформації
- •3.6. Визначення зміщень через компоненти тензора відносного зміщення
- •Основи теорії пружності (теорія напружень)
- •4.1 Зовнішні сили. Вектор напруження. Напружений стан тіла
- •4.2. Тензор напружень
- •4.3. Диференціальні рівняння рівноваги пружного тіла. Симетричність тензора напружень
- •4.4. Перетворення компонент тензора напружень при повороті системи координат
- •4.5. Головні напруження і інваріанти тензора напружень
- •Основи теорії пружності (співвідношення між компонентами тензора напружень)
- •5.1. Узагальнений закон Гука
- •Основи теорії пружності (основні рівняння і задачі теорії пружності)
- •6.1. Основні рівняння теорії пружності
- •6.2. Основні задачі статики пружного тіла
- •6.3. Пряма і обернена задачі теорії пружності
- •6.4. Рівняння пружної рівноваги в зміщеннях
- •6.5. Основні рівняння в напруженнях
- •Застосовуючи до (6.32) оператор Лапласа, одержимо
- •6.6. Напівобернений метод Сен-Венана
- •6.7. Принцип Сен-Венана
- •Найпростіші задачі теорії пружності
- •Метод суперпозиції
- •Основи теорії пружності (плоска задача теорії пружності)
- •7.1. Плоска деформація
- •7.2. Плоский напружений стан
- •7.3. Узагальнений плоский напружений стан
- •7.4. Основні рівняння плоскої теорії пружності. Зведення до бігармонічної проблеми
- •7.5. Плоска задача в декартових координатах
- •Нехай функція напружень має вигляд полінома третього степеня
- •Виберемо функцію напружень у вигляді полінома четвертого степеня
- •Якщо розглядається друга гранична задача, то граничні умови мають вигляд
- •8.2. Зведення основної задачі до бігармонічної проблеми
- •8.3. Задачі, в яких напруження залежать тільки від
- •Задачі, в яких напруження залежать від і
- •Підставляючи (8.67) у (8.64), одержимо формули для напружень
- •Застосування функцій комплексної змінної до розв’язування задач плоскої теорії пружності
- •9.1. Комплексне подання функції напружень
- •Розглянемо основне рівняння плоскої теорії пружності
- •9.2. Комплексне подання компонент тензора напружень і вектора зміщень
- •9.3. Степінь визначеності і структура комплексних потенціалів
- •9.4. Перетворення рівнянь плоскої задачі теорії пружності при конформному відображенні
- •9.5. Двосторонній розтяг нескінченної площини з еліптичним отвором
- •Список літератури
9.3. Степінь визначеності і структура комплексних потенціалів
За
першою із формул (9.32) сума напружень
визначається тільки дійсною частиною
функції
,
тому до її уявної частини можна додати
сталу
.
Звідси випливає, що при заданих напруженнях
функція
визначається з точністю до доданка
,
а функція
,
відповідно, – з точністю до
(
,
– дійсні сталі).
Формула
(9.33) показує, що при заданому тензорі
напружень функція
визначається однозначно, а функція
– з точністю до сталої
.
Таким чином, при заміні
на
;
на
(9.39)
напруження не зміняться, а комплексна комбінація зміщень (9.30) одержить приріст
, (9.40)
який виражає собою, як і слід було очікувати, жорстке зміщення тіла.
Із
(9.40) випливає, що при заданих зміщеннях
сталі
,
i
повинні задовольняти умовам
;
. (9.41)
Якщо
система координат вибрана так, що її
початок знаходиться в області
,
зайнятій тілом, то довільні сталі
,
,
можна відповідним чином зафіксувати.
Наприклад, при заданих напруженнях,
коли всі сталі є довільними, систему
координат можна вибрати так, що
;
;
. (9.42)
Якщо
задано зміщення, тоді довільно можна
вибирати
або
.
В такому разі можна вважати, що
або
. (9.43)
Компоненти
тензора напружень і компоненти зміщень,
як відомо, – однозначні функції
розглядуваної точки тіла. Тому й
комплексні потенціали повинні бути
також однозначними функціями. Проте
аналітичні функції
і
можуть бути й багатозначними. Значною
мірою це залежить від типу області, яку
займає розглядуване тіло. Якщо область
однозв’язна, то очевидно, ці функції
будуть однозначними.
Розглянемо
випадок, коли тіло займає неоднозв’язну
область
із зовнішнім контуром
і внутрішніми контуруми
(
).
Перша з формул (9.32) показує, що дійсна
частина функції
є однозначною для будь-якої області.
Отже, при обході вздовж будь-якого
контуру
,
що охоплює контур
,
дійсна частина
приросту не одержить, а уявна частина
одержить приріст
,
де
– дійсна стала. При такій зміні функції
напружений стан залишається незмінним.
Для зручності сталу
будемо записувати так:
.
Розглянемо тепер функцію
, (9.44)
де
– довільно вибрані точки в середині
контурів
.
Оскільки
функція
при обході контуру
одержує приріст
,
вираз
одержує точно такий приріст, який може
мати функція
при обході контуру
.
Інші доданки суми (9.44) приросту не
одержують. Таким чином, функція
буде вже однозначною. Тому комплексний
потенціал в загальному випадку
багатозв’язної області можна записати
так
, (9.45)
де
– голоморфна (однозначна) функція в
розглядуваній області,
– дійсні сталі.
Далі,
інтегруючи (9.45), для функції
одержимо
голоморфна
функція. (9.46)
Тут враховано, що інтеграл від однозначної функції може бути неоднозначною функцією.
Перегрупувавши доданки у формулі (9.46), одержимо
. (9.47)
Тут
– комплексна стала,
– голоморфна функція в розглядуваній
області
.
Розглянемо
формулу (9.33), з якої випливає, що функція
голоморфна в області
.
Для функції
,
аналогічно до попереднього одержимо
, (9.48)
де
– голоморфна функція в області
,
– комплексна стала.
Встановимо
тепер, яким умовам повинні задовольняти
сталі
,
,
для того, щоб компоненти вектора зміщення
були однозначними функціями. Підставляючи
(9.47), (9.48) в формулу (9.30), одержимо
або
,
(
). (9.49)
Покажемо,
що величини
і
можна виразити через компоненти
головного вектора зовнішніх зусиль,
прикладених до контуру
з боку зовнішньої нормалі
по відношенню до області
.
Для цього обчислимо головний вектор
зовнішніх зусиль, прикладених до контуру
.
Нехай
,
– компоненти зусиль до контуру
.
На підставі формул (9.29), (9.36) можемо
записати
. (9.50)
Виходячи з формул (9.47), (9.48) і (9.50), знаходимо
. (9.51)
На підставі формул (9.49), (9.51) одержимо
;
;
. (9.52)
Підставляючи (9.52) в (9.47), (9.48), запишемо вирази для комплексних потенціалів
;
, (9.53)
де
,
– голоморфні функції в розглядуваній
області
.
Розглянемо
окремо випадок, коли область
є нескінченною пластиною з отворами. В
такому разі розглядувана область є
граничним випадком області, обмеженої
контурами
,
,
,
,
коли контур
віддалений “на нескінченність”.
Встановимо
структуру комплексних потенціалів в
околі нескінченно віддаленої точки
області
.
Для довільної точки зовні контури
,
який охоплює всі інші контури
,
маємо
,
тому
(9.54)
при
.
Тоді формули (9.53) для нескінченної багатозв’язної області можна записати у вигляді
;
. (9.55)
Тут
;
– компоненти головного вектора зовнішніх
зусиль;
,
– голоморфні функції в області
за винятком нескінченно віддаленої
точки, де ці функції можуть мати полюси
скінченого порядку. Ці функції в околі
нескінченно віддаленої точки подамо
так
;
, (9.56)
де
,
– комплексні сталі, які визначаються
із умов напруженого стану при
;
,
– голоморфні функції у всій площині
.
Допустимо,
що компоненти тензора напружень обмежені
в усій розглядуваній області
,
включаючи нескінченно віддалену точку.
Позначимо через
,
,
компоненти тензора напружень при
.
Підставляючи
(9.56) у формули (9.32), (9.33) при
,
знаходимо
;
або
;
. (9.57)
Решта
коефіцієнтів
,
дорівнюють нулю.
Таким чином, для необмеженої пластинки з одним отвором, коли “на нескінченності” задано однорідне поле напружень, комплексні потенціали мають таку структуру
;
. (9.58)
Тут
,
– голоморфні в розглядуваній області
функції,
,
– компоненти головного вектора зовнішніх
сил, прикладених до контуру отвору;
,
– сталі, що визначаються за формулами
(9.57).