- •Розділ 1. Механіка
- •§ 1.1. Кінематика механічного руху
- •§ 1.2. Швидкість і прискорення
- •§ 1.3. Кінематика обертового руху матеріальної точки
- •§ 1.4 Закони динаміки. Поняття маси, сили, імпульсу, імпульсу сили. Інерціальні системи відліку
- •§ 1.5. Імпульс системи. Закон збереження імпульсу
- •§ 1.6. Центр мас (інерції) системи. Закон руху центра мас
- •§ 1.7. Межі застосування класичного опису частинок
- •§ 1.9. Динаміка обертового руху твердого тіла відносно осі. Поняття моменту інерції, моменту сили та моменту імпульсу твердого тіла.
- •§ 1.8. Основний закон динаміки поступального руху твердого тіла
- •§ 1.10. Закон збереження моменту імпульсу твердого тіла відносно осі
- •§ 1.11. Поняття енергії і роботи. Робота сили. Потужність.
- •§ 1.12. Кінетична енергія. Теорема про зміну кінетичної енергії.
- •§ 1.13. Потенціальні і непотенціальні сили
- •§ 1.14. Потенціальна енергія та її зв’язок з потенціальними силами
- •§ 1.15. Потенціальна енергія гравітаційної взаємодії
- •§ 1.16. Потенціальна енергія пружної взаємодії
- •§ 1.17. Повна механічна енергія. Закон збереження повної механічної енергії.
- •§ 1.18. Графічне представлення енергії
- •§ 1.19. Перетворення координат Галілея
- •§ 1.20. Інерціальні системи відліку. Механічний принцип відносності
- •§ 1.21. Неінерціальні системи відліку. Сили інерції
- •§ 1.22. Властивості простору і часу у класичній механіці
- •§ 1.23. Постулати спеціальної теорії відносності (ств). Перетворення Лоренца
- •§ 1.24. Властивості простору і часу в релятивістській механіці (наслідки із перетворень Лоренца)
- •§ 1.25. Правила додавання швидкостей в релятивістській механіці
- •§1.26 Релятивістський імпульс
- •§1.27 Основний закон динаміки теорії відносності. Релятивістська енергія
- •§1.28 Зв’язок енергії з імпульсом і маси з енергією спокою
- •§ 1.29. Гідростатика нестисливої рідини. Закон Паскаля. Гідростатичний тиск. Закон Архімеда
- •§ 1.30. Рух ідеальної рідини. Рівняння нерозривності. Рівняння Бернуллі
- •§ 1.31. Гідродинаміка в’язкої рідини. Сила Стокcа
- •Розділ 2. Основи молекулярної фізики і термодинаміки
- •§ 2.1. Статистичний і термодинамічний методи дослідження. Тепловий рух. Основні поняття
- •§ 2.2. Рівняння стану ідеального газу
- •§ 2.3. Основне рівняння молекулярно-кінетичної теорії газів
- •§ 2.4. Середня квадратична швидкість молекул. Молекулярно-кінетичне тлумачення температури
- •§ 2.5. Розподіл Максвела молекул за швидкостями та енергіями
- •§ 2.6. Барометрична формула. Розподіл Больцмана частинок у потенціальному полі
- •§ 2.7. Внутрішня енергія системи. Теплота і робота
- •§ 2.8. Робота розширення (стискання) газу
- •§ 2.9. Перше начало термодинаміки та його застосування до ізопроцесів
- •§ 2.10. Середня кінетична енергія молекул. Внутрішня енергія ідеального газу
- •§ 2.11. Теплоємність газів. Недоліки класичної теорії теплоємностей
- •§ 2.12. Адіабатичний процес. Рівняння Пуасона
- •§ 2.13. Оборотні та необоротні процеси. Цикли
- •§ 2.14. Цикл Карно. Максимальний ккд теплової машини
- •§ 2.15. Друге начало термодинаміки. Нерівність Клаузіуса
- •§ 2.16. Ентропія. Закон зростання ентропії
- •§ 2.17. Статистичний зміст другого начала термодинаміки
- •§ 2.18. Ефективний діаметр молекули. Середнє число зіткнень і середня довжина вільного пробігу
- •§ 2.19. Явища перенесення
- •§ 2.20. Молекулярно-кінетична теорія явищ перенесення
- •§ 2.21. Реальні гази. Рівняння Ван-дер-Ваальса
- •§ 2.22. Ізотерми Ван-дер-Ваальса. Метастабільні стани. Критична точка
- •§ 2.23. Характер теплового руху в рідинах. Поверхневий натяг. Явище змочування. Капілярні явища
- •§ 2.24. Характер теплового руху у твердих тілах. Теплоємність і теплове розширення твердих тіл
- •§ 2.25. Фази і фазові перетворення. Умови рівноваги фаз. Потрійна точка
- •§ 2.26. Рівняння Клапейрона-Клаузіуса
- •§ 2.27. Фазові діаграми
- •§ 3.1.Електричний заряд. Електричне поле. Закон Кулона. Напруженість та індукція електричного поля. Принцип суперпозиції електричних полів
- •§ 3.2. Потік вектора напруженості та індукції електричного поля. Теорема Остроградського-Гауса
- •§ 3.3. Розрахунок електричних полів за допомогою теореми Остроградського-Гауса
- •§ 3.4. Робота сил електричного поля. Теорема про циркуляцію вектора напруженості електричного поля. Потенціал
- •§ 3.5. Розрахунок потенціалу електричного поля деяких заряджених тіл
- •§ 3.6. Провідники в електричному полі. Електроємність відокремленого провідника
- •§ 3.7. Конденсатори. Електроємність конденсатора. З’єднання конденсаторів
- •§ 3.8. Енергія зарядженого тіла і конденсатора. Енергія і густина енергії електричного поля
- •§ 3.9. Діелектрики в електричному полі. Поляризація діелектриків
- •§ 3.10. Електричний струм. Закон Ома для ділянки кола. Закон Ома в диференціальній формі
- •§ 3.11. Електрорушійна сила джерела струму. Закон Ома для неоднорідної ділянки кола і для повного кола
- •§ 3.12. Розгалужені електричні кола. Закони Кірхгофа. З’єднання провідників
- •§ 3.13. Робота і потужність струму. Закон Джоуля-Ленца
- •§ 3.14. Електричний струм в металах. Термоелектронна емісія. Контактні явища
- •§ 3.15. Електричний струм в електролітах
- •§ 3.16. Електричний стум в газах. Плазма
- •§ 3.17. Електричний струм у вакуумі
§ 1.21. Неінерціальні системи відліку. Сили інерції
Неінерціальними називаються системи відліку, які рухаються з деяким прискоренням відносно інерціальних. Наприклад, в задачах про рух тіл на поверхні Землі користуються системами відліку пов’язаними з поверхнею Землі. Такі системи відліку неінерціальні, бо Земля здійснює добове обертання.
З’ясуємо
питання про справедливість законів
Ньютона в неінерціальних системах
відліку. Для цього розглянемо дві системи
відліку: інерціальну
і неінерціальну
.
Повернемось
до векторної рівності
.
Взявши від цієї рівності другу похідну
по часу, отримуємо
Звідки
де
– прискорення неінерціальної системи
відліку.
Нехай
на тіло з боку інших тіл діє сила
.
За другим законом Ньютона прискорення
тіла в інерціальній системі відліку
.
Тоді
,
або
.
(1.76)
Проведемо
аналіз рівняння (1.76). Бачимо, що при
прискорення
.
Отже, в неінерціальних системах відліку
перший закон Ньютона не виконується.
Із
рівняння (1.76) бачимо також, що
а другий закон Ньютона вимагає, щоб
прискорення тіла було рівним
.
Отже, в неінерціальних системах відліку
другий закон Ньютона не виконується.
При
тіло рухається так ніби на нього діє
сила, що дорівнює
.
Силу
називають силою інерції. Сили інерції
не можна ставити в один ряд з силами
тяжіння, силами пружності, або силами
тертя. Останні є результатом взаємодії
тіл. Сила інерції – це не результат
взаємодії тіл, а властивість системи
відліку. Для сили інерції не існує
протидіючої сили. Отже, і третій закон
Ньютона в неінерціальних системах
відліку не виконується.
Ввівши поняття сили інерції, рівняння (1.76) можна записати у вигляді
.
(1.77)
Воно є основним рівнянням динаміки в неінерціальних системах відліку.
Що стосується законів збереження імпульсу, енергії і момента імпульсу, то в неінерціальних системах відліку вони не виконуються, бо в неінерціальних системах відліку не існує замкнутих систем – для будь-якої системи тіл сила інерції є зовнішньою.
Приклади сил інерції
1. Сили інерції при прискореному поступальному русі систем відліку.
На дні кабіни ліфту знаходиться деяке тіло (рис.1.16).
Нехай
ліфт опускається вниз з прискоренням
.
Система відліку
зв’язану з поверхнею Землі, нехтуючи
її добовим обертанням, будемо вважати
інерціальною. За другим законом Ньютона
Рис.
1.16
Система
відліку
зв’язану з ліфтом є неінерціальною. В
системі
тіло
перебуває
в стані
спокою, тобто
.
Згідно (1.77)
.
(1.79)
Із
порівняння (1.78) і (1.79) маємо, що
.
В
проекції на вісь
рівняння дає
Вага тіла
чисельно дорівнює
.
Тоді
![]()
.
Якщо
ліфт нерухомий, то
і вага тіла
.
У ліфті, що прискорено опускається вниз,
вага тіла частково компенсується силою
інерції.
При
сила інерції
і повністю компенсує вагу тіла
.
Такий стан називається станом
“невагомості”.
1. Відцентрова сила інерції.
Диск
рівномірно обертається навколо
вертикальної осі з кутовою швидкістю
(рис.1.17).
На
виділену на ободі диску матеріальну
точку з боку інших матеріальних точок
діє сила пружності, позначимо її
.
Система відліку
нерухома (інерціальна). За другим законом
Ньютона
.
(1.80)
Система
відліку
обертається разом з диском (неінерціальна).
Тоді згідно (1.77)
. (1.81)
Порівнюючи
(1.80) і (1.81), отримуємо
(
– одиничний вектор). Таку силу інерції
називають відцентровою.
2. Коріолісова сила інерції.
На
тіло, що рухається з швидкістю
в обертальній системі відліку, крім
відцентрової сили інерції діє ще і
коріолісова сила інерції
або
.
Коріолісова сила інерції проявляє себе при русі тіл на поверхні Землі (наприклад, при русі тіла вздовж меридіану (рис. 1.18)).
І
з
рис. 1.18 видно, що незалежно від напряму
руху тіла (на Пн. або на Пд.), у північній
півкулі коріолісова сила інерції
напрямлена вправо відносно напряму
руху тіла, а у південній півкулі – вліво
(напрям
знаходиться за правилом правого гвинта).
Дія коріолісової сила інерції приводить до того, що в ріках
північної півкулі більше руйнується правий берег, а в ріках південної півкулі – лівий. Для прикладу можна сказати, що ріка Волга з часів Івана Грозного (XVIст.) змістилася на 8км.
Рис. 1.18
