
- •Розділ 1. Механіка
- •§ 1.1. Кінематика механічного руху
- •§ 1.2. Швидкість і прискорення
- •§ 1.3. Кінематика обертового руху матеріальної точки
- •§ 1.4 Закони динаміки. Поняття маси, сили, імпульсу, імпульсу сили. Інерціальні системи відліку
- •§ 1.5. Імпульс системи. Закон збереження імпульсу
- •§ 1.6. Центр мас (інерції) системи. Закон руху центра мас
- •§ 1.7. Межі застосування класичного опису частинок
- •§ 1.8. Основний закон динаміки поступального руху твердого тіла
- •§ 1.9. Динаміка обертового руху твердого тіла відносно осі. Поняття моменту інерції, моменту сили та моменту імпульсу твердого тіла.
- •§ 1.10. Закон збереження моменту імпульсу твердого тіла відносно осі
- •§ 1.11. Поняття енергії і роботи. Робота сили. Потужність.
- •§ 1.12. Кінетична енергія. Теорема про зміну кінетичної енергії.
- •§ 1.13. Потенціальні і непотенціальні сили
- •§ 1.14. Потенціальна енергія та її зв’язок з потенціальними силами
- •§ 1.15. Потенціальна енергія гравітаційної взаємодії
- •§ 1.16. Потенціальна енергія пружної взаємодії
- •§ 1.17. Повна механічна енергія. Закон збереження повної механічної енергії.
- •§ 1.18. Графічне представлення енергії
- •§ 1.19. Перетворення координат Галілея
- •§ 1.20. Інерціальні системи відліку. Механічний принцип відносності
- •§ 1.21. Неінерціальні системи відліку. Сили інерції
- •§ 1.22. Властивості простору і часу у класичній механіці
- •§ 1.23. Постулати спеціальної теорії відносності (ств). Перетворення Лоренца
- •§ 1.24. Властивості простору і часу в релятивістській механіці (наслідки із перетворень Лоренца)
- •§ 1.25. Правила додавання швидкостей в релятивістській механіці
- •§1.26 Релятивістський імпульс
- •§1.27 Основний закон динаміки теорії відносності. Релятивістська енергія
- •§1.28 Зв’язок енергії з імпульсом і маси з енергією спокою
- •§ 1.29. Гідростатика нестисливої рідини. Закон Паскаля. Гідростатичний тиск. Закон Архімеда
- •§ 1.30. Рух ідеальної рідини. Рівняння нерозривності. Рівняння Бернуллі
- •§ 1.31. Гідродинаміка в’язкої рідини. Сила Стокcа
- •Розділ 2. Основи молекулярної фізики і термодинаміки
- •§ 2.1. Статистичний і термодинамічний методи дослідження. Тепловий рух. Основні поняття
- •§ 2.2. Рівняння стану ідеального газу
- •§ 2.3. Основне рівняння молекулярно-кінетичної теорії газів
- •§ 2.4. Середня квадратична швидкість молекул. Молекулярно-кінетичне тлумачення температури
- •§ 2.5. Розподіл Максвела молекул за швидкостями та енергіями
- •§ 2.6. Барометрична формула. Розподіл Больцмана частинок у потенціальному полі
- •§ 2.7. Внутрішня енергія системи. Теплота і робота
- •§ 2.8. Робота розширення (стискання) газу
- •§ 2.9. Перше начало термодинаміки та його застосування до ізопроцесів
- •§ 2.10. Середня кінетична енергія молекул. Внутрішня енергія ідеального газу
- •§ 2.11. Теплоємність газів. Недоліки класичної теорії теплоємностей
- •§ 2.12. Адіабатичний процес. Рівняння Пуасона
- •§ 2.13. Оборотні та необоротні процеси. Цикли
- •§ 2.14. Цикл Карно. Максимальний ккд теплової машини
- •§ 2.15. Друге начало термодинаміки. Нерівність Клаузіуса
- •§ 2.16. Ентропія. Закон зростання ентропії
- •§ 2.17. Статистичний зміст другого начала термодинаміки
- •§ 2.18. Ефективний діаметр молекули. Середнє число зіткнень і середня довжина вільного пробігу
- •§ 2.19. Явища перенесення
- •§ 2.20. Молекулярно-кінетична теорія явищ перенесення
- •§ 2.21. Реальні гази. Рівняння Ван-дер-Ваальса
- •§ 2.22. Ізотерми Ван-дер-Ваальса. Метастабільні стани. Критична точка
- •§ 2.23. Характер теплового руху в рідинах. Поверхневий натяг. Явище змочування. Капілярні явища
- •§ 2.24. Характер теплового руху у твердих тілах. Теплоємність і теплове розширення твердих тіл
- •§ 2.25. Фази і фазові перетворення. Умови рівноваги фаз. Потрійна точка
- •§ 2.26. Рівняння Клапейрона-Клаузіуса
- •§ 2.27. Фазові діаграми
- •§ 3.1.Електричний заряд. Електричне поле. Закон Кулона. Напруженість та індукція електричного поля. Принцип суперпозиції електричних полів
- •§ 3.2. Потік вектора напруженості та індукції електричного поля. Теорема Остроградського-Гауса
- •§ 3.3. Розрахунок електричних полів за допомогою теореми Остроградського-Гауса
- •§ 3.4. Робота сил електричного поля. Теорема про циркуляцію вектора напруженості електричного поля. Потенціал
- •§ 3.5. Розрахунок потенціалу електричного поля деяких заряджених тіл
- •§ 3.6. Провідники в електричному полі. Електроємність відокремленого провідника
- •§ 3.7. Конденсатори. Електроємність конденсатора. З’єднання конденсаторів
- •§ 3.8. Енергія зарядженого тіла і конденсатора. Енергія і густина енергії електричного поля
- •§ 3.9. Діелектрики в електричному полі. Поляризація діелектриків
- •§ 3.10. Електричний струм. Закон Ома для ділянки кола. Закон Ома в диференціальній формі
- •§ 3.11. Електрорушійна сила джерела струму. Закон Ома для неоднорідної ділянки кола і для повного кола
- •§ 3.12. Розгалужені електричні кола. Закони Кірхгофа. З’єднання провідників
- •§ 3.13. Робота і потужність струму. Закон Джоуля-Ленца
- •§ 3.14. Електричний струм в металах. Термоелектронна емісія. Контактні явища
- •§ 3.15. Електричний струм в електролітах
- •§ 3.16. Електричний стум в газах. Плазма
- •§ 3.17. Електричний струм у вакуумі
§ 2.18. Ефективний діаметр молекули. Середнє число зіткнень і середня довжина вільного пробігу
Д
Рис.
2.13
Мінімальна
відстань, до якої зближуються при
зіткненні центри двох молекул, називається
ефективним діаметром молекули. Якщо
уявляти молекули у вигляді жорстких
кульок діаметром d (рис.2.13), то ефективний
діаметр співпадає з діаметром кульок.
Ближча до дійсності модель пружних
кульок. Однак ці моделі грубі, бо насправді
молекули не є кульками і відстань, до
якої вони можуть зблизитися, залежить
від їх енергії. Іншими словами, ефективний
діаметр
залежить від температури (з ростом
температури зменшується).
Середня
відстань, яку проходить молекула за час
між двома послідовними зіткненнями,
називається середньою довжиною вільного
пробігу молекули. Позначимо її символом
.
Якщо z
– середнє число зіткнень однієї молекули
з іншими за одиницю часу, то очевидно,
що
Рис.2.14
де
– середня швидкість (її модуль) теплового
руху молекул (наприклад, середня
арифметична швидкість хаотичного
теплового руху у випадку газу).
Р
Рис.2.15,
а всі інші нерухомі (рис.2.14). Під час руху
ця молекула буде стикатися з усіма
молекулами газу, центри яких знаходяться
від траєкторії руху її центра на
відстанях, що менші або дорівнюють
.
За одиницю часу вона проходить шлях,
чисельно рівний
,
і зіткнеться з усіма молекулами, центри
яких лежать всередині циліндра завдовжки
і радіусом основи
.
Якщо n –
концентрація молекул, то середнє число
зіткнень за одиницю часу (див. означення
концентрації (2.6))
.
Точніший розрахунок величини z, коли брати до уваги рухи інших молекул, приводить до уточнення коефіцієнта в цій формулі:
.
(2.60)
Якщо
взяти
,
то при нормальних умовах для повітря
(молярна маса 0,029кг/моль)
,
,
,
тобто
.
Повне число зіткнень всіх молекул, що знаходяться в одиниці об’єму, між собою
(коефіцієнт 1/2 , щоб не враховувати двічі попарні зіткнення). З урахуванням формули (2.60) вираз (2.59) приймає вигляд
.
Якщо
підставити сюди
,
взяте з рівняння стану ідеального газу
(2.7), то бачимо що, при T=const
середня довжина вільного пробігу
молекули газу
обернено пропорційна до тиску. Оскільки
величина
зменшується з ростом температури, то
при цьому збільшується.
Із
зменшенням тиску газу
зростає; однак, коли ця величина стає
співмірною з лінійним розміром посудини,
то формула
стає неправильною , бо швидше молекули
почнуть стикатися зі стінками посудини,
ніж між собою. Цю область низьких тисків
називають вакуумом, а газ – ультрарозрідженим.
В області вакууму
не залежить від р
(див. рис.2.15).
Зазначимо,
що для кожної посудини величина
своя. Наприклад, якщо лінійний розмір
посудини має порядок 10см, то
.
При цьому молекул у посудині ще багато
(концентрація
).