
- •Розділ 1. Механіка
- •§ 1.1. Кінематика механічного руху
- •§ 1.2. Швидкість і прискорення
- •§ 1.3. Кінематика обертового руху матеріальної точки
- •§ 1.4 Закони динаміки. Поняття маси, сили, імпульсу, імпульсу сили. Інерціальні системи відліку
- •§ 1.5. Імпульс системи. Закон збереження імпульсу
- •§ 1.6. Центр мас (інерції) системи. Закон руху центра мас
- •§ 1.7. Межі застосування класичного опису частинок
- •§ 1.8. Основний закон динаміки поступального руху твердого тіла
- •§ 1.9. Динаміка обертового руху твердого тіла відносно осі. Поняття моменту інерції, моменту сили та моменту імпульсу твердого тіла.
- •§ 1.10. Закон збереження моменту імпульсу твердого тіла відносно осі
- •§ 1.11. Поняття енергії і роботи. Робота сили. Потужність.
- •§ 1.12. Кінетична енергія. Теорема про зміну кінетичної енергії.
- •§ 1.13. Потенціальні і непотенціальні сили
- •§ 1.14. Потенціальна енергія та її зв’язок з потенціальними силами
- •§ 1.15. Потенціальна енергія гравітаційної взаємодії
- •§ 1.16. Потенціальна енергія пружної взаємодії
- •§ 1.17. Повна механічна енергія. Закон збереження повної механічної енергії.
- •§ 1.18. Графічне представлення енергії
- •§ 1.19. Перетворення координат Галілея
- •§ 1.20. Інерціальні системи відліку. Механічний принцип відносності
- •§ 1.21. Неінерціальні системи відліку. Сили інерції
- •§ 1.22. Властивості простору і часу у класичній механіці
- •§ 1.23. Постулати спеціальної теорії відносності (ств). Перетворення Лоренца
- •§ 1.24. Властивості простору і часу в релятивістській механіці (наслідки із перетворень Лоренца)
- •§ 1.25. Правила додавання швидкостей в релятивістській механіці
- •§1.26 Релятивістський імпульс
- •§1.27 Основний закон динаміки теорії відносності. Релятивістська енергія
- •§1.28 Зв’язок енергії з імпульсом і маси з енергією спокою
- •§ 1.29. Гідростатика нестисливої рідини. Закон Паскаля. Гідростатичний тиск. Закон Архімеда
- •§ 1.30. Рух ідеальної рідини. Рівняння нерозривності. Рівняння Бернуллі
- •§ 1.31. Гідродинаміка в’язкої рідини. Сила Стокcа
- •Розділ 2. Основи молекулярної фізики і термодинаміки
- •§ 2.1. Статистичний і термодинамічний методи дослідження. Тепловий рух. Основні поняття
- •§ 2.2. Рівняння стану ідеального газу
- •§ 2.3. Основне рівняння молекулярно-кінетичної теорії газів
- •§ 2.4. Середня квадратична швидкість молекул. Молекулярно-кінетичне тлумачення температури
- •§ 2.5. Розподіл Максвела молекул за швидкостями та енергіями
- •§ 2.6. Барометрична формула. Розподіл Больцмана частинок у потенціальному полі
- •§ 2.7. Внутрішня енергія системи. Теплота і робота
- •§ 2.8. Робота розширення (стискання) газу
- •§ 2.9. Перше начало термодинаміки та його застосування до ізопроцесів
- •§ 2.10. Середня кінетична енергія молекул. Внутрішня енергія ідеального газу
- •§ 2.11. Теплоємність газів. Недоліки класичної теорії теплоємностей
- •§ 2.12. Адіабатичний процес. Рівняння Пуасона
- •§ 2.13. Оборотні та необоротні процеси. Цикли
- •§ 2.14. Цикл Карно. Максимальний ккд теплової машини
- •§ 2.15. Друге начало термодинаміки. Нерівність Клаузіуса
- •§ 2.16. Ентропія. Закон зростання ентропії
- •§ 2.17. Статистичний зміст другого начала термодинаміки
- •§ 2.18. Ефективний діаметр молекули. Середнє число зіткнень і середня довжина вільного пробігу
- •§ 2.19. Явища перенесення
- •§ 2.20. Молекулярно-кінетична теорія явищ перенесення
- •§ 2.21. Реальні гази. Рівняння Ван-дер-Ваальса
- •§ 2.22. Ізотерми Ван-дер-Ваальса. Метастабільні стани. Критична точка
- •§ 2.23. Характер теплового руху в рідинах. Поверхневий натяг. Явище змочування. Капілярні явища
- •§ 2.24. Характер теплового руху у твердих тілах. Теплоємність і теплове розширення твердих тіл
- •§ 2.25. Фази і фазові перетворення. Умови рівноваги фаз. Потрійна точка
- •§ 2.26. Рівняння Клапейрона-Клаузіуса
- •§ 2.27. Фазові діаграми
- •§ 3.1.Електричний заряд. Електричне поле. Закон Кулона. Напруженість та індукція електричного поля. Принцип суперпозиції електричних полів
- •§ 3.2. Потік вектора напруженості та індукції електричного поля. Теорема Остроградського-Гауса
- •§ 3.3. Розрахунок електричних полів за допомогою теореми Остроградського-Гауса
- •§ 3.4. Робота сил електричного поля. Теорема про циркуляцію вектора напруженості електричного поля. Потенціал
- •§ 3.5. Розрахунок потенціалу електричного поля деяких заряджених тіл
- •§ 3.6. Провідники в електричному полі. Електроємність відокремленого провідника
- •§ 3.7. Конденсатори. Електроємність конденсатора. З’єднання конденсаторів
- •§ 3.8. Енергія зарядженого тіла і конденсатора. Енергія і густина енергії електричного поля
- •§ 3.9. Діелектрики в електричному полі. Поляризація діелектриків
- •§ 3.10. Електричний струм. Закон Ома для ділянки кола. Закон Ома в диференціальній формі
- •§ 3.11. Електрорушійна сила джерела струму. Закон Ома для неоднорідної ділянки кола і для повного кола
- •§ 3.12. Розгалужені електричні кола. Закони Кірхгофа. З’єднання провідників
- •§ 3.13. Робота і потужність струму. Закон Джоуля-Ленца
- •§ 3.14. Електричний струм в металах. Термоелектронна емісія. Контактні явища
- •§ 3.15. Електричний струм в електролітах
- •§ 3.16. Електричний стум в газах. Плазма
- •§ 3.17. Електричний струм у вакуумі
§ 1.25. Правила додавання швидкостей в релятивістській механіці
Спираючись
на перетворення Лоренца, знайдемо
зв’язок між швидкостями тіла в двох
інерціальних системах відліку (
і
).
Розглянемо простий випадок, коли тіло
рухається паралельно до осі
(або
).
Тоді
;
;
,
відповідно
;
;
.
За
означенням швидкості
,
.
Продиференціюємо перше і четверте рівняння перетворень Лоренца
;
.
Поділимо почленно ліві і праві частини отриманих рівнянь
.
Замінивши похідні відповідними компонентами швидкості, дістанемо
.
Отже,
або
.
Отримані формули виражають правило додавання швидкостей в релятивістській механіці.
Нехай
і
.
Тоді
.
Бачимо,
що результуюча швидкість
не перевищує швидкості світла у вакуумі.
Отже, швидкість світла у вакуумі є
граничною швидкістю. І ніякі дослідні
факти в сучасній фізиці не заперечують
висновку про те, що швидкість світла у
вакуумі є межею можливих швидкостей в
природі.
§1.26 Релятивістський імпульс
Згідно
з принципом відносності Ейнштейна
закони природи повинні бути інваріантними
відносно перетворень координат Лоренца.
На прикладі центрального абсолютно
непружного зіткнення двох однакових
зустрічних тіл з масами
і швидкістю
можна переконатись, що закон збереження
імпульсу не виконується в системі
,
коли під імпульсом тіла (точки) розуміти
ньютонівський вираз
,
(1.86)
де
– звичайна тримірна швидкість точки в
евклідовому просторі.
Якщо
врахувати, що 4-мірний простір теорії
відносності
– псевдоевклідовий (ні
,
ні
у ньому не є інваріантами), виникає
припущення, що при швидкостях близьких
до
імпульс точки повинен визначатися
по-іншому. Існує величина
,
споріднена з
– власний час події, її характерна
особливість – вона є інваріантом
перетворень Лоренца. Логічно припустити,
що більш загально виражати імпульс
співвідношенням
.
(1.87),
Але
,
тому
(1.88).
Це
і є релятивістський імпульс точки, який
при
переходить у ньютонівський вирах (1.86)
в узгодженні з принципом відповідності.
Крім того, саме вираз (1.88) забезпечує
інваріантність закону збереження
імпульсу відносно перетворень Лоренца.
§1.27 Основний закон динаміки теорії відносності. Релятивістська енергія
Якщо у вираз ІІ закону Ньютона
підставити релятивістський імпульс (1.88), одержимо основний закон динаміки теорії відносності
(1.89).
Суттєво,
що у релятивістському випадку маса
втрачає зміст коефіцієнта пропорційності
між прискоренням і силою. На відміну
від ньютонівської механіки сила
у релятивістській механіці не є
інваріантною; крім того, прискорення
і сила
виявляються
не колінеарними. Можна показати, що
зв’язок між
та
має вигляд:
, (1.90)
де
.
У
випадку
,
;
у випадку
,
.
На
основі теореми про зміну кінетичної
енергії
і релятивістського основного закону
динаміки (1.89), можна отримати
.
Легко
переконатися, що останній вираз є
.
Отже,
.
Тому
.
При
,
тому
,
тобто
.
(1.91)
Це
– формула кінетичної енергії тіла в
теорії відносності. Розкладаючи вираз
(1.91) у ряд легко переконатись, що при
отримується класичний вираз для
кінетичної енергії
.
Закон
збереження енергії виявляється
інваріантним відносно перетворень
координат Лоренца тільки у випадку,
коли вільній частинці, крім кінетичної
енергії, приписати ще додатково енергію
.
Тому вільна частинка має повну енергію
.
(1.92)