
- •П.1 Логарифмічна функція і її властивості ………………………………… 48
- •Розділ 1. Вступні зауваження і факти
- •§1. Комплексні числа. Операції над комплексними числами
- •§2. Збіжність послідовностей комплексних чисел
- •§3 Нескінченно віддалена точка. Розширена комплексна площина. Стереографічна проекція
- •§4 Ряди комплексних чисел
- •§5 Комплекснозначні функції комплексного аргументу та деякі їх властивості
- •Розділ 2. Похідна функції комплексного аргументу. Аналітичні функції
- •§1 Похідна функції комплексної змінної. Критерій її існування
- •Доведення
- •§2 Геометричний зміст аргументу і модуля похідної
- •§3 Дробово-лінійна функція. Властивості і відображення здійснювані нею
- •§4 Експоненціальна і тригонометрична функції в комплексній області
- •П.1 Логарифмічна функція і її властивості
- •§5 Виділення однозначних віток многозначної функції
- •§6 Показникова та степенева функції в комплексній області
- •Розділ 3. Інтеграл в комплексній області
- •§1 Означення інтеграла від функції комплексної змінної та його властивості
- •§2 Інтегральна теорема Коші
- •Доведення
- •Доведення
- •§3 Інтегральна формула Коші та наслідки з неї
- •Доведення
- •Доведення
- •Розділ 4. Функціональні ряди в комплексній області
- •§1 Збіжність та рівномірна збіжність функціональних рядів в комплексній області. Теорема Вейєрштрасса про рівномірно збіжні ряди аналітичних функцій
- •Доведення
- •§2 Степеневі ряди в комплексній області
- •Доведення
- •Доведення
- •Доведення
- •Доведення
- •Доведення
- •Доведення
- •§3 Ряди Лорана
- •Доведення
- •Розділ 5. Лишки та їх застосування
- •§1 Особливі точки аналітичної функції та їх класифікація
- •Доведення
- •Доведення
- •Доведення
- •Доведення
- •§2. Теорема про лишки та її застосування. Обчислення лишків
- •§3 Принцип аргументу
- •Доведення
- •§4 Поняття про цілу функцію та лишки відносно нескінченно віддаленої точки
- •Висновок
- •Список використаної літератури:
Доведення
Необхідність.
Нехай точка
є правильною для функції
.
Це означає, що
і аналітична в ньому функція
,
яка співпадає з нашою в цьому проколеному
околі. Ми можемо вважати, що цей окіл є
для функції
замкненим кругом. А значить, оскільки
функція
в замкненому околі є неперервною, то
вона є тут і обмеженою, а отже, такою
буде і їй рівна функція
.
Достатність.
Припустимо,
що функція
обмежена в деякому околі точки
.
Оскільки ця функція аналітична в кільці
,
то її в цьому кільці можна розкласти в
ряд Лорана, коефіцієнти якого обчислюються
за формулою (6), з якої будемо мати:
.
Звідси
і з обмеженості нашої функції в цьому
околі якимось числом
будемо мати:
.
(1)
В
нерівності (1) накладається лише одна
умова:
.
Розглянемо нерівність (1) для
і перейдемо в цій нерівності до границі,
коли
.
Одержимо, що
,
а отже, і
при
.
А це означає, що ряд Лорана буде мати
вигляд,
і
функція
буде аналітичною функцією в області
.
Отже, точка
- правильна. Теорема
доведена.
Таким
чином, для кожної з інших особливих
точок мала б бути необмеженість функції
в околі такої точки, або
.
Неважко здогадатися, що, як випливає з
останньої рівності, для інших особливих
точок можливі наступні ситуації:
-
при
−
(в цьому випадку є нескінченна границя функції),
-
немає ніякої (ні скінченої, ні нескінченної) границі функції
, коли
.
Легко
переконатися на прикладах, що обидві
ці ситуації мають місце для функцій
(
)
і
( не існуватиме границі при
,
бо якщо ми спрямуємо
по дійсній осі, то
і якщо
,
то
).
Означення
2.
Точку
назвемо полюсом функції
,
якщо існує
,
в якому вона аналітична всюди, крім
точки
і
.
Наступна теорема дає відповідь на питання як шукати полюс.
Теорема
2.
Для того, щоб точка
була полюсом функції
необхідно і достатньо, щоб ця точка була
нулем для функції
.
Доведення
Необхідність.
Нехай точка
− полюс функції
.
Це означає, що
:
.
Розглянемо функцію
.
Зрозуміло, що вона аналітична в проколеному
околі точки
і обмежена в ньому, бо
,
а отже, точка
для цієї функції є правильною і оскільки
,
то
при
,
і значить функція
в точці
перетворюється в 0. Отже, точка
-
це нуль для функції
.
Достатність.
Нехай функція
в точці
має нуль. Це означає, що
,
в якому більше нулів ця функція мати не
буде, бо в протилежному випадку за
внутрішньою теоремою єдності ми мали
б, що функція
є нульовою константою. І при
в межах цього околу
,
а тому
.
Тому точка
буде для функції
полюсом. Теорема
доведена.
Доведена
щойно теорема дає можливість ввести
поняття кратності полюса. Деяка точка
є нулем кратності
для функції
,
якщо
,
але
.
Означення.
Назвемо точку
полюсом кратності
функції
,
якщо ця точка є нулем цієї ж кратності
для функції
.
Наступне
твердження показує який вигляд має ряд
Лорана для функції, яка в точці
має полюс кратності
.
Теорема
3.
Для того, щоб точка
була полюсом кратності
функції
,
яка аналітична в кільці
необхідно і достатньо, щоб в її розкладі
в ряд Лорана в цьому кільці були рівні
0 коефіцієнти
,
для
, а коефіцієнт
.
Тобто