2. Типи, види і форми власності.

Існує два типи власності: приватна і суспільна.

Приватна власність – це такі відносини власності, коли суб'єктом власності є одна особа.

Приватна власність існує в двох видах: проста приватна власність і капіталістична приватна власність

Проста приватна власність існує, коли сам власник є безпосереднім виробником, тобто відсутній факт найму робочої сили.

Капіталістична приватна власність існує в випадку найму робочої сили.

Основні форми приватної власності: одноосібне приватне підприємство, одноосібне фермерське господарство та історичні форми власності: рабовласницьке, феодальне господарства, прості виробничі форми капіталістичної суспільної формації.

Суспільна власність – це такі відносини власності, при яких суб'єктом власності є група осіб або держава.

Для суспільної власності притаманне суспільне привласнення засобів виробництва і виробленого продукту.

Суспільна власність існує в двох видах: колективна і державна. Колективна власність передбачає існування групи власників. Найвідоміші форми колективної власності: партнерство, кооператив, господарське товариство, акціонерне підприємство, громадська організація, корпорація.

Державна власність ( суб'єктом власності є органи державного управління) існує в двох формах: загальнодержавна і муніципальна (або комунальна). Загальнодержавну власність представляють органи центральної державної влади : Верховна Рада, Кабінет Міністрів, міністерства і відомства.

Муніципальну власність представляють органи держаної влади місцевого підпорядкування: селищні, міські, районні представництва державної влади.

Приватна і державна власність можуть бути змінені певним способом, закріпленим чинним законодавством країни.

Способи зміни (реформування) відносин власності:

- роздержавлення – перехід прав власності від держави до суб′єкта будь-якої іншої форми власності; Приватизація є однією з форм роздержавлення ;

- націоналізація – перехід прав власності від суб′єкта будь-якої форми власності до держави.

Шляхи реформування відносин власності:

- безоплатна передача об'єкта власності;

- продаж об'єкта на основі договору купівлі-продажу;

- продаж на відкритому аукціоні;

- оренда з правом викупу.

3. Еволюція відносин власності.

Історично першою виникла суспільна власність в формі племінної, а потім общинної власності. Низький рівень розвитку продуктивних сил зумовлював необхідність колективного здобування засобів існування, примітивність знарядь праці робила неможливим виживання окремої людини. Згодом розвиток продуктивних сил, вдосконалення самої людини привели до формування власності нового типу – приватної власності. Приватна власність могла виникнути тільки тоді, коли суспільство досягло певного високого рівня розвитку, змогло забезпечити появу «надлишкового» продукту та індивідуальне виживання людини.

Ці два типи власності (приватна і суспільна) на різних етапах розвитку суспільства виступали в різноманітних формах, відображаючи соціально - економічну природу пануючого суспільного ладу. На перших етапах розвитку суспільства людству притаманні колективні форми власності, приватна власність виникає набагато пізніше. Приватна власність в поєднанні з суспільним поділом праці стали вирішальними умовами виникнення товарної або ж ринкової економіки. Державна власність в ті часи ототожнювалася з власністю правителів. Її суспільні функції були обмежені і зводилися в основному до утримання армії та апарату управління.

Зростання масштабів виробництва, його ускладнення, майновий розподіл населення показують, що приватна власність неспроможна забезпечити потреби суспільства. Починають виникати нові форми приватної власності, які поєднують риси приватної і суспільної власності6 колективна, акціонерна, групова, пайова тощо. А державна власність за своїми функціями набувала все більш суспільного характеру, вона починає виражати інтереси все більш широкого кола осіб і, нарешті, всього суспільства в цілому. Представники сучасної економічної теорії вважають, що в розвинених країнах стає все більш помітною стійка тенденція до зближення функцій різних форм державної і приватної власності. В перспективі така трансформація, розвиток науково - технічного прогресу може привести до формування нового типу усуспільненої власності – загальнонародної.

Література:

1. Мочерний С.В. Основи економічних знань: Підр. – К.: Академія, 2000-р.1, тема 3.

2. Гальчинський А.С. та ін. Основи економічної теорії: - Підр.: -К.: Вища школа, 1995, - тема 6, 66-78 с.

3. Основи економічної теорії. Підручник. За заг. редакцією Ю.В.Ніколенка. – К.: ЦУЛ, 2003. – гл.3, 49-71 с.

4. Основи економічної теорії./ Посібник. В.О.Рибалкін, М.О.Хмелевський таін. – К.: ВЦ «Академія», 2003. – 1.2, 39 – 76 с.