3.Форми організації суспільного виробництва.

Єдність і взаємодія продуктивних сил і виробничих відносин утворюють спосіб виробництва. Спосіб виробництва в поєднанні з усіма характерними для неї формами життєдіяльності: ідеологічними, політичними, соціальними і т.д. (надбудовою) утворюють суспільно - економічну формацію.

Форми організації суспільного виробництва:

1 – натуральне господарство – це економічна система , в якій метою виробництва є споживання вироблених благ, тобто система сама забезпечує себе необхідними предметами споживання;

Характерні ознаки натурального господарства :

- суспільна власність на засоби виробництва;

- відсутність товарообміну;

- універсальна праця (відсутність поділу праці);

- замкненість;

2 - товарне виробництво – це економічна система, в якій метою процесу виробництва є обмін або продаж виробленого продукту.

Характерні ознаки товарного виробництва:

• приватна власність на засоби виробництва;

• суспільний поділ праці;

• товарообмін, який носить еквівалентний характер;

• стихійний розвиток за законами товарного виробництва;

• ринкове ціноутворення;

• використання грошей і т.п.;

3 –планова економічна система – це економічна система, яка розвивається за заздалегідь складеним планом.

В залежності від масштабів планування і типу власності розрізняють такі різновиди планової економічної системи:

а) модель директивного планування – це система, в якій плануються всі етапи і сфери економічного розвитку.

Характерні ознаки:

- державна власність на засоби виробництва;

- план має статус закону, тобто є обов’язковим для виконання;

- централізований розподіл ресурсів;

- державне ціноутворення;

б) планова діяльність фірми в умовах ринку;

Фірма планує обсяги виробництва на основі вивчення позицій на ринку з метою уникнення перевиробництва.

в) маркетингова діяльність фірми – діяльність фірми по просуванні товарів на ринок , розширенню ринків збуту, збільшенню обсягів продаж.

Література:

1. Мочерний С.В. Основи економічних знань: Підр. – К.: Академія, 2000-р.1, тема 3.

2. Гальчинський А.С. та ін. Основи економічної теорії: - Підр.: -К.: Вища школа, 1995, - тема 5, 53 - 66 с.

3. Основи економічної теорії. Підручник. За заг. редакцією Ю.В.Ніколенка. – К.: ЦУЛ, 2003. – гл.2, 25 – 47 с.

4. Основи економічної теорії./ Посібник. В.О.Рибалкін, М.О.Хмелевський таін. – К.: ВЦ «Академія», 2003. – 1.3, 77 – 85 с.

Т.3 Власність

1. Економічний зміст власності.

2. Типи, види і форми власності.

3. Еволюція відносин власності.

4. Особливості розвитку відносин власності в Україні і в світі (самостійне вивчення).

1. Економічний зміст власності.

Вивчення будь-якої економічної моделі завжди пов’язане з вирішенням питання про власність: кому належить економічна влада, хто розпоряджається суспільним багатством. Суть цієї влади полягає в характері привласнення засобів виробництва і його результатів.

Власність – це сукупність відносин між людьми з приводу привласнення або відчуження об'єктів власності. Це складна економічна категорія, розрізняють економічний і юридичний аспекти власності.

Економічна власність – це відносини з приводу володіння та використання факторів виробництва та результатів їх функціонування. Об'єктом юридичної власності може бути будь-яке майно: особисте майно, засоби виробництва, різні цінності, майно і кошти громадян, підприємств, держави. Економічна теорія вивчає економічний аспект власності. Об'єктом економічної власності є фактори виробництва, тобто те, що забезпечує власнику зростання вартості.

Отже, об'єктами економічної власності є:

- робоча сила;

- засоби виробництва;

- продукти праці.

Суб'єктами економічної власності є:

- особа;

- група осіб;

- держава.

Функції власності :

власність визначає:

- умови поєднання робітників з засобами виробництва;

- відносини між людьми з приводу привласнення засобів виробництва і результатів виробництва;

- умови розпорядження і використання факторів виробництва;

- соціально-економічну структуру суспільства.

Саме власність на засоби виробництва визначає соціально-економічну структуру суспільства, економічне і політичне становище класів, соціальних груп і відносин між ними, бо складає основу всіх виробничих відносин суспільства та визначає їхню суть.