2. Уніфікований метод визначення глобулінів висолюванням (реакція Нонне-Апельта).

Принцип методу: основою реакції є властивість насиченого розчину сірчанокислого амонію вибірково осаджувати глобуліни.

Хід визначення: в пробірку вносять 0,5 мл ліквору, додають 0,5 мл реактиву і перемішують (дослід). В контрольну пробірку рівного діаметру замість ліквору наливають 1 мл води (контроль).

Оцінка результатів.

Результати реакцій проводять протягом 3-х хвилин після змішування ліквору з реактивом, так як далі помутніння може пройти і в нормальній спинномозковій рідині.

Порівнювання досліду з контролем проводять на темному фоні.

Для оцінки результатів користуються системою 4-х плюсів:

- значне помутніння - 4+

- помірне - 3+

- помітна опалесценція - 2+

- слабка опалесценція - 1+

Підсумковий модульний контроль Модуль 3. Молекулярна біологія. Біохімія міжклітинних комунікацій. Біохімія тканин та фізіологічних функцій. Перелік питань для підсумкового модульного контролю

І. Теоретична підготовка.

1. Біосинтез пуринових нуклеотидів: cхема реакцій синтезу ІМФ; утворення АМФ та ГМФ; механізми регуляції.

2. Біосинтез піримідинових нуклеотидів: схема реакцій; регу­­­ляція синтезу.

3. Біосинтез дезоксирибонуклеотидів. Утворення тимідилових нук­­­леотидів; інгібітори біосинтезу дТМФ як протипухлинні засо­­­би.

4. Катаболізм пуринових нуклеотидів; спадкові порушення обміну сечової кислоти.

5. Схема катаболізму піримідинових нуклеоти­­­дів.

6. Реплікація ДНК: біологічне значення; напівконсервативний ме­­­ханізм реплікації. Послідовність етапів та ферменти реплікації ДНК у прокаріотів та еукаріотів.

7. Транскрипція РНК: РНК-полімерази прокаріотів та еукаріотів, сигнали транскрипції (промо­­­торні, ініціаторні та термінаторні ділянки генома).

8. Процесинг - посттранскрипційна модифікація новосинтезованих мРНК.

9. Генетичний (біологічний) код; триплетна структура коду, його властивості.

10. Транспортні – тРНК та активація амінокислот. Аміноацил-тРНК-син­­­тетази.

11. Етапи та механізми трансляції (біосинтезу білка) в рибосомах: ініціація, елонгація та термінація.

12. Посттрансляційна модифікація пептидних ланцюгів. Регуляція трансляції.

13. Мутації: геномні, хромосомні, генні; механізми дії мутагенів; роль індукованих мутацій у виникненні ензимопатій та спадкових хвороб людини.

14. Біологічне значення та механізми репарації ДНК. Репарація УФ-індукованих генних мутацій: пігментна ксеродерма.

15. Гормони: загальна характеристика; роль гормонів та інших біо­­­регуляторів у системі міжклітинної інтеграції функцій орга­­­нізму людини.

16. Класифікація гормонів та біорегуляторів: відповідність структури та механізмів дії гормонів.

17. Реакція клітин-мішеней на дію гормонів. Мембранні (іонотропні, метаботропні) та цитозольні рецептори.

18. Біохімічні системи внутрішньоклітинної передачі гормональ­­­них сигналів: G-білки, вторинні посередники (цАМФ, Са²⁺/кальмодулін, ІФ₃, ДАГ).

19. Молекулярно-клітинні механізми дії стероїдних та тиреоїдних гормонів.

20. Гормони гіпоталамуса – ліберини та статини.

21. Гормони передньої частки гіпофіза: соматотропін (СТГ), про­­­лактин. патологічні процеси, пов'язані з порушенням функції цих гормонів.

22. Гормони задньої частки гіпофіза. Вазопресин та окситоцин: будова, біологічні функції.

23. Інсулін: будова, біосинтез та секреція; вплив на обмін вуглеводів, ліпідів, амінокислот та білків. Рістстимулюючі ефекти інсуліну.

24. Глюкагон: регуляція обміну вугле­­водів та ліпідів.

25. Тиреоїдні гормони: структура, біологічні ефекти Т₄ та Т₃. Порушення метаболічних процесів при гіпо- та гіпертиреозі.

26. Катехоламіни (адреналін, норадреналін, дофамін): будова, біосинтез, фізіологічні ефекти, біохімічні механізми дії.

27. Стероїдні гормони кори наднирників (С₂₁-стероїди) – глюкокортикоїди та мінералокортикоїди; будова, властивості.

28. Жіночі статеві гормони: естрогени, прогесте­­рон. Фізіологічні та біохімічні ефекти; зв'­­­ язок з фазами овуляційного циклу.

29. Чоловічі статеві гормони (С₁₉-стероїди). Фізіологічні та біохімічні ефекти андрогенів; регуляція синтезу та секреції.

30. Гормональна регуляція гомеостазу кальцію в організмі. Паратгормон, кальцитонін, кальцитріол.

31. Біохімія харчування людини: компо­­­ненти та поживні сполуки нормального харчування; біологічна цінність окремих нутрієнтів.

32. Механізми перетворення поживних речовин (білків, вуглеводів, ліпідів) у травному тракті. Ферменти шлунка і кишечника.

33. Порушення пе­­­ретравлення окремих нутрієнтів у шлунку та кишечнику; cпад­­­кові ензимопатії процесів травлення.

34. Вітаміни в харчуванні людини. Водорозчинні та жиророзчинні вітаміни; екзогенні та ендогенні причини вітамінної недостатності.

35. Вітамін А (ретинол, ретиналь, ретиноєва кислота): біологічні властивості, механізм дії, прояви недостатності, джерела, добова потреба.

36. Вітамін К (філохінон, фарнохінон): біологічні властивості, механізм дії, прояви недостатності, джерела, добова потреба.

37. Вітамін Е (a-токоферол): біологічні властивості, механізм дії, прояви недостатності, джерела, добова потреба.

38. Вітамін D₃ (холекальциферол): біологічні властивості, механізм дії, прояви недостатності, джерела, добова потреба.

39. Біохімічні та фізіологічні функції крові в організмі людини. Дихальна функція еритроцитів.

40. Гемоглобін: механізми участі в транспорті кисню та діоксиду вуглецю. Варіанти та патологічні форми гемоглобінів людини.

41. Буферні системи крові. Порушення кислотно-основного балансу в організмі (метаболічний та респіраторний ацидоз, алкалоз).

42. Біохімічний склад крові людини. Білки плазми крові та їх клініко-біохімічна характеристика.

43. Ферменти плазми крові; значення в ензимодіагностиці захворю­­­вань органів і тканин.

44. Небілкові органічні сполуки плазми крові. Неорганічні компо­­­ненти плазми.

45. Біохімічні функції печінки: вуглеводна, білоксинтезуюча, сечовино-утворювальна, жовчоутворювальна, регуляція ліпідного складу крові.

46. Детоксикаційна функція печінки; типи реакцій біотрансформа­­­ції ксенобіотиків та ендогенних токсинів.

47. Реакції мікросомального окислення. Цитохром Р-450; електроно-транспортні ланцюги в мембранах ендоплазматичного ретикулуму гепатоцитів.

48. Реакції кон'югації в гепатоцитах: біохімічні механізми, функціональне значення.

49. Роль печінки в обміні жовчних пігментів. Патобіохімія жовтя­­­ниць; типи жовтяниць; спадкові (ферментні) жовтяниці.

50. Роль нирок в регуляції об'єму, електролітного складу та рН рідин організму. Біохімічні механізми сечоутворювальної функції нирок.

51. Біохімічний склад сечі людини в нормі та за умов розвитку патологічних процесів. Клініко-діагнос­­­тичне значення аналізу складу сечі.

52. Біохімічний склад м'язів. Білки міофібрил: міозин, актин, тропоміозин, тропонін.

53. Молекулярні механізми м'язового скорочення. Роль іонів Са²⁺ в регуляції скорочення та розслаблення м'язів.

54. Біоенергетика м'язової тканини; джерела АТФ; роль креатин­­­фосфату в забезпеченні енергії м'язового скорочення

55. Біологічна роль слини. Фізико-хімічні властивості слини. Органічні та неорганічні компоненти слини, загальна характеристика. Захисні механізми слини

56. Регуляція і механізм секреції слини. Форми порушення слиновиділення.

57. Гінгівальна рідина, хімічний склад, біологічна роль. Клінічна оцінка складу гінгівальної рідини.

58. Емаль, хімічний склад. Білки емалі, загальна характеристика, біологічна роль.

59. Неорганічні компоненти емалі. Біохімічні механізми мінералізації емалі.

60. Дентин, особливості хімічного складу.

61. Цемент особливості хімічного складу.

62. Пульпа зуба, функції, будова.

63. Карієс зубів, загальна характеристика карієсогенних факторів. Біохімічні фактори стійкості зубів до карієсу.

64. Біохімічні основи профілактики та лікування карієсу.

65. Зубний наліт, стадії утворення. Роль мікроорганізмів у формуванні зубного нальоту.

66. Зубний камінь, хімічний склад, механізм утворення.

67. Фтор питної води, значення для виникнення карієсу. Механізм впливу фторування води на резистентність емалі. Флюороз зубів, загальна характеристика.

68. Біохімічні механізми розвитку захворювань тканин пародонта.

69. Біохімія нервової системи: особливості біохімічного складу та метаболізму головного мозку.

70. Енергетичний обмін в головному мозку людини. Значення аеробного окислення глюкози; зміни в умовах фізіологічного сну та наркозу.

71. Біохімія нейромедіаторів; рецептори нейромедіаторів та фізіологічно активних сполук.

72. Пептидергічна система головно­­­го мозку: опіоїдні пептиди, рецептори опіоїдних пептидів.

І. Практична підготовка.

1. Пояснити механізм утворення подвійної спіралі ДНК.

2. Пояснити механізм утворення шпильок в молекулі тРНК.

3. Які надмолекулярні комплекси утворюють нуклеїнові кислоти? Визначити основні компоненти нуклеопротеїну (білка, азотистої основи, пентози, фосфорної кислоти) в його гідролізаті. Поясніть принципи методів.

4. Визначити вміст сечової кислоти в біологічній рідині з реактивом Фоліна. Поясніть принцип методу.

5. Пояснити протипухлинну дію антибіотиків. Чи всі антибіотики можуть бути використаними як протипухлинні? Поясніть механізм дій афідиколіну, актиноміцину D.

6. Обґрунтуйте механізм дії антибіотиків – інгібіторів ініціації: стрептоміцину, ауринтрикарбоксилової кислоти, рифаміцину, рифампіцину.

7. Обґрунтуйте механізм дії антибіотиків – інгібіторів елонгації: аміцетину, хлорамфеніколу, еритроміцину, циклогексиміду, пуроміцину, тетрациклінів.

8. Обґрунтуйте механізм дії антибіотиків – інгібіторів термінації: анізоміцину, хлорамфеніколу, еритроміцину, лінкоцину, стрептоміцину.

9. Поясніть механізм дії інтерферонів.

10. Поясніть механізм дії дифтерійного токсину.

11. Поясніть молекулярні механізми мутацій. Які найбільш поширені мутагени Ви знаєте?

12. Осадження інсуліну сульфосаліциловою кислотою. Яка хімічна природа інсуліну? Чи є реакція специфічною?

13. Біуретова реакція з гормонами білкової та пептичної природи. Які гормони білкової та пептичної природи Ви знаєте?

14. Яким методом можна виявити метаболіти гормонів стероїдної природи? Які гормони відносяться до цієї групи? Поясніть принцип методу.

15. Виявлення адреналіну хлоридом заліза (III). Поясніть принцип методу. Яка хімічна природа адреналіну? Напишіть його формулу.

16. Виявлення йодовмісних гормонів. Поясніть принцип методу. Які гормони відносяться до цієї групи.

17. Визначення забезпеченості організму вітаміном В₁ за вмістом піровиноградної кислоти в плазмі крові. Поясніть принцип методу.

18. Виявлення вітаміну А реакцією Друммонда. Поясніть принцип методу.

19. Виявлення вітаміну D аніліновою пробою. Поясніть принцип методу.

20. Виявлення вітаміну Е реакцією з азотною кислотою. Поясніть принцип методу.

21. Виявлення вітаміну К реакцією з лужним розчином цистеїну. Поясніть принцип методу.

22. Визначення кислотності шлункового вмісту: загальної кислот­­­ності, вільної та зв'язаної соляної кислоти. Поясніть принцип методу.

23. Виявлення в шлунковому вмісті молочної кислоти. Поясніть принцип методу. При яких патологічних станах в шлунку виявляється молочна кислота?

24. Виявлення в шлунковому вмісті "кров'яних пігментів" (бензи­­­диновою пробою). Поясніть принцип методу. Яка чутливість цього методу?

25. Виявлення фібриногену в плазмі крові. Поясніть принцип методу.

26. Визначення гемінової групи гемоглобіну. Поясніть принцип методу.

27. Визначення глюкози крові глюкозооксидазним методом (Городецького). Написати рівняння реакцій, що лежать в основі цього методу. Який нормальний вміст глюкози в крові людини?

28. Визначення вмісту білірубіну та його фракцій в сироватці крові колориметричним діазометодом. Поясніть принцип методу.

29. Визначення глюкози в крові методом Хагедорна-Йєнсена. Пояснити принцип.

30. Виявлення холестерину в крові методом Сальковського. Поясніть принцип методу.

31. Визначення креатиніну в сироватці крові кольоровою реакцією Яффе. Поясніть принцип методу.

32. Визначити активність аланінамінотрансферази та аспартатамінотрансферази крові. Принцип методу. Значення визначення цих ферментів для медицини.

33. Визначити реакцію сечі. Проаналізувати результат.

34. Виявлення ферментної активності сечі на прикладі ферменту амілази – метод Вольгемута. Клінічне застосування цього методу.

35. Виявлення білка в сечі при її кип”ятінні, реакціями з сульфосаліциловою та азотною кислотами. Клінічне застосування цих методів.

36. Виявлення глюкози в сечі реакцією Фелінга. Поясніть принцип методу.

37. Виявлення уробіліну в сечі (реакція Богомолова). Поясніть принцип методу.

38. Виявлення жовчних пігментів в сечі (реакція Гмеліна). Поясніть принцип методу.

39. Виявлення крові в сечі (бензидинова проба).

40. Визначення аланін-р-гідроксилазної активності мікросом печінки. Поясніть принцип методу.

41. Пояснити значення утворення індикану. Де локалізований цей процес?

42. Пояснити спосіб оцінювання детоксикаційної функції печінки за утворенням гіпурової кислоти.

43. Порівняти вміст фосфатидів в м’язовій та нервовій тканинах. Пояснити отримані результати експериментів.

44. Порівняти вміст холестерину в м’язовій та нервовій тканинах. Пояснити отримані результати експериментів.