2.3.4. Приведення моделі до необхідного рівня нормальної форми

Приведення моделі до необхідної нормальної форми відбувається за рахунок нормалізації відносин. Теорія нормалізації заснована на тому, що визначений набір таблиць має кращі властивості при включенні модифікації і видаленні даних, чим всі інші набори таблиць, за допомогою яких можуть бути представлені ті ж дані. Введення нормалізації відносин при розробці інформаційної моделі забезпечує її мінімальний обсяг при записі на якому-небудь носії БД і її максимальна швидкодія, що прямо відбивається на якості функціонування інформаційної системи. Нормалізація інформаційної моделі виконується в кілька етапів: 1) Усі вихідні дані, представлені у виді двовимірної таблиці, є першою нормальною формою реляційної моделі даних; 2) Відношення задане в другій нормальній формі, якщо воно є відношенням у першій нормальній формі і кожен атрибут, що не є первинним атрибутом у цьому відношенні, цілком залежить від будь-якого можливого ключа цього відношення; 3) Відношення задане в третій нормальній формі, якщо воно задано в другій нормальній формі і кожен атрибут цього відношення, що не є первинним, не транзитивно залежить від кожного можливого ключа цього відношення. Існують і більш високі форми нормалізації, але, як правило, у більшості випадків достатнє використання описаних вище перших трьох форм.

Мал 9. Фізична діаграма

Глава 3. Тестування та супроводження

3.1. Оцінка надійності продукту

Даний продукт повинен відповідати не тільки своїм функціональним параметрам. При його розробці накладаються певні обмеження на якість функціонування. Таким чином, постає досить актуальна проблема не просто створення нового продукту, а створення програми з гарантованою якістю та надійністю.

Керування якістю полягає в контролі поточного рівня якості та корекції процесів його розробки, введення в експлуатацію та супроводу з метою додавання властивостей, що забезпечують задоволення вимог замовника та кінцевих користувачів.

Надійність – властивість програми зберігати працездатність протягом визначеного періоду часу, в визначених умовах експлуатації з обліком наслідків для користувача кожної відмови.

Працездатним називається такий стан програмного засобу, при якому він здатний виконувати задані функції з параметрами, встановленими умовами технічного завдання.

З переходом в непрацездатний стан пов’язано поняття відмови. причиною відмови програмного засобу є неможливість його повної перевірки в процесі тестування та випробувань. Під час експлуатування програмного засобу в реальних умовах може виникнути така комбінація вхідних даних, яка викличе відмову, тобто, працездатність програмного засобу залежить від вхідних даних, та чим менша ця залежність, тим більша надійність програмного засобу.

Для обчислення показнику рівня надійності даної програми я образа модель Коркорена. Для застосування цієї моделі я повинна мати наступні показники:

• змінювану ймовірність відмов для різних джерел помилок й відповідно різну ймовірність їх виправлення;

• результат N випробувань, в яких спостерігається N_i помилок;

• виявлення в ході N випробувань помилки і-го типу з’являється з ймовірністю а_і .

Показник рівня надійності R обчислюється за наступною формулою

де

N₀ – кількість безвідмовних випробувань, виконаних в послідовності з N випробувань;

k – відома кількість видів помилок;

Y_i – ймовірність появлення помилок:

якщо N_i >0, Y_i = a_i

якщо N_i <0, Y_i = 0.

Було проведено 10 випробувань, 10 з яких – безвідмовні. Маємо:

Можна зробити висновок, ща надійність продукту задовільна (max R=1)