2.3 Дослідження рівномірності виробництва, та способи її визначення

Узагальнюючими показниками ритмічності виробництва є коефіцієнт ритмічності, коефіцієнт варіації, коефіцієнт аритмічності.

Для оцінки рівномірності виробництва використовується коефіцієнт рівномірності.

Розрахунки коефіцієнтів ритмічності і рівномірності здійснюються за методом заліку (табл. 2.4).

Таблиця 2.4

Аналіз коефіцієнтів ритмічності і рівномірності виробництва

Декади	Випуск продукції тис. грн		Зараховується у ритмічний випуск, тис. грн	Структура випуску, %		Зараховується у рівномірний випуск, %
	за планом	фактично		рівномірно	фактично
1	2	3	4	5	6	7
І	600	400	400	33,3	20,0	20,0
ІІ	600	600	600	33,3	30,0	30,0
III	700	1000	700	33,4	50,0	33,4
Разом	1900	2000	1700	100,0	100,0	83,4

Коефіцієнт ритмічності дорівнює:

(2.6)

Це означає, що в строки, встановлені планом, підприємство виготовило 89,5% продукції.

Коефіцієнт рівномірності становить:

(2.7)

Коефіцієнт аритмічності дорівнює:

(2.8)

Коефіцієнт варіації визначається за формулою:

(2.9)

де v — коефіцієнт варіації;

d — середньоквадратичне відхилення досліджуваного показника;

х — середнє значення досліджуваного показника за плановий період, яке розраховується за формулою:

(2.10)

де n — кількість відрізків часу у досліджуваному періоді (у наведеному прикладі — це три квартали, n = 3).

Середньоквадратичне відхилення розраховується за формулою:

(2.11)

Звідси середньоквадратичне відхилення дорівнює:

(2.12)

У відповідності з формулою (2.9) коефіцієнт варіації дорівнює:

(2.13)

Це означає, що випуск продукції по декадах відхилявся від планового завдання. Чим більший коефіцієнт варіації, тим не ритмічніше працювало підприємство.

В процесі аналізу необхідно підрахувати упущені можливості підприємства щодо виробництва продукції, пов'язані з неритмічною роботою, для чого рекомендується провести такі розрахунки:

— різниця між плановим і зарахованим випуском продукції

1900 - 1700 = 200 тис. грн;

— різниця між фактичним і можливим випуском продукції, який обчислюється, виходячи із найбільшого декадного виробництва

2000 - (1000-3) = 1000тис. грн;

— різниця між максимальним і мінімальним декадним випуском продукції помножена на кількість декад

(1000 - 400)-3 = 1800 тис грн.

Розділ ііі. Шляхи покращення ритмічності та рівномірності виробництва

3.1 Аналіз рівня технології та організації виробництва, як передумова для дослідження ритмічності і рівномірності

Об'єктами такого виду аналізу можуть бути: технологія виробництва по підприємству (об'єднанню) в цілому; технологія за окремими підрозділами; технологія виробництва окремих виробів або груп виробів, агрегатів, вузлів, деталей; окремі технологічні процеси.

Вибір об'єкта аналізу залежить від стану виробництва і конкретних завдань, поставлених перед ним.

Проводити аналіз доцільно у такій послідовності:

1) аналіз основних показників рівня технології з метою визначення ступеня його прогресивності й економічності з урахуванням специфіки цього виробництва;

2) виявлення технічних та організаційних факторів, що зумовили появу невідповідних показників;

3) розробка основних напрямів удосконалення технології виробництва на найближчі роки і визначення прогресивних показників, яких необхідно досягнути до кінця періоду.

Важливим узагальнювальним показником рівня технології є частка продукції, виготовленої за допомогою прогресивних технологічних методів, у загальному обсязі товарної продукції (у ціновому, трудовому або натуральному вираженні) [30, с.113].

Кожний технологічний процес має свої особливості та характерні для нього показники. Тому частку продукції, виготовленої за допомогою прогресивних технологій, визначають за цехами.

Удосконалення технології у металообробних цехах пов'язане також із підвищенням рівня оснащеності пристроями і спеціальними інструментами різних видів.

Для з'ясування рівня технологічного оснащення визначають коефіцієнт технологічного оснащення, який характеризують як відношення кількості деталеоперацій, виконаних із застосуванням пристроїв, до загальної кількості деталеоперацій. Цей коефіцієнт також можна обчислити за даними технологічних карт.

Крім цього, показниками технологічного рівня виробництва є співвідношення за різними групами обладнання машинного і допоміжного часу та застосування типових технологічних процесів.

Рівень технології пов'язаний зі станом технологічної дисципліни, аналіз якої проводять за допомогою вибіркового методу за такими трьома напрямами:

а) виявляють найтиповіші відхилення від технологічного процесу і причини, що їх зумовили;

б) оцінюють дотримання графіка перевірки обладнання на технологічну точність;

в) аналізують систему перевірки оснащення на технологічну точність.

Про технологічну дисципліну роблять висновок, врахувавши також динаміку таких показників, як втрати внаслідок браку, утримання з робітників за порушення встановленої технології виробництва продукції.

Рівень технології залежить і від ступеня механізації та автоматизації технологічного контролю, застосування прогресивних, статистично-математичних, у тому числі вибіркових, методів контролю тощо.

Ефективність удосконалення технології виявляється у першу чергу в зниженні трудо- й матеріаломісткості продукції.

Для оцінювання рівня технології вивчають також норми часу і коефіцієнти корисного використання матеріалів для виготовлення деталей і здійснення окремих технологічних процесів.

Для оцінювання організаційного рівня виробництва використовують відповідну систему показників. До них належать ступінь неперервності виробництва, який розраховують як відношення середньої тривалості технологічного циклу (технологічна трудомісткість окремих виробів, зважаючи на частку випуску кожного виробу у виробничій програмі з урахуванням виконання/невиконання норм) до загальної тривалості виробничого циклу.

Середньовимірювальна тривалість технологічного процесу по підприємству становить 300 нормо-годин, відсоток виконання норм – 115%; фактичний цикл дорівнює: 300 ž 100 : 115 = = 260,9 год, або 16,3 дня (за умови, що завод працює у дві зміни).

Коефіцієнт неперервності К_н = 16,3 ž 100 : 78 = 20,9%; за попередні роки – відповідно 19,9 і 20,2%. Це означає, що близько 80% усього часу деталі простоюють (у цехах, коморах, на робочих місцях), транспортуються, перебувають на перевірці у ВТК та ін.).

Цей показник можна порівняти з показником за іншими підприємствами, виробництвами, цехами, дільницями, а також проаналізувати його у динаміці [24, с.90].

Ступінь неперервності виробництва значною мірою залежить від введення потокових методів і характеризується коефіцієнтом потоковості – відношення трудомісткості (ваги, собівартості, кількості) деталей, які обробляють на потокових лініях, до загальної трудомісткості (або іншого показника) щодо відповідного цеху.

Коефіцієнт потоковості по заводу загалом обчислюють шляхом вимірювання коефіцієнтів по цехах відповідно до частки кожного з них у загальній трудомісткості. На заводі він нижчий від запланованого, хоча порівняно з попереднім роком спостерігається певне зростання.

Потрібно також виявити зміну середньої тривалості виробничого циклу, зумовленому структурними змінами, а саме вплив асортименту.

Для того, щоб визначити ступінь дії останніх, треба визначити коефіцієнт кооперування, а саме частку (у відсотках) купованих напівфабрикатів і комплектуючих деталей у вартості продукції цього підприємства та порівняти її із запланованими і досягнутими у попередньому періоді.

До показників одночасно організаційного і технічного рівнів виробництва належить коефіцієнт спеціалізації – частка продукції, що відповідає виробничому профілю підприємства, у загальному обсязі випуску.

Коефіцієнт серійності визначають шляхом ділення вартості продукції на кількість найменувань виробів, які випускають. Чим більша його величина, тим вища концентрація виробництва і значніші економічні переваги, що з неї випливають.

Спеціалізація окремих підприємств, яку проводять усередині господарських об'єднань, дає змогу збільшити, а пізніше й оптимізувати масштаби виробництва, застосувати масовопотокові методи його організації, що скорочують тривалість виробничого циклу, трудомісткість і собівартість продукції, яку виробляють. Перехід на потік створює умови для механізації та автоматизації виробництва шляхом організації конвеєрів і автоматичних ліній.

Посилення внутрішньозаводської предметної спеціалізації окремих виробничих дільниць також сприяє поліпшенню організації виробництва. Тому необхідно розробити заходи, спрямовані на оптимальну спеціалізацію цехів, дільниць, робочих місць, скорочення втрат часу (на отримання документації, заготовок, оснащення, інструменту, транспортних засобів тощо), забезпечення ритмічності виробництва і випуску продукції, скорочення тривалості виробничого циклу, терміну підготовки виробництва.