4. Прогнозування конкурентоспроможності

Виходячи з описаної вище моделі, можна запропонувати процедуру прогнозної оцінки конкурентоспроможності новостворюваного виробу. Ця процедура полягає в обґрунтованому призначенні вимог до майбутнього виробу. Мабуть, для складних наукоємних виробів величини компонентів вектора необхідних параметрів Rz, що відносяться до обох описаних вище груп, слід призначати, виходячи із стану світового ринку аналогічних виробів і міркувань стратегічного розвитку конкретної галузі машинобудування.

Нехай, наприклад,

(13)

вектор параметрів виробу «світового рівня», що приймається за «базу» при призначенні вимог

(14)

вектор вимог, які повинні бути пред'явлені до майбутнього виробу.

Тоді очікуваний (прогнозований) показник якості майбутнього виробу

, (15)

де: ki=1 для властивості, зростання якої приводить до збільшення якості; ki=-1 для властивості, зростання якої приводить до зменшення якості в порівнянні з «світовим рівнем»; а_i- як і вище, ваговий коефіцієнт, що враховує значущість i- ої властивості для «узагальненого» споживача.

Очевидно, що «зразок світового рівня», що береться за базу для порівняння при визначенні конкурентоспроможності, матиме показник якості

(16)

Тоді

(17)

Що стосується показника l_ft, то він визначається за формулою (9), де як L₀ береться значення, досягнуте на «світовому рівні», а як L_ft - бажане значення витрат на ЖЦ. У цьому разі відношення (11) дасть нам значення показника КС_ft потенційної прогнозованої конкурентоспроможності. Мабуть, для перспективних виробів і з урахуванням експортних інтересів вітчизняних виробників слід вибирати КС_ft 1 і забезпечувати, щоб точка з параметрами (l_ft,, q_ft) знаходилася в області «абсолютної конкурентоспроможності» (що, втім, може виявитися занадто жорсткою вимогою) або, принаймні, в області компромісної конкурентоспроможності l_.

5. Динаміка конкурентоспроможності

До цих пір величини, що входять у наведені вище формули, вважалися постійними, проте на практиці вони не є такими. У першу чергу, змінними є L₀, L. Їх змінність обумовлена як технічними, так і економічними причинами, в першу чергу - інфляцією, під впливом якої наведені витрати зростають.

Припустимо, що вплив інфляції враховується таким чином

, (18)

де : L₀(0) – витрати на ЖЦ «базового виробу» в «нульовий» рік, тобто в рік виконання розрахунку; I₀ – коефіцієнт (норма) річної інфляції для базового виробу (передбачається, що базовий виріб – іноземного виробництва); L(0), I - ті ж величини для виробу, стосовно якого розраховується КС.

Тоді

(19)

Якщо припустити, що q=q(0)=const, l = l(t), то підставляючи (19) в (11), отримаємо

, (20)

де .

Якщо в «нульовий» рік величина КС(0)1, то з (20) можна знайти тривалість періоду часу, в перебігу якого виріб залишатиметься конкурентоспроможним стосовно до базового. Очевидно, що гранична умова конкурентоспроможності

КС(t) = 1.

Тоді, підставляючи в ліву частину рівняння (20) значення КС(t)=1 і, логарифмуючи отримаємо:

. (21)

Приклад 1.

Нехай КС(0)= 2, інфляція в «базовій» країні становить 2  за рік, а в Україні – 10  за рік. Тоді:

; ;

років.

Відмітимо далі, що показник конкурентоспроможності може знижуватися у міру вдосконалення (підвищення показників якості) базового виробу. Якщо припустити, що зміна показника якості q відбувається аналогічно зміні l, то формулу (20) можна подати у вигляді

, (22)

де 1 – коефіцієнт, який визначає відносне підвищення якості базового виробу.

Вважаючи, як і вище, що в (22) КС(t)= 1, і логарифмуючи можна отримати вираз для оцінки тривалості періоду збереження конкурентоспроможності, що враховує зміну обох чинників:

(23)

Приклад 2.

Нехай виконуються умови прикладу 1. Величину  визначимо, припускаючи, що рівень якості наукоємкої продукції подвоюється кожні 8 - 10 років. Тоді або .

Величина t буде дорівнювати

або

роки.

Таким чином, в умовах діючої інфляції і з урахуванням темпів науково - технічного прогресу виріб, що має у момент початку проектування достатньо високу оцінку КС(0)=2, перестане бути конкурентоспроможним на світовому ринку всього через 4-5 років. Звідси випливає, що час виведення такого виробу на ринок повинен бути не більше 2-2,5 років з моменту початку проектування. Якщо в такий термін укластися неможливо, то в проект, що розробляється, треба закладати істотно великі значення КС(0). Так, при КС(0)=3 отримаємо

або

роки.

На рис. 2 залежність t від КС(0) показана графічно. При необхідності за цим графіком можна визначити величину KC(0), відповідну заданому значенню t. Так, при t=10 років КС(0)=4,6 (штрихові стрілки).

Аналітичний вираз для КС(0) можна отримати з (23)

(24)