- •1. Основні принципи. Терміни і визначення
- •2. Концептуальна модель управління конкурентоспроможністю продукції на основі принципів і технологій іпі
- •3. Математична модель конкурентоспроможності
- •4. Прогнозування конкурентоспроможності
- •5. Динаміка конкурентоспроможності
- •6. Приклад розрахункової оцінки конкурентоспроможності
- •7. Висновок
- •Список літератури
- •2515 Методичні вказівки
2. Концептуальна модель управління конкурентоспроможністю продукції на основі принципів і технологій іпі
На основі сформульованих вище визначень побудована концептуальна модель, що відображає основні взаємозв'язки управлінських технологій, інструментальних засобів і інших понять в рамках єдиної системи управління конкурентоспроможністю.
Управління конкурентоспроможністю - складний багатоконтурний процес, що реалізується в ІІС на основі принципів і технологій ІПВ.
Об'єктом управління в такій системі є всі процеси ЖЦ виробу: створення виробу (маркетинг, передпроектні дослідження, розроблення і проектування, виготовлення), експлуатація, піляпродажний супровід.
Як суб'єкт управління виступає вище керівництво (топ-менеджмент) підприємства - виробника виробу, що створює спеціальні організаційно-технічні структури.
Мета управління – забезпечення значення показника КС конкурентоспроможності, що перевершує за величиною аналогічні показники виробів – конкурентів у певному сегменті ринку впродовж певного періоду часу.
У рамках цієї «глобальної» системи управління можна виділити, принаймні, три основні системи управління:
-
систему менеджменту якості (СМЯ);
-
систему менеджменту ресурсів (СМР);
-
систему інтегрованої логістичної підтримки (ІЛП).
Перші дві системи повністю орієнтовані на процеси створення виробу, а третя в основному орієнтована на процеси експлуатації, технічного обслуговування і ремонту (ТОіР), і частково – на процеси його створення.
У контексті даної проблеми СМЯ є системою управління, в якій об'єктом управління є процеси створення продукції (розроблення, проектування, технологічна підготовка виробництва, власне виробництво).
Метою управління в СМЯ є досягнення максимуму показника якості Q. Як КМЯ технології використовуються, в основному, технології PDM і відповідні програмно - технічні системи, доповнені спеціалізованими програмними модулями. Нормативна база СМЯ – стандарти серії ІСО 9000.
У СМР, так само як і в СМЯ, об'єктом управління є процеси створення продукції. Мета управління – мінімізація показника витрат L. Засобами програмно-технічної реалізації СМР служать системи ERP/MRP 11. Нормативною базою СМР в деякій мірі (у частині правил інформаційного обміну) можуть служити міжнародні стандарти серії ІСО 15531 (MANDATA).
Що стосується системи ІЛП, то в ній основним об'єктом управління є процеси експлуатації і ТОіР, а також процеси створення виробу, які пов'язані із забезпеченням його надійності, ремонтопридатності і експлуатаційної технологічності. Як інструментальні засоби використовуються PDM - системи, частково – деякі підмножини систем ERP/MRP II, засоби створення і ведення електронної експлуатаційної документації (ЕЕД), засоби ІЛП і ін.
Мета управління – зниження витрат на післяпродажних стадіях життєвого циклу (ЖЦ) виробу, тобто, в кінцевому підсумку – величини L.
Нормативну базу системи ІЛП утворюють стандарти і специфікації DEF STAN 00-60 (міністерства оборони Великобританії ), AECMA 1000D, AECMA 2000M і ін.
Окрім згаданих вище основних технологій і інструментальних засобів, в СМЯ, СМР і ІЛП різною мірою і для вирішення різних окремих завдань використовуються технології і програмні засоби управління проектами, управління потоками робіт, електронного документообігу (ЕДО) і ін.
Таким чином, підвищення конкурентоспроможності продукції можна добитися за рахунок застосування всього нормативного, методичного, технологічного і програмно-технічного арсеналу ІПВ, за допомогою якого проблема може бути вирішена системно, в допустимі строки і при розумних обсягах ресурсів, що витрачаються.
