Режим відпочинку і праці

Однією з важливих умов, що забезпечують безпеку праці, є збереження високого рівня працездатності трудящих. Це досягається дотриманням установленого режиму праці і відпочинку.

Відповідно до діючого законодавства нормальна тривалість робочого часу робітників та службовців на підприємствах не може перевищувати 41 ч у тиждень. Тривалість щоденної роботи визначається в залежності від того, яка робочий тиждень установлений для даного підприємства — п'ятиденна з двома вихідними днями і шестиденна з одним вихідним днем. При шестиденному робочому тижні тривалість зміни складає 7 ч, а напередодні вихідних днів — 6 ч. При п'ятиденному робочому тижні тривалість зміни визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності.

Скорочена тривалість робочого часу встановлена для робітників та службовців у віці від 16 до 18 років — 36 ч у тиждень і у віці від 15 до 16 років — 24 ч, я також для робітників та службовців, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці,— не більш 36 ч у тиждень відповідно до списку виробництв, цехів, професій і посад зі шкідливими умовами праці, робота у які надає право на додаткову відпустку і скорочений робочий день.

У процесі праці працездатність людини Змінюється, виникає його стомлення, у зв'язку з чим погіршується не тільки якість обслуговування і ремонту автомобілів, але і виникає небезпека травматизму. На ступінь стомлюваності працюючого впливають багато факторів. Основними з них є вага праці, темп, ритм, монотонність роботи, час, у яке вона виконується (особливо швидке стомлення настає при роботі в нічній зміні), стан навколишнього середовища, психофізіологічні особливості організму працюючого й ін. Зниження стомлюваності досягається раціональною організацією робочого місця, правильним вибором робочої пози, зручним розташуванням інструмента і пристосувань, чергуванням різних операцій, механізацією трудомістких робіт, оптимізацією ритму праці, застосуванням засобів фізичної культури і спорту, раціональним розподілом працюючих по робочих місцях з обліком їхніх фізичних можливостей і фізіологічним даних, оздоровленням умов зовнішнього середовища.

Зняттю стомлюваності сприяє надання відпочинку працюючої. Перерва для відпочинку і прийому їжі до плину зміни бажано робити в середині зміни, не пізніше чим через 4 г після її початку. Тривалість його встановлюється правилами внутрішнього розпорядку і приймається від 30 хв до 2 г. Щотижня робітникам та службовцям повинні надаватися вихідні дні. Тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менш 42 г. Щорічно в термін. Передбачений графіком відпусток, але не пізніше 11 місяця з дня надходження на роботу робітникам та службовцям надається чергова відпустка тривалістю не менш 15 робочих днів. Рядові працівників відповідно до діючого законодавства про працю надаються додаткові відпустки, наприклад, додаткові відпустки, надають працівникам з ненормованим робітничим днем, робітникам та службовцям, зайнятим на роботах зі шкідливими умовами праці (малярські, зварювальні, ковальські роботи) і ін. Забезпечення оптимальних режимів праці і відпочинку повинне передбачатися для всіх працюючих з урахуванням специфіки їхньої праці й у першу чергу для працюючих з підвищеними фізичними і нервово-емоційними навантаженнями, в умовах монотонної праці і з впливом ОВПФ. Ця задача повинна вирішуватися тільки на науковій основі, по рекомендаціях і пропозиціям фахівців в області гігієни, фізіології і психології праці.