Міністерство аграрної політики України

Львівський національний аграрний університет

Наукова робота

з дисципліни

«Комплексне дослідження архітектурного об’єкту»

на тему:

«Принципи формування сільської кузні»

Виконав: ст. гр. АРХ-61

Логозар Н. А.

Керівник: Гнесь Л. Б.

Дубляни – 2011

Зміст

Розділ 1. Історія ковальства.

1.1 Зародження ковальства. Перші знахідки кування.

1.2 Ковальство в середньовіччі

1.3 Ковальство в епоху готики та ренесансу

1.4 Ковальство епохи бароко та рококо

1.5 Ковальство епохи класицизму. Перша криза ковальства як ремесла

1.6 Ковальство епохи модерну і до сьогодення

1.7 Історія українського ковальства

Розділ 2. Вивчення та аналіз типів ковки. Засоби та технологічний процес.

2.1 Кування. Види кування

2.2 Технологічний процес кування. Основні операції над металом

2.3 Пристосування та інструмент для кування

2.4 Вироби ковальства

Розділ 3. Типологічні особливості кузні. Класифікація споруд та приміщень кузні.

3.1 Типи кузні

3.2 Кузня для підковування коней

3.3 Кузня для ремонту та виготовлення с/г техніки

3.4 Кузня для кування художніх виробів

3.5 Порівняння основних типів кузень за певними ознаками і критеріями

3.6 Закордонний досвід

Бібліографічний список

1.Історія ковальства

1.1 Зародження ковальства. Перші знахідки кування

Залізо є матеріалом, який легко піддається дії атмосфери, тому вироби древніх ковалів не збереглися в такому стані, щоб їх можна було б оцінити, на відміну від знайдених виробів з благородних металів, які краще збереглися до наших часів.

Історія виробництва та використання заліза бере свій початок, скоріше всього, з початком використання метеоритного заліза. Виплавляння в сиродутній печі використовувалося в 12 ст. до н. е. в Індії, Анатолії і на Кавказі. Також є згадка про використання металу при виплавці та куванні зброї та інструментів 1200 років до н. е. в Африці південніше Сахари. Тобто коване залізо використовувалося уже в першому тисячолітті до н. е.

Використання заліза почалося набагато раніше ніж його виробництво. Деколи знаходили шматки сірувато-чорного металу, який, перекований в кинджал або наконечник для спису, що було міцніше і практичнішим ніж бронза.

Залізні знаряддя розширили практичні можливості людини. Стало можливим, наприклад, будувати рубані з дерев’яних колод будинки. Залізною сокирою зрубували дерево в 3 рази скоріше ніж мідною, та в 10 раз скоріше ніж сокирою із каменя. Також широко почало розповсюджуватися будівництво із тесаного каменю. Помітно розширилися, також, можливості землеробів.

Самою першою формою організації вироблення залізних кованих виробів були

ковалі-аматори. Вони були простими селянами, які в вільний час від роботи на полі займалися цим ремеслом. Такі ковалі самі знаходили «руду» (ржаве болото або червоний пісок), самі випалювали вугіль, залізо та самі кували.

Залізні мотики та інші засоби виробництва. о. Кіпр (І тис до н. е.)

Уміння майстра на даному етапі закономірно було обмежене виковуванням виробів самої простої форми. Інструментарій древнього коваля складався із наковальні, кам’яного молота, точильного каменя і примітивного горна з мішками. Залізні вироби вироблялися за допомогою кам’яних.

Якщо поблизу були хороші поклади руди, то ціле село могло займатися обробкою заліза, але це могло бути тільки можливим за умови вигідного збуту продукції, чого практично не могло бути в умовах варварства.

Перші предмети із заліза, хоч і були метеоритного або земного походження, завжди дуже високо цінилися і зберігалися в храмах серед найбільш дорогих скарбів. Також їх ставили в могили могучих правителів. Одною із найбільш древніх знахідок є, наприклад, залізний кинджал царя Мешка – ламшара із древнього Уру, що відноситься до середини ІІІ тисячоліття до н. е., що був знайдений серед золотих кубків, прикрас, музичних інструментів і окремих деталей золотих обладунків. Аналогічний залізний кинджал був знайдений в Туреччині, в містечку Алака Гойюк, що відноситься приблизно до тієї ж самої епохи.

В знаменитій гробниці фараона Тутанхамона, недалеко від Хеба, в Верхньому Єгипті, був знайдений залізний кований кинджал серед виробів із дорогоцінних металів. Але ця знахідка була датована більш пізнім періодом – приблизно першою половиною ХІV ст.. до н. е.. В цій гробниці також були знайдені дрібні амулети і 16 залізних долот з прямими і закошеними лезами.

Декілька цих прикладів історичних знахідок можуть запевнити в тому, що залізо спочатку вважалося дорогоцінним металом, який дуже рано почали обробляти. В той час це було винятково рідкісне ремесло; звідси, скоріше всього, обожествування бога-коваля Гефеста в грецькій міфології.

Десь на рубежі ХІІ і ХІ ст.. до н. е. кування та вироблення заліза помітно розвивалися на близькому сході та в південно-європейських регіонах, особливо в грецьких областях. З’являються перші залізні знаряддя праці – мотики, серпи, а також перші залізні мечі та списи. Це було викликано збільшенням потреби в знаряддя праці та поступовим зменшенням доступних родовищ мідної руди. Вироби із бронзи виконувалися тільки способом лиття. Але для обробки заліза потрібен був новий спосіб обробки. В той час і використовували ремесло - кування. Перші залізні предмети мали форму, схожу на литі вироби із бронзи. Тільки з часом, набуваючись досвіду, ковалі поступово почали вводити нові способи деформування заліза. До цього перехідного періоду відноситься так звана гальштатська культура, на території сучасної Австрії.

Поки Середня Європа переживала гальштатський період, який вважається періодом залізного віку, античний світ відзначався розвиненим у той час у майже всіх галузях, торгівлі, ремеслах та мистецтві. Були перші відомості про закалювання і про два способи обробки металу – ковка та лиття. При описуванні старих способів обробки заліза був відомим також і процес закалювання – в воді, крові або в салі барана.

Кузня. Розпис на посудині (VI ст.. до н. е.)

Відомі також спроби деякого прикрашання матеріалу – насічка поверхні, розсіювання по поверхні ямок і точок або декоративне скручування з цілю підвищення міцності матеріалу та інші способи.