[Ред.]Загальний опис

Для передачі сигналів на великі відстані необхідно, щоб вони володіли великою енергією. Відомо, що енергія сигналу пропорційна четвертій степені його частоти, тобто сигнали з більшою частотою володіють більшою енергією. У практиці часто сигнали, що несуть у собі інформацію, наприклад, мовні сигнали, мають низьку частоту коливань і тому, щоб передати їх на велику відстань необхідно частоту інформаційних сигналів підвищувати. Домагаються цього шляхом "накладання" інформаційного сигналу на інший сигнал, який має високу частоту коливань.

[Ред.]Види модуляції

Модуляція радіосигналу – процес зміни одного або кількох параметрів високочастотного модульованого коливання по закону низькочастотного інформаційного сигналу. Розрізняють аналогову, цифрову та імпульсну модуляцію. Аналогова модуляція: амплітудна модуляція, кутова модуляція, сигнально-кодова модуляція, сигма-дельта модуляція. Цифрова модуляція (маніпуляція): амплітудна маніпуляція, фазова маніпуляція, частотна маніпуляція, квадратурна амплітудна маніпуляція, та інш. Імпульсна модуляція: широтно-імпульсна модуляція (ШІМ), імпульсно-кодова модуляція (ІКМ), частотно-імпульсна модуляція (ЧІМ), фазово-імпульсна модуляція (ФІМ).

Розрізняють амплітудну модуляцію, при якій в залежності від миттєвої величини інформаційного сигналу змінюється амплітуда вихідного сигналу, ічастотну модуляцію, при якій частота вихідного сигналу дещо змінюється в порівнянні з частотою сигналу-носія, пропорційно миттєвій величині інформаційного сигналу.

Прилад, який використовується для модуляції називається модулятором. Для зворотного отримання низькочастотного сигналу використовуютьдемодулятор. Пристій, який одночасно виконує обидві операції, називається модемом (модулятор-демодулятор).

67

Функціональна мікроелектроніка - одне із сучасних напрямків мікроелектроніки.

Розробка мікросхем здійснюється на основі електричних схем, при цьому в одному кристалі формують області, кожна з яких відповідає якоїсь деталі. Ускладнення мікросхем призводить до збільшення кількості елементів і зменшення їх розмірів, що не безмежно.

68

Електроніка — наука про взаємодію електронів з електромагнітними полями і про методи створення електронних приладів і пристроїв, в яких ця взаємодія використовується для перетворення електромагнітної енергії, в основному для передачі, обробки і зберігання інформації.

Е. зародилася на початку 20 ст. після створення основ електродинаміки (1856—73), дослідження властивостей термоелектронною емісії (1882—1901), фотоелектронній емісії (1887—1905), рентгенівських променів (1895—97), відкриття електрона (Дж. Дж. Томсон, 1897), створення електронної теорії (1892—1909). Розвиток Е. почалося з винаходу лампового діода (Дж. А. Флемінг, 1904), трьохелектродної лампи — тріод-пентода (Л. де Форест, 1906); використання тріод-пентода для генерування електричних коливань (німецький інженер А. Мейснер, 1913); розробки потужних генераторних ламп з водяним охолоджуванням (М. А. Бонч-Бруєвіч, 1919—25) для радіопередавачів, використовуваних в системах далекого радіозв'язку і радіомовлення. Вакуумні фотоелементи (експериментальний зразок створив А. Р. Столетов, 1888; промислові зразки — німецькі учені Ю. Ельстер і Г. Хейтель 1910); фотоелектронні помножувачі — однокаскадні (П. Ст Тимофіїв, 1928) і багатокаскадні (Л. А. Кубецкий, 1930) — дозволили створити звукове кіно, послужили основою для розробки передавальних телевізійних трубок : відікона (ідея запропонована в 1925 А. А. Чернишевим), іконоскопа (С. І. Катаєв і незалежно від нього Ст До. Зворикин, 1931—32), суперіконоскопа (П. Ст Тимофіїв, П. Ст Шмаков, 1933), суперортикону (двостороння мішень для такої трубки була запропонована радянським ученим Г. В. Брауде в 1939; вперше суперортикон описаний американськими ученими А. Розі, П. Веймером і Х. Лоу в 1946) і ін. Створення багаторезонаторного магнетрона (Н. Ф. Алексєєв і Д. Е. Малярів, під керівництвом М. А. Бонч-Бруєвіча, 1936—37), відбивного клістрона (Н. Д. Девятков та інші і незалежно від них радянський інженер Ст Ф. Коваленко, 1940) послужило основою для розвитку радіолокації в сантиметровому діапазоні хвиль; пролітні клістрони (ідея запропонована в 1932 Д. А. Рожанським, розвинена в 1935 радянським фізиком А. Н. Арсеньевой і німецьким фізиком О. Хайлем, реалізована в 1938 американськими фізиками Р. і 3. Варіанамі і ін.) і лампи хвилі (американський учений Р. Компфнер, 1943), що біжить, забезпечили подальший розвиток систем радіорелейного зв'язку, прискорювачів елементарних часток і сприяли створенню систем космічного зв'язку. Одночасно з розробкою вакуумних електронних приладів створювалися і удосконалювалися газорозрядні прилади (іонні прилади), наприклад ртутні вентилі, використовувані головним чином для перетворення змінного струму в постійний в потужних промислових установках; тиратрони для формування потужних імпульсів електричного струму в пристроях імпульсної техніки; газорозрядні джерела світла .