Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Педагогика.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
29.10.2018
Размер:
218.62 Кб
Скачать

ЗМІСТ

І. Вступ.

ІІ. Основна частина.

Особливості сімейного виховання у контексті гуманної педагогіки.

  1. Особливості гуманістичного виховання на сучасному етапі розвитку суспільства.

  2. Реалізація принципів гуманної педагогіки у сімейному вихованні.

  3. Робота вихователя майбутнього музичного виконавця з впровадження принципів гуманної педагогіки у професійну діяльність при роботі з сім`ями вихованців.

ІІІ. Висновки.

ІУ. Література.

У. Додатки.

Ребёнок учится ходить,

Ему нужна рука.

Ребёнок учится писать,

Рука ему нужна.

Бегут минуты и часы,

Мы стрелки подведём.

И вырастает человек,

И за руку вдвоём идёт.

И раннюю зарю

Встречает он любя.

И руки к солнцу протянул –

Надежда велика.

Ребёнок учится ходить,

Один он упадёт.

И за собой его рука

Во все века ведёт.

Турбина Ника.

ВСТУП

Цінності, яких прагне людина, здебільшого визначаються групою, де вона вчилася спілкуватися, де формувалася її особистість, де вона випрацювала свої погляди, і за нормами якої вона надалі оцінює свою діяльність. Першою і найбільш значною такою групою є сім’я. Саме в сім’ї при взаємодії з родичами дитина вперше оволодіває різноманітними формами спілкування, і це сприяє успішній її адаптації в широкій соціальній сфері надалі. Пануючий в сім’ї стиль спілкування, погляди та ідеали, здебільшого, є для дитини тими орієнтирами, які формують її майбутні прагнення і цінності, залишаючись зразком і для дорослої людини ( 7 ). Надзвичайно важливо, щоб ці переконання формувались через серце, за допомогою довіри, добра і любові, насичувалися останніми вкрай, даючи змогу нести добро і любов далі.

Складне сьогодення руйнує безліч можливостей, але і безліч можливостей створює. Вихователь, вчитель, батьки можуть скористатись ними, чи знехтувати; допомогти один одному, чи кинути напризволяще. Останнє неможливо зробити, розглядаючи життя під кутом зору гуманної педагогіки. Мета даної роботи - висвітлити місце і роль сімейного виховання у складі гуманної педагогіки. Визначена мета зумовила завдання:

  1. розглянути особливості гуманного виховання на сучасному етапі розвитку суспільства;

  2. з’ясувати, які форми, методи, прийоми сімейного виховання допомагають реалізувати принципи гуманної педагогіки;

  3. окреслити зміст роботи вихователя музичного виконавця при взаємодії з сім’ями вихованців.

Суцільний занепад виховної роботи в школі та поза нею викриває себе діями своїх вихованців: дитячий суїцид, зростання дитячої злочинності, асоціальних утворень, низький моральний рівень , - все це наслідки дефектів виховного процесу сім’ї і школи. Так, замість абстрактного протиставлення «добрих» і «поганих» сімей соціологи і кримінологи розрізняють сім’ї з різним виховним потенціалом, у межах яких нараховують 10 різновидів. Серед загальної кількості сім’ї «сильні у вихованні» та «стійкі у вихованні» посідають 55-60%. Подальша класифікація виявляє неспроможність сімейного виховання:

  • нестійкі у вихованні – 10%;

  • слабкі у вихованні із втратою контакту з дітьми та контролю над ними – 15-20%;

  • слабкі у вихованні з постійно конфліктною атмосферою, агресивно-негативною атмосферою, маргінальні, правопорушники, злочинні, психічно обтяжені – 10-15%.

Ризик правопорушень неповнолітніх, що виховуються в умовах постійних і гострих конфліктів у психічно обтяжених сім’ях – у 4-5 разів, а у сім’ях, де панує агресивність і жорстокість – 9-10 разів вище, ніж у тих, хто зростає у педагогічно стійких сім’ях ( 37 ). Справа не тільки у бездоглядності, з якою пов’язано 80% злочинів, але й у тому, що діти сприймають поведінку старших членів сім’ї як нормальну, емоційно ототожнюються з батьками і відтворюють стереотипи їх поведінки, не замислюючись, наскільки вони правильні на думку суспільства. Статистика, наведена вище, запевняє нас, що дисгармонійних сімей лише 40-45%. Але, якщо відокремити сім’ї, в яких виховання ведеться згідно з принципами гуманної педагогіки, цей процент зросте. Саме цим, а ще необхідністю постійно впроваджувати у практику виховання школи, ПСМНЗ, родини принципи і методи гуманної педагогіки зумовлена актуальність роботи.

Окремі питання обраної нами теми неодноразово, а останнім часом часто, висвітлювалися у педагогічній пресі та наукових виданнях, авторських нарисах та художній літературі. Як обов’язкова складова змісту теми «Напрями виховання», розділу «Суспільні інститути виховання», «Педагогічне спілкування» визначення поняття «сім’я», принципів сімейного виховання, класифікація типів сімейного середовища наявні у підручниках Л.Д.Столяренко, О.М. Степанова, М.М.Фіцули. Цінності сімейного життя в структурі моральних цінностей детально викладено в навчально-методичному посібнику І.С.Вітенка, А.С.Борисюка, Т.І. Вітенка. Окремі питання, що стосуються розв’язання питань сімейного спілкування, законів подружнього життя, висвітлені у статтях і роботах Р.М.Грановської, Л.Є.Ковальової, В.О.Сухомлинського, В.Ф.Калошина, Т.Ф.Алексєєнко, Л.М.Краснокутської. Проблемам стосунків між поколінням присвячені праці О.М.Ніколаєвої, Т.О. Леванець, С.В.Западнюк, Н.В.Афоніної. Соціальним ролям батька та матері присвячені сценарії та статті О.М.Лонько, О.О.Гавриленко, В.О. Кушнаренко, Л.Новицької, І.І.Куракиної, О.М.Махно, В.М.Плецької. Зміст гуманної педагогіки та необхідність впровадження її у життя розкривають у своїх роботах Ш.О.Амонашвілі, В.О.Сухомлинський, Я.Корчак, І.О. Мирна, В.Мегре. У нашій роботі ми спробуємо окреслити напрями впровадження гуманістичного виховання у сім’ю за допомогою вихователя-музикознавця та у свою навчальну діяльність вихователя майбутнього музичного виконавця – в цьому новизна даного дослідження.

Отже, розглянемо зміст та особливості гуманістичного виховання.

Основна частина. Особливості сімейного виховання в контексті гуманної педагогіки

  1. Особливості гуманістичного виховання на сучасному етапі розвитку суспільства.

Науковий термін «гуманізація» (у перекладі з лат. – людяний), означає олюднення техніки, праці, побуту ( психологічний словник ). У іншому значенні – обумовлена моральними нормами та цінностями система становлення особистості, її ставлення до соціальних об’єктів (людей, колективу, живих істот), яке відтворюється у свідомості як співчуття і реалізується в спілкуванні та діяльності у таких вчинках, як допомога, співучасть, співпраця.

Наприкінці 80-х років науковий термін «гуманність» подається як принцип світогляду (в тому числі моралі), в основі якого лежить переконання у безмежних можливостях особистості та її здатності до вдосконалення, до вимог особистої волі та захисту громадянських прав, у тому числі права на щастя і задоволення потреб та інтересів, які мають бути кінцевою метою діяльності (Словник з етики. -М., 1989. – С.63).

На початку 90-х років поняття «гуманність» подається як повага до людей, до особистості, зокрема, піклування про її добробут, співчуття до її незгод у житті, доброзичливість (Сімейне виховання. Короткий словник. –М., 1990 – С. 47).

У більш вузьких дослідженнях зустрічаємо тлумачення гуманності як методологічної основи формування всіх кращих якостей розвитку професійних здібностей майбутніх спеціалістів, як джерело їх життєвих сил, як системи поглядів і переконань, що стверджує високе звання людини, її цінності як особистості, котра має право на волю, щастя, розвиток своїх задатків і перетворення їх у стійкі здібності (33 ).

Поняття «гуманіст» включає пізнавальний, емоційний аспект та компонент поведінки викладача. Спільна діяльність майбутніх фахівців та викладачів створює сукупність емоційних переживань, а зміна позицій у пізнавальній діяльності та спілкуванні формує у студентів гуманне ставлення до іншої особистості та її вчинків.

Сутність гуманної педагогіки полягає в тому, що вона звернена на облагородження душі і серця дитини, а знання, яких учень набуває в процесі навчання, тлумачаться як умови творчості, творіння блага. Гуманна педагогіка спирається на любов, доброту вчителя, на його вміння створювати таку атмосферу душевної щедрості, у якій кожен учень був би спрямований на самопізнання, прагнення до духовного самовдосконалення. Основа гуманної педагогіки – справжня любов до дітей. На думку Ш.О. Амонашвілі, вчитель – носій світла і його уроки повинні нести це світло. Школа – це не просто навчальний заклад, це скеляста драбина, якою вчитель і учень ідуть разом. Вчитель – носій своєї школи. Там, де він, там і школа його, вона не обмежується стінами й будівлею. Дитина, учень – це явище духа, в ньому закладене почуття віри і він є носієм своєї місії, яка реалізується протягом життя. Люблячий вчитель повинен створювати умови для її прояву, а не змінювати дитину, щоб вона стала схожою на нього. У дітях закладене майбутнє, у них є ті якості, які дозволять жити і творити у цьому майбутньому. Якщо не створювати умов для реалізації їх надзавдання, то майбутнє може не відбутися.

Сутність гуманної педагогіки базується на узагальненому досвіді великих педагогів-гуманістів: Песталоцци, Коменського, Корчака, Сухомлинського, Амонашвілі і багатьох інших. Головна її ідея міститься в основних постулатах: віра у можливості дитини, розкриття самобутньої природи дитини, повага до її особистості. На думку Ш.О. Амонашвілі, плоди нинішньої цивілізації не є гарантом одухотворення школи і освітнього світу вцілому. Всі реформи освіти рідко були доведені до кінця і закінчувалися успіхами. Це відбувалось тому, що не були захоплені серцевинні основи. А основою якості поняття «школа» є її творець – вчитель. Вчитель реформує школу, він же і деформує її (32 ).

Педагогічне мислення зараз скуте матеріалістичною тривимірністю, звідси, авторитарна педагогічна практика, яка є згубною для освітнього світу. Звільнити і розширити нашу свідомість прийняттям четвертого, найпіднесенішого виміру, що має назву «духовність», - це і є задача епохи, яку ми будуємо. Це епоха Серця і Духовності (32). Духовність не є абстрактною, а гуманна педагогіка – не фантазія. Вся педагогічна класика спирається на вимір Вічності – Духовності, через яку усвідомлюється матеріальний світ. Зараз нам потрібний космічний погляд на дитину, на її особистісне призначення. Нам потрібний і космічний погляд на призначення вчителя. Істинний вчитель є творцем земної і космічної еволюції, а його свідомість – джерело педагогічної творчості (32).

Характерно, що саме споріднена нашій педагогіці російська педагогіка у своїй кращій традиції шукала шляхи становлення освіти (і суспільства в цілому) через осмислення і пошук шляхів здійснення Абсолютних Начал: Абсолютного Добра, Абсолютної Істини, Краси (32): «Духовное начало в человеке связано с Абсолютом… становление внутреннего человека – это и есть то, помочь в чём должно воспитание. Воспитание должно готовить к жизни во времени, но и к жизни в вечности,”- каже В.В.Зеньковский (32).

Гуманізм у педагогіці – це вихід на той шлях, де процес навчання набуває характеру духовної дії, і не протидіє головній людській меті – здійсненню самосвідомості в дусі. Сьогодні цінність гуманної педагогіки як прогресивного явища не тільки в тому, що вона відновлює повагу до особистості Дитини, Дитинства, відкриває шляхи свободі і творчості, але і в тому, що цим рухає педагогіку до усвідомлення глибини своєї ролі у сучасному світі. У світі з далеким від досконалості соціальним устроєм педагогіка є сферою захисту духу, захистом власне людського в людині, істотності призначення сходження до своєї космічної ролі, призначеного безсмертя… тому синонімами справжнього гуманізму є – світло, життя, краса… (32). Процеси виховання і навчання у гуманній педагогіці покликані допомогти особистості, що зростає, утвердитись у світі на основі накопичених віками енергій істини – енергій краси. Особливо слушним є такий підхід до педагогіки у зв’язку зі збільшенням кількості дітей нового світу, так званих «дітей світла», «дітей індиго». Першовікривачем явища «індиго» є автор книги «Як колір допомагає краще зрозуміти твоє життя» Ненсі Енн Тепп. Від початку 80-х років ХХ століття викладач-психотерапевт спостерігала за групою дітей, у яких «не були визначені життєві програми» у 5-7 років, і для яких вони ставали ясними у 25-27 років. На думку багатьох дослідників, зараз 90% дітей у віці до 10-12 років належать до групи індиго. Ці діти – доказ еволюції людської свідомості і розширення «за межі» попередніх поколінь, вихід на більш високий рівень свідомості (35) Інформація про дітей-індиго надзвичайно різнопланова. Ось декілька найзагальніших моделей поведінки, властивих їм:

  • не сумніваються у власній значимості;

  • не мають абсолютних авторитетів;

  • не вважають за потрібне пояснювати власні вчинки і визнають тільки свободу вибору;

  • губляться, коли пригнічують їх творчу думку консервативними межами;

  • часто бачать свій (кращий) спосіб зробити щось;

  • швидко оволодівають комп’ютером;

  • іноді здаються некомунікабельними, якщо поряд немає подібних до них, замикаються у собі, не реагують на зауваження про порушення дисципліни;

  • часто їм виносять діагноз: дефіцит уваги, гіперактивність. (35)

За даними керівника проекту «Обдарована дитина» В. Борисової, дитячого психолога, зараз майже кожна дитина, яку приводять до українського Центру психології сім’ї – індиго.

Умовно таких дітей поділяють на 4 класи за індивідуальною спрямованістю здібностей: гуманісти, концептуалісти, художники та ті, які живуть у всіх вимірах(35).

Для роботи з цими дітьми (та й з тими, яких ми вважаємо звичайними) педагог-гуманіст повинен бути озброєний знаннями про особливості особистості кожної дитини та їх групи вцілому. За даними Національного фонду допомоги творчо обдарованим дітям властивості, які допомагають визначити приналежність до індиго, такі:

- підвищена чутливість, багато енергії;

- швидко набридає будь-яка справа;

- протидія неповазі до власної особистості;

- потреба спілкування з емоційно стійкими, спокійними дорослими;

- самостійний вибір способу навчання (особливо у читанні, математиці), набуття знань нестандартним емпіричним шляхом;

- наявність співчуття та побоювань;

- неможливість сидіти спокійно без цікавої справи;

- емоційна лабільність;

- натхненність багатьма ідеями без змоги їх реалізувати (35).

Спеціалісті, що ведуть дослідження мозку, прийшли до висновку, що у дітей-індиго домінує права півкуля, що свідчить про розвинуте образне мислення, високий творчий потенціал і артистичність. Можна висунути гіпотезу, що діти-індиго своєю реакцією на стару освітньо-виховну систему практично нівечать її, даючи зрозуміти, що доки ми не ліквідуємо старі перешкоди на шляху формування нової освітньо-виховної системи, остання не зможе набути тих якостей, які необхідні для еволюційного просування людства. Зараз вже у світовому масштабі склалась яскраво виражена група педагогів, яка намагається зрозуміти нових дітей, часом йде за ними, формуючи нові взаємовідносини. Більшість з цих вихователів прийшли до висновку, що любов є енергією, з її допомогою виховання найбільш результативне (11). Нова педагогіка необхідна і для звичайних дітей, які часто стають жертвами старої традиційної системи виховання. Працівники сфери освіти повинні мати добре серце і тонку душу, щоб з сьогоднішніх дітей виховати людей майбутнього. Справжні вихователі будуть піклуватись про тіло, дух, душу людини майбутнього століття, щоб вона була всебічно підготовлена до життя вільного, мудрого і незалежного. Нова система виховання, що за всіма ознаками виросте з гуманної педагогіки, повинна враховувати нову енергетику, яка розвиває творчі нахили дітей. Краса як енергетичний процес також відіграє не останню роль у такому вихованні. Педагоги використовують красу не тільки створену руками, але і красу природну – різноманітні камені – самоцвіти, кристали, квіти тощо. Зараз у багатьох країнах у зв’язку з новими тенденціями створюються так звані альтернативні школи. Виникають і організації, які готують вчителів для таких шкіл. Ніби пророцтва-передбачення, - опис системи ліцеїв для підготовки педагогічних кадрів з дитинства, що зустрічаємо у романі братів Стругацьких «Обтяжені злом або 40 років потому». До них приймають дітей «с достаточно ярко выраженными задатками, обещающими развернуться в педагогический талант»(38), і кількість таких закладів обмежена. Надзвичайно яскраво змальований образ педагога-гуманіста Носова А.Г., що є узагальненим збірним образом вчителя вчителів. У одній з трьох сюжетних ліній роману показаний шлях вчителя-«терапевта», який намагається виховувати не тільки дітей, а і дорослих, об’єктом його виховного впливу стає суспільство. Суспільство, яке потребує майже медичної допомоги, виправлення моралі, «лікаря»-педагога, обережної, а не брутальної, чуттєвої, а не адміністративно-командної допомоги: «Все они хирурги или костоправы, нет среди них ни одного терапевта» (38). Цитата стосується тих, хто вносить пропозиції виправлення суспільства, зміни системи цінностей, вчителів, соціологів. У суспільстві Носов намагається пробудити людськість, доброту, толерантність, взаємоповагу. Повагу, передусім, до паростка нової цивілізації, що народжується на звалищі старої. Діяльність такого вчителя підкреслює неоднозначність, символічність того, що відбувається навколо, причетність кожного до творіння майбутнього і відповідальність за наслідки сьогоднішніх подій, стимулює пошук нестандартних рішень у галузі виховання; наголошує на тому, що незвичне – не значить чуже і неправильне.

На сьогодні найбільш відомі і популярні школи знаходяться в Германії і називаються Всесвітні школи Вальдорфа (нараховується 550 шкіл у 30 країнах світу). Цей рух набирає сили у Західній Європі, особливо у Германії, Австрії, Швейцарії, Нідерландах, Великобританії і скандинавських країнах. У Північній Америці є близько 100 таких шкіл (11). Ці школи висувають перед собою задачу виховання вільних, творчих, незалежних, моральних, щасливих людей.

Ці школи, створені ентузіастами, зростають поряд з традиційними педагогічними системами по всьому світу. З’являються вони і у Росії (школа Академіка Щетиніна), Грузії (школа Ш.О.Амонашвілі). У Москві створений Міжнародний центр гуманної педагогіки, який очолює Ш.О.Амонашвілі, якого можна вважати теоретиком і практиком нової системи виховання і освіти. З написаних ним робіт, проведених бесід, прочитаних лекцій можна виокремити риси вихователя нової епохи, та й сам він є зразком такого вихователя:

  • справжній вчитель – суб’єкт земної і космічної еволюції;

  • здатний усвідомити помилки у ставленні до дитини, їх причини;

  • розуміє необхідність вибачитись перед дитиною;

  • визначає шляхи перетворення себе.

Крім того, що нова система виховання повинна прийти у школи та інші навчальні заклади, не менш важливо, щоб вона прийшла і у кожну родину. Сімейне виховання не має права бути за своєю сутністю іншим, воно може бути тільки гуманним. І роль батьків прирівнюється до ролі вчителя, або й переростає її, оскільки до них дитина від народження виказує більше довіри, любові. Мета гуманної педагогіки ще й в тому, щоб кожні батьки були «Рукою, яка веде» дитину у життя, - наставниками-вихователями, співробітниками інших вчителів, яких дитина зустріне на своєму шляху – вчителів мови, літератури, математики та інших предметів, чільне місце серед яких обійме вихователь музичного виконавця. Вихователь, який допоможе осягнути світ прекрасного.