4.2 Українські землі у складі Польщі

Захоплення українських земель Польщею розпочалося відразу після того як монголо - татари встановили своє панування на теренах Галицько-Волинської держави. Після смерті у 1340 р. Галицько-Волинського князя Юрія II Болеслава розпочинається боротьба Литви з Польщею за володін­ня Галичиною та Волинню, що тривала 40 років. У 1349 р. польський ко­роль Казимир III захопив Галичину і Волинь - крім Луцької землі, що за­лишалася під владою Литви. Проте втримати усі здобуті землі йому не вдалося: литовці зуміли повернути собі Волинь.

У 1351 відновилася війна Польщі з Литвою. В результаті кількох ус­пішних походів і укладення в 1366 р. перемир'я Казимир домігся закріп­лення за собою Галичини, Холмщини, значної частини Волині. Територія приєднаних до Польщі земель становила ~ 52 тис. км2 з населенням 200 тис. чоловік. Польський уряд намагався зробити захоплені території своєю провінцією; нав'язати українському народу польське право, витіснити православ'я і утвердити католицизм. Такі до польської сторони викликали невдоволення і протест населення українських земель. Після смерті Кази-мира захоплені поляками українські землі переходять під владу Угорщи­ни, але за Кревською унією (1385р.) Польща знову відновлює свою владу над ними у 1387р.

До середини XV ст. західноукраїнські землі жили за правилом, що базувалося на законах «Руської правди» і лише у 1434 р. тут було встанов­лено польське право. На захоплених територіях поляки створили три воє­водства - Руське, Подільське, Белзьке - та окрему Холмську землю. Укра­їнські феодали були зрівняні в правах з польською шляхтою і звільнялися їід усіх податків, крім щорічної військової служби - у королівському опо-тченні. У кінці XV - початку XVI ст. позиції Польщі посилюються, а ста­новище Великого князівства Литовського значно ускладнюється. Із півні­чного сходу на Литву тиснула централізована Московська держава про яку згадувалося раніше, а з півдня на нього починає нападати Кримське ханство, яке виникло в 1449 р. внаслідок розпаду Золотої Орди.

Маючи у своєму розпорядженні 100 тис. армію, Кримське ханство робило постійні набіги на сусідні землі. Зухвалим грабункам сприяло і те, що з 1475 р. ханство стало васалом Турецької імперії й завжди відчувало її підтримку. Київський погром, який вчинили татари у 1482р. відкриває страшну історію нищівних походів в Україну, Польщу, Білорусь і навіть далеку Литву. Татарська агресія принесла з собою величезні руйнації, по­жежі, пограбування, вбивства, захоплення місцевого населення в полон з метою продажу в рабство. Оскільки вона здійснювалась цілеспрямовано і регулярно, то виникла серйозна загроза не тільки суспільному життю, а й самому існуванню українського народу.

З 1450 по 1556 р. орди кримських татар вчинили 86 великих грабіж­ницьких нападів на українські землі.

Наведемо хронологію перших 20 років спустошливих походів татар: (1485 - 1487рр) - Поділля, (1488р) ~ Поділля, (І489р) - Київщина, (1490р) - Волинь і Галичина, (1493р) - Київщина, (1494р) - Поділля, Волинь, (1496) Волинь, (1497р) Волинь, Київське Полісся, Брацлавщина, (1498р) - Галичина, Поділля, (1499р) - Поділля, Брацлавщина, (1500р) -Київщина, Волинь, Берестейщина, Галичина, (1502р) - Волинь, Берестей­щина, Галичина, Покуття, (1503р) ~ Чернігово - Сіверщина, Поділля, По­лісся, Покуття, (1505р) - Поділля, Галичина, Білорусь, Литва.

Протягом кількох десятиліть українські землі перетворилися на го­ловне джерело постачання рабів на невільницькі ринки Криму і Стамбула, де їх продавали зв'язаними за шиї по десятку в най віддаленіші куточки Азії. У середині XVI ст. наростаюча криза у Великому князівстві Литовсь­кому сягнула критичної межі. В 1548 1552 рр. воно не змогло протисто­яти двом великим вторгненням татар. В 1558 - 1583 рр. Литва увязла в но­ву війну з Московією (Лівонська війна).

Виснажені величезними воєнними витратами литовці звернулись до Польщі за допомогою.

Поляки погодилися, але поставили головною умовою об'єднання в одне політичне ціле Польщі і Литви.