9. Методи підрахунку ввп

Не дивлячись на зазначені труднощі і проблеми, згідно загальним методологічним положенням системи національних рахунків обсяг ВВП може бути розрахований трьома методами:

1. методом доданої вартості (виробничим методом);

2. методом потоку витрат;

3. методом потоку доходів.

Як наголошувалося раніше, блага діляться на проміжні і кінцеві. При підрахунку ВВП враховується вартість кінцевих товарів і послуг, яку можна отримати, склавши додані вартості кожної галузі або кожного суб'єкта, які беруть участь в його створенні. Додана вартість – це різниця між вартістю виготовлених товарів і послуг і вартістю сировини і матеріалів, придбаних у постачальників, тобто різниця між вартістю створеного блага і вартістю проміжного блага. Таким чином, в додану вартість включаються витрати тільки даного суб'єкта, даної галузі на створення і реалізацію товару, а також прибуток цих суб'єктів.

За методом потоку витрат ВВП (Y) складається з:

1. особистих споживчих витрат (С) – витрат домогосподарств на придбання товарів поточного споживання, тривалого користування і оплату послуг;

2. валових приватних інвестицій (I) – витрат бізнесу на будівництво, придбання машин і устаткування, приріст виробничих запасів. Слід зазначити, що до валових інвестицій відносяться і витрати домогосподарств на нове будівництво. Валові інвестиції включають чисті інвестиції (приріст капітальної вартості) і амортизацію (вартість спожитих засобів виробництва);

3. державних закупівель товарів і послуг (G) – витрат держави, пов'язаних з безпосереднім виробництвом товарів і послуг;

4. чистого експорту (E_n) – різниці між експортом і імпортом.

Отже, ВВП за витратами представляє суму витрат всіх економічних суб'єктів на придбання (споживання) кінцевих товарів і послуг, тобто:

За методом потоку доходів ВВП (Y) включає:

1. компенсацію працюючим (w) – грошова винагорода за працю найманих робітників, а також додаткові виплати на соціальне забезпечення, соціальне страхування, медичне обслуговування і т. п.;

2. рентні платежі (R) – доходи, що отримують власники землі, природних ресурсів, будівель, споруд;

3. відсоток (i) – доходи власників грошового капіталу;

4. прибуток (P_z) – доходи некорпоративного підприємницького сектора і валовий прибуток корпорацій, що складається з:

• податку на прибуток корпорацій, тобто частини прибутку, яку отримує держава;

• дивідендів – частини прибутку, яка виплачується акціонерам у вигляді доходу на акції;

• нерозподіленого прибутку корпорацій, що направляється на збільшення реальних активів фірм і є власністю корпорацій;

5. амортизаційні відрахування (А) – кошти, які використовуються для заміни зношених протягом року машин, устаткування, будівель;

6. непрямі податки на бізнес (T_n) – податки на товари і послуги, які встановлюються у вигляді надбавки до ціни виробника: податок на додану вартість, акцизи, митні збори, ліцензійні платежі, що надходять до державного бюджету.

Слід враховувати, що амортизаційні відрахування і непрямі податки на бізнес – це кошти, не пов'язані з виплатою доходів.

Таким чином, ВВП за доходами представляє суму доходів всіх суб'єктів економічної діяльності, порядок його розподілу в суспільстві

.

Оскільки витрати одних економічних суб'єктів є одночасно доходами інших, то валовий внутрішній продукт, розрахований за методом потоку витрат, дорівнює валовому внутрішньому продукту, розрахованому методом потоку доходів:

ВВП служить основою для розрахунку інших показників, що характеризують процес його перерозподілу, здійснюваний в основному через податкову систему. Найважливішими серед них є чистий внутрішній продукт, національний дохід, особистий дохід, дохід у розпорядженні.

Чистий внутрішній продукт (ЧВП) – це валовий внутрішній продукт за вирахуванням амортизаційних відрахувань:

ЧВП = ВВП – А.

Національний дохід (НД) – це сума факторних доходів, зароблених всіма верствами суспільства в поточному році в результаті використання наявних економічних ресурсів:

НД = ЧВП – непрямі податки на бізнес = w + R + i + P_z.

Особистий дохід (ОД) – це отриманий дохід, а не зароблений, як національний дохід. Щоб отримати величину особистого доходу необхідно з національного доходу відняти ті доходи, які не доходять до домашніх господарств (податки на прибуток корпорацій, нерозподілений прибуток корпорацій, відрахування до пенсійного фонду і на соціальне страхування). З іншого боку, особистий дохід включає трансферти, які за своєю суттю не є заробленим доходом:

ОД = НД – податки на прибуток корпорацій –

– нерозподілений прибуток корпорацій – відрахування на

соціальне страхування + трансфертні платежі.

Дохід (РД) у розпорядженні, включає ту частину особистого доходу, яка знаходиться у розпорядженні населення і витрачається ним на придбання споживчих благ і заощадження:

РД = ОД – податки на особисті доходи

(прибутковий податок, податок на прибуток

в некорпоративному секторі, податок на майно, податок на спадок).