8. Суть ввп і проблеми його підрахунку

Валовий внутрішній продукт (ВВП) – це сукупна ринкова вартість кінцевих товарів і послуг, створених на території країни за певний період (зазвичай за рік). Що це означає?

Перш за все це – сукупна ринкова вартість. Це означає, по-перше, що ВВП показує результативність функціонування всієї економіки, багатьох галузей і величезної кількості підприємств, які складають народне господарство, тобто є агрегованим показником. По-друге, це є вартісний показник. Адже в країні виготовляється величезна кількість різноманітних товарів і послуг, порівняти які і відобразити у вигляді агрегованого показника можна тільки за допомогою грошової оцінки.

Далі слід враховувати, що всі товари і послуги діляться на кінцеві та проміжні, адже вони створюються працею величезної кількості людей, зайнятих в різних галузях, і проходять ряд стадій обробки. На кожній подальшій стадії виробництва вартість товару збільшується, оскільки до витрат, здійснених на попередніх стадіях, додаються витрати даної. Ті товари, які виготовляються для подальшого використання в процесі виробництва, для переробки або перепродажу, називаються проміжними. Кінцеві ж товари, у вартість яких вже включені ціни проміжних товарів, призначені для кінцевого споживання. Саме вартість кінцевих товарів і включається у вартість ВВП, що дозволяє позбавитися від повторного рахунку, штучного завищення його вартості, адже окремі частини готового товару можуть купуватися і продаватися кілька разів.

Потрібно також враховувати, що в будь-якій сучасній економіці частина чинників виробництва, а значить і доходів на них належать іноземним інвесторам. Тому при визначенні ВВП ми беремо до уваги результати діяльності як національних, так і іноземних економічних суб'єктів на території нашої країни. Наші національні інвестиції також можуть працювати за кордоном. Результатом діяльності національного капіталу є валовий національний продукт (ВНП), тобто ринкова вартість кінцевих товарів і послуг, створених протягом року національним капіталом, що функціонує як на території нашої країни, так і поза її межами. ВВП і ВНП пов'язані між собою наступним співвідношенням:

ВВП = ВНП – СФД,

де СФД – сальдо факторних доходів, що поступають з-за кордону, і факторних доходів, отриманих зарубіжними інвесторами в даній країні. В цілому різниця між ВВП і ВНП незначна і складає ±1 % ВВП. Відповідно до рекомендацій статистичної служби ООН в більшості країн як основний показник вимірювання суспільного продукту використовується ВВП. У США і Японії використовується показник ВНП. У США крім ВНП і ВВП Економічна Рада при президентові розраховує потенційний ВНП, що показує виробничі можливості країни при повному використанні трудових ресурсів (природному рівні безробіття).

ВВП відображає підсумковий результат функціонування економіки країни і є об'єктом макроекономічного регулювання. Вперше підрахунок ВВП використано державними органами США в 1932 році. Родоначальником досліджень в даному напрямі є відомий американський економіст, лауреат Нобелівської премії 1971 року Саймон Кузнець (1901–1985), що народився і здобув середню освіту в Харкові, розпочав здобуття вищої освіти у Харківському університеті, а потім закінчив в 1924 р. Колумбійський університет в США.

Але з ВВП не все так просто. Частина кінцевих товарів і послуг не приймає товарної форми (наприклад, державні послуги суддів, правоохоронних органів), інші підрахувати практично неможливо (наприклад, роботу на себе, продукти і послуги, які виробляються і споживаються усередині домашніх господарств). З іншого боку, частина грошових виплат зовні дуже схожа на доходи, але, по суті, такими не є, бо не змінює обсяг валового виробництва, а значить, і до складу ВВП не включається. Тому при підрахунку ВВП не враховуються:

1. робота на себе, домашні послуги (тобто натуральне господарство, оскільки не приймає товарної форми);

2. непродуктивні операції:

а) фінансові операції:

• державні трансфертні платежі – бюджетні кошти для фінансування обов'язкових виплат населенню: пенсій, допомоги, стипендій, компенсацій, інших соціальних виплат, передбачених законодавством;

• приватні трансфертні платежі – кошти приватних осіб, фондів, організацій (подарунки, різні пожертвування, спонсорська допомога). Ті, хто отримує як державні, так і приватні трансфертні платежі нічого замість них не віддають, обсяг суспільного виробництва не змінюють;

• доходи від купівлі-продажу цінних паперів (акцій, облігацій, сертифікатів і так далі);

б) перепродаж товарів і послуг (не змінюючи поточного виробництва, веде до повторного рахунку).

Окрім цього існує ще ряд проблем, пов'язаних з вимірюванням ВВП:

1. по загальній величині ВВП неможливо судити про рівень розвитку країни. Чим більше чисельність населення, тим, за інших рівних умов, нижче рівень розвитку країни. Загальновідомий приклад про те, що ВВП Індії приблизно на 70 % більше ВВП Швейцарії, але по рівню життя населення Індія відстає від Швейцарії більш ніж в 60 разів. Звичайно, можна підрахувати ВВП на душу населення, але тут виникає наступна проблема;

2. у ВВП (навіть підрахованому на душу населення) не відображається характер його розподілу в суспільстві. Середній показник також не дає реальної картини рівня життя населення;

3. у ВВП не відбиваються вигоди, пов'язані зі збільшенням вільного часу. Адже рівень життя буде вищий там, де кращі умови праці і відпочинку;

4. не відображає вартість ВВП і поліпшення якості товарів і послуг;

5. неможливо також відобразити і користь створених товарів для суспільства;

6. не відбиваються у ВВП і втрати, що наносяться навколишньому середовищу діями людини;

7. неможливо врахувати результати функціонування тіньової економіки.