52. Бюджетно-податкова політика

1. Сутність, цілі та інструменти бюджетно-податкової політики. Дискреційна й недискреційна фіскальна політика

2. Мультиплікатори державних видатків, податків та збалансованого бюджету

3. Сутність і причини бюджетного дефіциту й державного боргу

53. Сутність, цілі та інструменти бюджетно-податкової політики. Дискреційна й недискреційна фіскальна політика

Бюджетно-податкова (фіскальна) політика – це міри уряду по зміні державних видатків, оподатковування й стану державного бюджету, спрямовані на забезпечення повної зайнятості, рівноваги платіжного балансу й економічного росту при виробництві неінфляційного ВВП.

Держава використовуючи фіскальну політику, впливає на економіку двома основними способами.

1. Державні закупівлі. Їхнє збільшення розширює сукупний попит, а скорочення звужує його. Своїми закупівлями держава взмозі підтримувати певні галузі економіки і конкурентноздатность національної економіки в цілому. Важливе місце займають державні закупівлі й в антициклічному регулюванні. Коли економіка перебуває на спаді, то їх збільшення компенсує скорочення сукупного попиту. В умовах інфляційного буму обмеження державних закупівель допомагає уникнути посилення інфляції попиту. Звичайно, дієвість цих заходів залежить і від масштабів державних закупівель, і від джерел їхнього фінансування.

2. Зміна податків. Зростання податків веде до скорочення споживання, заощаджень та інвестицій, а зниження – викликає зворотні зрушення в названих компонентах сукупного попиту. Надмірний податковий тягар знижує стимули до праці. Але податки є джерелом фінансування державних витрат, їхнє підвищення для розширення державних витрат з метою збільшення сукупного попиту нейтралізує частину ефекту від зростання цих закупівель. Тому фундаментальні рекомендації Дж. Кейнса містять положення про дефіцитне фінансування в умовах економічного спаду, тобто збільшення держзакупівель і трансфертів в умовах кризи не за рахунок росту податків, а за рахунок підвищення дефіциту держбюджету. Більш того, кейнсіанці вважають за необхідне в період кризи знижувати податки, щоб підтримати споживання й інвестиції, у той час як у період економічного підйому їх варто підвищувати, щоб знизити надлишкові витрати і тим самим запобігти інфляції.

В залежності від економічної ситуації в країні (фази економічного циклу) може проводитися стимулююча або стримуюча бюджетно-податкова політика. Стимулююча бюджетно-податкова політика (фіскальна експансія) у короткостроковому періоді спрямована на подолання циклічного спаду економіки й передбачає збільшення державних видатків (G), зниження податків (Т) або комбінування цих мір. У довгостроковому періоді така політика може сприяти росту економічного потенціалу країни. Зростання економічного потенціалу пов'язане із проведенням комплексної податкової реформи, що супроводжується обмежувальною кредитно-грошовою політикою Центрального Банку й оптимізацією структури державних видатків.

Стримуюча бюджетно-податкова політика (фіскальна рестрикція) у короткостроковому періоді спрямована на обмеження циклічного підйому економіки й передбачає зниження державних видатків, збільшення податків або комбінування цих мір. Це дозволяє знизити інфляцію попиту ціною росту безробіття й спаду виробництва. У довгостроковому періоді зростаючий податковий клин може спричинити спад сукупної пропозиції й розгортання механізму стагфляції.

В залежності від механізмів, що змінюють величини державних видатків та податкових надходжень розрізняють дискреційну та недискреційну бюджетно-податкову політику.

Дискреційна бюджетно-податкова політика – це цілеспрямована зміна величин державних видатків, податків і сальдо державного бюджету в результаті спеціальних рішень уряду, тобто прийняття відповідних нормативно-правових актів, спрямованих на зміну рівня зайнятості, обсягу виробництва, темпів інфляції й стану платіжного балансу. Певним недоліком дискреційної бюджетно-податкової політики є суттєвий лаг часу від обговорення і прийняття відповідних рішень до отримання бажаних економічних результатів.

Недискреційна бюджетно-податкова політика (автоматична) – це автоматична зміна державних видатків, податків і сальдо державного бюджету у результаті циклічних коливань сукупного доходу. Недискреційна фіскальна політика припускає автоматичне збільшення (зменшення) чистих податкових надходжень у державний бюджет у періоди росту (зменшення) ВВП, що впливає на економіку. Недискреційна бюджетно-податкова політика можлива завдяки існуванню вбудованих (автоматичних) стабілізаторів економіки. У якості таких стабілізаторів виступають прогресивна система оподатковування, система державних трансфертів. Недискреційна бюджетно-податкова політика зменшує, але повністю не усуває циклічні коливання економіки.