49. Кейнсіанська концепція макроекономічної рівноваги

Положенням класичної теорії суперечили періоди тривалого безробіття й інфляції, які не можна було пояснити зовнішніми факторами. У зв'язку з цим з'явилися критики класичної теорії. На основі емпіричних даних, отриманих у період Великої Депресії, Д. Кейнсу удалося довести, що повна зайнятість у нерегульованій економіці може виникнути тільки випадково. Рівновага сукупного попиту та сукупної пропозиції (AD = AS), як правило, не збігається з повною зайнятістю ресурсів: досягнення макроекономічної рівноваги можливо в умовах, коли обсяг виробництва не дорівнює потенційному Y ≠ Y^* (див. рис. 11.2).

Рисунок 11.2 – Макроекономічна рівновага в кейнсіанській теорії

На думку прихильників кейнсіанської концепції не можна пов'язувати економічні коливання з дією тільки зовнішніх факторів Причини безробіття й інфляції – це відсутність синхронності в прийнятті рішень щодо заощаджень та інвестицій, жорсткість цін та заробітної плати. Інвестиції і заощадження здійснюються різними економічними суб'єктами за різними мотивами і визначаються різними факторами. Мотиви заощаджень домашніх господарств – це купівля дорогих товарів; забезпечення у похилому віці; страхування від непередбачених обставин (хвороба, нещасливий випадок); забезпечення дітей у майбутньому. Мотиви інвестицій фірм: максимізація норми чистого прибутку; реальна ставка відсотка – плата за придбання грошового капіталу для інвестування – враховується при складанні планів інвестицій.

Згідно з кейнсіанською теорією не ставка відсотка, а величина поточного доходу домашніх господарств, є основним чинником, що визначає динаміку споживання і заощаджень. Зберігається та частина доходу, що залишається після здійснення всіх споживчих витрат. Вплив ставки відсотка другорядний і грає відносно невелику роль стосовно впливу доходу на споживання і заощадження. У той же час динаміка інвестицій визначається, насамперед, динамікою процентних ставок, що знаходить висвітлення у функціях споживання, заощаджень і інвестицій.

Кейнсіанська теорія дістає висновку, що в ринковій економіці відсутній механізм саморегулювання, «повна зайнятість у нерегульованій економіці може виникнути тільки випадково». Фактичний обсяг виробництва може значно відхилятися від потенційного внаслідок недостатнього сукупного попиту. При жорстких цінах і заробітній платі підприємці будуть скорочувати рівень виробництва і зайнятості. Тому що ринкова економіка не є саморегульованою системою, необхідно проводити активне державне макроекономічне регулювання для стабілізації сукупного попиту, та як саме рівень сукупних витрат визначає обсяг випуску в економіці.

50. Держава в моделі макроекономічного кругообігу

Взаємодію основних секторів економіки й умови встановлення макроекономічної рівноваги відбиває модель кругових потоків. У найпростішому варіанті ця модель включає тільки дві категорії економічних агентів – домашні господарства і фірми – і не припускає втручання держави і наявності зв'язків із зовнішнім світом (див. рис. 3.1).

З даної моделі можна побачити, що в закритій економіці доходи одних економічних агентів виступають як витрати інших. Витрати фірм на ресурси одночасно являють собою потоки заробітної плати, ренти й інших доходів для домашніх господарств. З іншого боку, потік споживчих витрат утворює виторг фірм. Потоки "доходи-витрати" і "ресурси-продукція" здійснюються одночасно в протилежних напрямках і нескінченно повторюються. Отже, величина загального обсягу виробництва в грошовому вираженні дорівнює сумарній величині грошових доходів домашніх господарств.

В економіці з державним втручанням модель кругових потоків ускладнюється (див. рис. 11.3).

Рисунок 11.3 – Модель макроекономічного кругообігу за участю держави

Коли в модель вводиться держава і фінансовий сектор, то з потоку доходи – витрати утворюються вилучення у виді заощаджень, податкових платежів. Вилучення – це будь-яке використання доходу не на покупку зробленої в країни продукції. Одночасно в потік «доходи-витрати» вливаються додаткові витрати у виді ін'єкцій – інвестиції, державні закупівлі. Ін'єкції – це будь-яке доповнення до споживчих витрат на продукцію, зроблену в країні. Висновок з моделі кругових потоків: товарний і грошовий потоки здійснюються безперешкодно за умови рівності сукупних витрат домашніх господарств, фірм, держави сукупному обсягу виробництва або вилучення повинні дорівнювати ін’єкціям.

Розглянуті моделі кругових потоків дозволяють проаналізувати взаємозв'язки між основними секторами економіки і вивести основні макроекономічні тотожності.

Так, сукупний обсяг виробництва в грошовому виразі (ВВП) дорівнює сумі витрат усіх секторів економіки на придбання цих товарів і послуг:

де Y – обсяг виробництва;

C – споживчі витрати;

I – інвестиційні витрати;

G –державні витрати.

Для закритої економіки без державного сектора ця тотожність має наступний вид:

Вартість виробленої продукції дорівнює в грошовому виразі доходам економічних суб'єктів. Економічні суб'єкти використовують свій дохід частково на споживання частково на заощадження. Отже доходи економічних суб'єктів можна представити як суму споживчих витрат і заощаджень:

де Y – дохід; C – споживання; S – заощадження.

Тоді з'єднавши дві тотожності, ми одержимо тотожність інвестицій і заощаджень:

Ця тотожність ускладнюється з введенням в аналіз держави. Сукупні національні заощадження (S) у закритій економіці поділяються на приватні (S_p), та державні (S_g):

Приватні заощадження дорівнюють сумі доходів(Y), трансфертів (ТR), відсотків по державному боргу (N), мінус податки (T) і споживання (С):

Державні заощадження визначаються як:

Якщо S_g > 0, то має місце бюджетний надлишок, якщо ж S_g < 0, то дефіцит бюджету (BD):

Якщо визначити сукупні національні заощадження через складові приватних і державних заощаджень, то:

Це підтверджує одну з основних умов макроекономічної рівноваги – рівність між заощадженнями та інвестиціями. В закритій економіці з державним втручанням – це рівновага між національними заощадженнями і внутрішніми фінансовими ресурсами.