-
Держава в системі макроекономічного регулювання
1. Сутність макроекономічної рівноваги
2. Класична теорія макроекономічної рівноваги
3. Кейнсіанська концепція макроекономічної рівноваги
4. Модель макроекономічного кругообігу. Держава в економічному кругообігу
5. Зміна механізмів макроекономічного регулювання
-
Сутність макроекономічної рівноваги
Доцільність, принципи і методи втручання держави у функціонування економічної системи залежать від поглядів на процес і умови встановлення макроекономічної рівноваги.
В широкому розумінні рівновага – це такий стан системи, в який вона повертається згідно з власними закономірностями. У вузькому розумінні економічна рівновага – це такий стан економічної системи, коли пропозиція задовольняє попит, або попит відповідає пропозиції; витрати усіх економічних суб’єктів дорівнюють вартості виробленої продукції; вилучення дорівнюють ін’єкціям.
Проблему загальної економічної рівноваги розглядали у своїх роботах представники різних економічних концепцій. А. Сміт висловив ідею про те, що в умовах вільної взаємодії виробників і споживачів діє не хаос, а економічний порядок індивідуумів, що переслідують інтереси особистої вигоди, а це приводить до встановлення загальної рівноваги вигідної для усіх.
Можливість досягнення загальної рівноваги в умовах досконалої конкуренції в аналітичній формі була сформульована Л. Вальрасом. Виражаючи модель загальної економічної рівноваги системою рівнянь, він довів, якщо всі ринки за винятком одного знаходяться в рівновазі, то в такому ж стані буде знаходитися й останній ринок. У макроекономічній інтерпретації модель відбиває рівність сукупного попиту та сукупної пропозиції.
Існують різні підходи до з’ясування досягнення рівноваги в умовах ринкової економіки. Приналежність економістів до того чи іншого підходу визначає і їх відношення до ролі держави в досягненні економічною системою рівноваги на макрорівні.
-
Класична теорія макроекономічної рівноваги
Представники класичної політичної економії вважали, що рівновага в ринковій економічній системі встановлюється автоматично в процесі взаємодії попиту та пропозиції (економічні коливання – результат впливу зовнішніх стосовно економічної системи факторів: війн, стихійних лих, епідемій). Це твердження ґрунтується на двох постулатах. По-перше стверджується, що навряд чи можлива ситуація, при який рівень сукупних витрат буде недостатній для закупівлі продукції, зробленої в умовах повної зайнятості ресурсів, тому що відповідно до закону Ж.-Б. Сея пропозиція породжує свій власний попит. По-друге, навіть якщо така ситуація виникне, то тимчасове скорочення сукупного попиту буде компенсовано зниженням цін, заробітної плати, так що реальний рівень виробництва і дохід практично не зміняться. Грошовий ринок, на думку класиків, гарантує рівність заощаджень і інвестицій (і повну зайнятість ресурсів), завдяки рухливій процентній ставці: якщо вона зростає, то домогосподарства починають більше зберігати і менше споживати з кожної додаткової одиниці доходу. Якщо процентна ставка тимчасово не здатна привести у відповідність заощадження й інвестиції, будь-яке зниження загальних витрат буде компенсуватися пропорційним зниженням рівня цін. Оскільки ціни на продукцію знижуються, це приведе до зниження цін на ресурси, зокрема, до зниження ставок реальної заробітної плати. Конкуруючи за вільні робочі місця, працівники будуть сприяти зниженню ставок заробітної плати доти, поки ці ставки не будуть настільки низькими, що підприємцям буде вигідно наймати всіх наявних робітників. Класики роблять висновок, що вимушене безробіття неможливе, безробіття існує тільки в межах його природного рівня. Обсяг випуску залежить від наявної технології та обсягу факторів виробництва, що використовуються. Ринкова економіка забезпечує повне використання наявних ресурсів завдяки гнучкості цін, заробітної плати і процентної ставки. Це означає, що макроекономічна рівновага (AD = AS) встановлюється на рівні потенційного обсягу випуску Y*, тобто фактичний обсяг виробництва завжди дорівнює потенційному Y = Y* (див. рис. 11.1).
Погляд на ринкову економіку як на систему, що саморегулюється, обумовив відношення класиків до проблеми державного макроекономічного регулювання. В економіці, здатної самостійно досягти як рівня потенційного обсягу виробництва, так і повної зайнятості, втручання держави недоцільно. Більш того, це втручання здатне нанести шкоду ефективному функціонуванню економіки. Класична теорія обґрунтовувала економічну політику державного невтручання (роль держави обмежувалася забезпеченням правової бази, організацією грошового обігу і підтримкою ринкової інфраструктури).
Рисунок 11.1 – Макроекономічна рівновага в класичній теорії