5. Методологія макроекономічного аналізу

Для вивчення закономірностей функціонування національної економіки економісти використовують різні методи й прийоми, які в сукупності називають методологією макроекономіки.

У першу чергу особливістю макроекономічного аналізу є використання агрегованих величин. Агрегування – це об'єднання окремих одиниць в одну, сукупну, що характеризує рух економіки як єдиного цілого.

Агрегуванню піддаються економічні суб'єкти. Макроекономічний погляд на народне господарство розрізняє в ньому лише чотири економічних суб'єкти: сектор домашніх господарств, підприємницький сектор, державний сектор і закордон. Так, сектор домашніх господарств включає всі приватні господарські осередки всередині країни, діяльність яких спрямована на задоволення власних потреб. Підприємницький сектор являє собою сукупність всіх фірм, зареєстрованих усередині країни. Під державним сектором маються на увазі всі державні інститути й установи. Сектор закордон містить у собі економічних суб'єктів, що мають постійне місцезнаходження за межами даної країни, а також іноземні державні інститути.

При макроекономічному дослідженні агрегуванню піддається характер поводження фізичних й юридичних осіб у господарському житті. До найважливіших макроекономічних функцій відноситься, наприклад, функція споживання домашніх господарств, що описує зміну попиту сектора домашніх господарств як єдиного цілого на споживчі блага, або функція попиту на працю, єдину для всього підприємницького сектора.

Макроекономічне агрегування поширюється й на ринки. Вся безліч ринків окремих благ, що є предметом мікроекономічного аналізу, у макроекономіці агрегується в єдиний ринок благ. Останні можуть бути й засобом виробництва, і предметом споживання. Внаслідок згортання всього безлічі реальних благ в одне абстрактне зникає мікроекономічне поняття ціни блага як пропорції обміну одного товару на іншій. Предметом вивчення стає загальний рівень цін. З ринків факторів виробництва в макроекономіці, як правило, представлений ринок праці, на якому всі види праці агрегуються в один вид, і ринок капіталу. Ринок цінних паперів представляє ринок державних облігацій з одним видом короткострокової облігації. Як макроекономічний інструмент аналізу використовується ще один ринок, що був відсутній в мікроекономіці, – грошовий ринок. На цьому ринку взаємодіють попит та пропозиція національної валюти. Очевидними витратами макроекономічного агрегування є часткова втрата інформації й підвищення рівня абстракції економічних досліджень. У той же час завдяки агрегуванню полегшується виявлення сутності складних народногосподарських процесів.

У макроекономічних дослідженнях широко використається метод наукової абстракції. Суть цього методу полягає в тому, що досліджуючи певне явище або процес, відокремлюються його випадкові, поверхневі або другорядні прояви, залишаючи лише стійкі й типові. Саме такий підхід дозволяє відкривати закони й теорії макроекономіки.

Спрощення економічної дійсності до доступного для огляду числа найбільш істотних взаємозв'язків лежить в основі макроекономічного моделювання. Макроекономічні моделі – формалізовані описи (логічні, графічні або математичні) різних економічних явищ і процесів з метою виявлення функціональних взаємозв'язків між ними.

Модель досліджуваного об'єкта, як правило, містить у собі дві групи елементів: відомі до моменту побудови параметри (екзогенні) і невідомі параметри, які треба визначити з аналізу (рішення) моделі. Побудувати модель функціонування системи – значить відшукати оператор (функцію), що зв'язує невідомі й відомі параметри моделі.

При побудові макроекономічних моделей звичайно використають чотири типи функціональних рівнянь.

1. Поведінкові функції, що виражають сформовані в суспільстві уявлення. Наприклад, функція виду С = с  Y показує закономірність залежності споживання домогосподарств (С) від поточного доходу (Y) і граничної схильності до споживання (с).

2. Функції, що характеризують технологічні умови виробництва. Наприклад, виробнича функція.

3. Інституціональні функції – інституціонально встановлені залежності між параметрами моделі. Наприклад, сума податкових надходжень (Т) є функція від доходу (Y) і від установленої відповідним інститутом податкової ставки (t): Т = t  Y.

4. Дефиніційні функції – залежності, що випливають із вербального визначення економічних явищ. Наприклад, сукупний попит на ринку благ (Y) – це сукупність споживчого попиту домашніх господарств (С), інвестиційного попиту підприємницького сектора (I), державного попиту (G) і попиту закордону (E_n): Y = C + I + G + E_n.

У макроекономічних моделях використовуються два види змінних показників. Змінні потоку – характеризують зміну економічних параметрів у часі (наприклад, розмір споживчих витрат за рік, число втративших роботу за квартал). Змінні запасу – характеризують стан об'єкта дослідження на певну дату (наприклад, державний борг на кінець року). Між цими видами змінних показників існує певний взаємозв'язок. По-перше, запас являє собою накопичені за певний проміжок часу потоки (державний борг дорівнює сумі дефіцитів державного бюджету). По-друге, потік – це різниця між запасами на початок і кінець періоду.

Залежно від обліку фактору часу розрізняються три види макроекономічних моделей: статичні, порівняльної статики й динамічні. У статичних моделях значення ендогенних параметрів визначаються на певний момент часу. Якщо модель дозволяє визначити значення ендогенних параметрів у різні моменти часу, не описуючи процес переходу, то це – модель порівняльної статики. Процес переходу економіки з одного стану в інший досліджується в динамічних моделях, де всі змінні розглядаються як функції від часу.

Так само як й у мікроекономіці макроекономічна система, її економічні суб'єкти, всі види агрегованих ринків прагнуть до досягнення рівноваги. Загальна логіка макроекономічного аналізу така: спершу визначаються умови рівноваги на кожному з ринків окремо, а потім виводяться умови одночасного досягнення рівноваги на всіх ринках.

Макроекономіка як наука виконує ряд функцій. Теоретико-пізнавальна функція складається в дослідженні, відкритті й поясненні закономірностей розвитку національної економіки, явищ і процесів економічного життя суспільства. Практична функція полягає в тому, що макроекономіка на основі аналізу виробляє рекомендації для проведення ефективної економічної політики. Світоглядна, психологічна, виховна функція означає, що макроекономіка формує ринковий тип економічного мислення, психології й культури людей, сучасний світогляд. Методологічна функція макроекономіки означає, що сформульовані нею наукові подання про механізм функціонування національної економіки й категоріально-понятійний апарат використовують інші економічні науки – галузеві й функціональні.