38. Визначення рівноважного ввп на основі методу «вилучення–ін'єкції»

Метод «вилучення–ін'єкції» базується на тому положенні, що потік сукупних витрат в будь-якій економічній системі у будь-який момент часу може кількісно змінюватися в будь-якому напрямі – як у більшу сторону, так і в меншу. Даний метод дозволяє розглянути сукупні витрати з точки зору зменшень («вилучень») і збільшень («ін'єкцій») та на цій основі проаналізувати процес встановлення рівноважного ВВП. «Вилученнями» виступають заощадження, податки, витрати на імпорт, «ін'єкціями» – державні закупівлі, інвестиції, експорт. Для закритої економіки, приклад якої розглядається, вилучення здійснюються лише у формі заощаджень, а ін'єкції – у формі інвестицій. Обґрунтування такого розділення представляється наступним.

Будь-який обсяг випуску створює адекватний розмір доходу, який, як і у випадку з індивідуальним доходом, розділяється на споживання і заощадження. Збільшення обсягу заощаджень призводить до зменшення споживання, внаслідок чого не увесь вироблений в економіці продукт виявляється купленим. Тому заощадження представляють свого роду «витоки», «вилучення» з потоку витрат. В той же час, існують можливості додаткових «вливань» в потік сукупних витрат. Роль таких «ін'єкцій» відіграють інвестиції. Якщо інвестиції збільшуються, то обсяг сукупних витрат збільшується, якщо скорочуються – обсяг сукупних витрат знижується. Таким чином, вплив заощаджень та інвестицій на обсяг сукупних витрат є протилежним.

При цьому, будь-яка нерівність заощаджень і інвестицій – як перевищення інвестицій над заощадженнями, так і перевищення заощаджень над інвестиціями призводитиме до виникнення стану нерівноваги в економічній системі. Отже, аби рівновага зберігалася, «вилучення» мають дорівнювати «ін'єкціям».

Звідси – інше визначення рівноважного стану ВВП: у точці рівноваги заплановані інвестиції мають дорівнювати заощадженням.

S = I,

де S – заощадження; І – заплановані інвестиції.

Графічно модель «вилучення–ін'єкції» представлена на рис. 9.2. По вісі абсцис відмічений валовий обсяг випуску товарів і послуг (Y), на вісі ординат – обсяг заощаджень та інвестицій (S, I).

У простій моделі інвестиції задані автономно. Відповідно, зміна національного випуску не призводитиме до зміни інвестицій. Тому лінія інвестицій (I) позначена прямою лінією (див. рис. 9.2). Лінія заощаджень S показує збільшення заощаджень у міру збільшення національного випуску. Рівновага встановлюється в т. А – точці перетину ліній I та S, коли обсяг випуску досягає величини Y₀.

Рисунок 9.2 – Модель «вилучення–ин’єкції»

Той факт, що лише обсяг випуску Y₀ є рівноважним. пояснюється таким чином. Якщо обсяг сукупного продукту, виробленого в економіці, перевищує величину Y₀ (всі точки праворуч від Y₀ по вісі абсцис), то заощадження будуть більше запланованих інвестицій. Наприклад, за рівня випуску Y₁ різниця між запланованими інвестиціями і заощадженнями складе S₁, S₀ або I₁. Це означає, що споживачі прийняли рішення зберігати більш великі грошові суми, ніж інвестують підприємці, а значить частина виробленого продукту не буде придбана і відбуватиметься збільшення товарно-матеріальних запасів. Наслідком цього, як вже було показано на прикладі моделі «витрати–випуск», є скорочення обсягів виробництва і обсягів заощаджень як функції доходу. Розглянутий процес поновлюватиметься, поки заощадження не дорівнюватимуть інвестиціям.

За всіх рівнів ВВП нижчих, ніж Y₀, заощадження будуть менше запланованих інвестицій. В цьому випадку спостерігатиметься незаплановане скорочення товарно-матеріальних запасів фірм, що буде стимулом до збільшення національного продукту і національного доходу. Таким чином, лише точка А, в якій спостерігається рівність заощаджень і інвестицій, є стійким станом рівноваги економічної системи.