1. Макроекономіка як наука

1. Історія виникнення макроекономіки

2. Макроекономіка як складова частина економічної науки

3. Предмет й основні цілі макроекономіки

4. Методологія макроекономічного аналізу

2. Історія виникнення макроекономіки

Макроекономіка є однією з наймолодших економічних наук. В університетах світу її почали вивчати як окрему дисципліну тільки в другій половині, а в Україні – в 90-ті роки ХХ ст.

Макроекономічні ідеї почали складатися ще за Середньовіччя одночасно з формуванням національних держав. Так, концепції меркантилістів обґрунтовували необхідність формування централізованих національних держав і захисту національного ринку. Вважалося, що держава стає більш багатою, коли володіє більшою кількістю грошей. А для цього необхідно стимулювати вивезення готової продукції, обмежувати доступ іноземних купців на внутрішній ринок. Представник школи фізіократів Ф. Кене розробив першу макроекономічну схему кругообігу, що відображала рух продуктів між основними секторами національної економіки й класами суспільства. Попередник класичної школи англійський економіст В. Петті вперше у світовій практиці дав оцінку національного доходу Англії, а джерелом економічного багатства нації вважав сферу виробництва.

Класична школа, насамперед в особі А. Сміта, створила теорію, в основі якої лежало розуміння ринкової економіки як системи, здатної до саморегулювання через механізм цін. Головним двигуном економічного розвитку виступає особистий інтерес кожної людини, обумовлений її прагненням до одержання прибутку. Ще один представник цієї школи – Д. Рікардо – сформулював важливу макроекономічну концепцію – теорію порівняльних переваг, що використовується для обґрунтування переваг «відкритої економіки» перед «закритою».

ХХ століття стало в історії економічної думки знаковим етапом макроекономіки. Опублікована в 1936 р. головна праця Дж. М. Кейнса «Загальна теорія зайнятості, відсотка й грошей» знаменувала собою революційний переворот у розвитку економічної думки. Автор критикував класичну школу за тезу про здатність ринкових цін автоматично відновлювати рівновагу в економіці. Це підтвердила й «Велика депресія» 1929–1933 рр., стан економік розвинених країн миру. Дж. Кейнс уважається творцем системи державного регулювання економіки, що розглядалася їм як найважливіший інструмент досягнення рівноваги в економічній системі. Кейнс уперше розділив науку на мікро- і макроекономіку. Він показав, що економіка країни в цілому не може бути адекватно описана в термінах простих ринкових відносин, а фактори, що управляють «великою» економікою, не є просто підсумовуванням факторів, керуючих поводженням її «малих» частин. Предметом особливої уваги Кейнса була проблема зайнятості, циклічний розвиток економіки.

Зміни, що відбулися в останній третині ХХ ст., у світовій економіці підтвердили, з одного боку, фундаментальний характер багатьох положень кейнсіанства, а з іншого боку, показали необхідність подальшого розвитку макротеорії. У цих умовах активно розвиваються різні напрямки неокласичної теорії – монетаризм, теорія раціональних очікувань, економіка пропозиції, які обґрунтовували переваги ринкового механізму перед державним регулюванням економіки. Нарешті, активно розвивається теорія суспільного вибору, тобто область застосування економічних методів аналізу до нетрадиційних сфер для економіки (політичні вибори, злочинність, імміграція).

У цілому макроекономіка як наука ще не досягла своєї цілісності. І хоча цілий ряд теоретичних положень розділяють всі макроекономісти, багато питань функціонування національної економіки є предметом гострої полеміки.