13. Сукупний попит

Макроекономіка, як відомо, користується агрегованими показниками. На відміну від індивідуального попиту сукупний попит є сумою всіх витрат макроекономічних суб'єктів на придбання кінцевих товарів і послуг, створених в національній економіці.

Як відомо, існує два зустрічні потоки в моделі народногосподарського кругообігу: матеріальний і грошовий. Тому і в структурі сукупного попиту можна виділити натурально-речову і вартісну форми сукупного попиту.

Натурально-речова форма сукупного попиту відображає суспільну потребу всіх макроекономічних суб'єктів в товарах і послугах. Тому в структурі сукупного попиту виділяють товари і послуги невиробничого споживання, які задовольняють особисті і інші невиробничі потреби, а також сукупність всіх інвестиційних товарів і виробничих послуг.

З погляду вартісної форми сукупний попит відображає зв'язок між обсягом сукупного випуску суспільного продукту, який бажають і можуть придбати всі сектори економіки, і загальним рівнем цін. Іншими словами, сукупний попит – це попит домогосподарств, фірм, держави, іноземного сектора на загальний обсяг створених в національній економіці кінцевих товарів і послуг, який може бути пред'явлений при кожному рівні цін.

Найбільшу частину сукупного попиту (причому таку, що змінюється украй повільно) складають витрати домогосподарств на придбання споживчих товарів і послуг, які інакше називаються споживчими витратами або просто споживанням і позначаються як С (від англ. consumption).

Динамічнішим компонентом сукупного попиту, зміни якого викликають коливання ділової активності, є інвестиційні витрати, тобто попит підприємців на інвестиційні блага для відновлення зношеного і збільшення реального капіталу, а також попит домогосподарств на житлове будівництво, що позначаються як I (від англ. investment).

Третім елементом сукупного попиту є попит з боку державного сектора – державні закупівлі товарів і послуг. Необхідно пам'ятати, що в їх склад не включаються трансфертні платежі населенню, а також субсидії і субвенції підприємницькому сектору. Оскільки дані витрати пов'язані з процесом перерозподілу грошових коштів, а не з витратами на створення валового випуску продукції. Даний компонент позначають, як відомо, – G (від англ. government).

Ще однією складовою частиною сукупного попиту є попит з боку іноземного сектора, точніше – чистий експорт – E_n – різниця між попитом іноземних агентів на вітчизняну продукцію і попитом вітчизняних економічних суб'єктів на іноземні товари і послуги, тобто експорт мінус імпорт (від англ. net export).

Таким чином, сукупний попит в цілому може бути представлений як сума вище названих елементів витрат, що є нічим іншим як вартістю валового національного продукту, розрахованого методом витрат. Це означає, що сукупний попит AD (від англ. aggregate demand) дорівнює Y:

.

З визначення сукупного попиту видно, що існує певна залежність між обсягом створеного валового випуску благ і загальним рівнем цін. Ця залежність відображає дію закону сукупного попиту. Суть цього закону в тому, що споживачі (всі сектори економіки) за інших рівних умов придбають тим більший обсяг національного продукту, чим нижче загальний рівень цін, і навпаки. Тобто між реальним обсягом валового внутрішнього продукту і рівнем цін існує зворотна залежність, яку можна відобразити графічно у вигляді кривого сукупного попиту AD (див. рис. 3.2).

Рисунок 3.2 – Крива сукупного попиту

Дана крива сукупного попиту AD показує кількість кінцевих товарів і послуг, яку споживачі готові придбати при кожному можливому рівні цін. Причому необхідно врахувати, що дана модель сукупного попиту справедлива за умови незмінної кількості грошей і спирається на рівняння кількісної теорії грошей – формулу Фішера:

.

Виходячи з даного рівняння: Отже, AD знаходиться в прямій залежності від грошової маси і швидкості обігу грошей і в зворотній залежності від рівня цін. Якщо пропозиція грошей (M  V) незмінна, то обсяг національного виробництва (Q) повинен скорочуватися у міру зростання рівня цін (P). Тому крива сукупного попиту має вид спадаючої кривої.

Негативний нахил кривої AD пояснюється також дією трьох ефектів:

1) ефект процентної ставки, тобто ціни за користування грошима. Річ у тому, що зростання рівня цін збільшує попит на гроші, оскільки для здійснення операцій їх потрібно все більше. Це, у свою чергу, приводить до підвищення плати за використання позикових грошей – процентної ставки. Тому домогосподарства відкладають покупки, а підприємці скорочують інвестиції. В результаті при вищому рівні цін сукупний попит на товари і послуги зменшується;

2) ефект багатства або ефект касових залишків: зростання цін знижує реальну купівельну спроможність накопичених фінансових коштів з фіксованою вартістю (облігації, депозити в банках, термінові рахунки), що робить їх власників відносно бідніше і примушує скорочувати витрати;

3) ефект імпортних закупівель: зростання цін усередині країни приводить до зменшення величини експорту і збільшення імпорту, що спричиняє за собою зниження обсягу сукупного попиту.

Вказані вище чинники називаються ціновими і означають зміну величини сукупного попиту, тобто рух уздовж незмінної кривої AD.

Проте, окрім цінових чинників на обсяг попиту на товари і послуги здійснюють вплив і нецінові, дія яких приводить до зміни грошової маси і швидкості обігу грошей, що графічно відбивається в зсуві кривої AD праворуч, якщо сукупний попит збільшується, і ліворуч, якщо він зменшується (див. рис. 3.3). В основному це все чинники, що впливають на складові елементи AD. До них відносяться:

1. зміни в споживчих витратах, які у свою чергу залежать від:

• динаміки добробуту споживачів. Коливання вартості майна приведуть до зміни рішень про покупки товарів і послуг. Так, наприклад, різке збільшення курсу цінних паперів, якими володіють домогосподарства, викличе збільшення споживчих витрат, а це в свою чергу приведе до зростання сукупного попиту;

• динаміки заборгованості споживачів. Адже щоб погасити збільшені борги, необхідно зменшити поточне споживання, а, отже, скоротити AD;

• динаміки податків на доходи споживачів, адже чим вищі ставки прибуткового податку, тим менше чистий дохід, а значить споживчі витрати і AD в цілому;

• очікувань споживачів, особливо в умовах дуже високого рівня інфляції;

2. зміни в інвестиційних витратах, на які здійснюють вплив:

• динаміка процентної ставки, не пов'язана зі зміною цін (наприклад, внаслідок зміни грошової маси). Зростання процентної ставки приводить до подорожчання кредитів, а це при незмінному рівні цін і неможливості збільшити прибуток за рахунок зростання цін неминуче приведе до скорочення AD;

• очікувані прибутки від інвестицій. Якщо отримання прибутку проблематичне, то інвестиційні витрати зменшуються, скорочуючи і AD;

• наявність надмірних виробничих потужностей є чинником уповільнення вкладення інвестицій;

• розвиток технологій. Поява нових технологій примушує підприємців збільшувати інвестиційні витрати;

• динаміка податків на доходи підприємців і здійснення податкових пільг відносно інвестицій. Збільшення ставки оподаткування зменшують прибуток фірм, знижуючи стимули до здійснення інвестицій, введення податкових пільг на інвестиції навпаки збільшують AD;

3. зміни в обсягах державних закупівель також безпосередню впливають на положення кривої сукупного попиту;

4. зміни чистого експорту внаслідок:

• коливань цін на товари та послуги на ринках інших країн;

• динаміки національного доходу в зарубіжних країнах;

• коливань валютних курсів;

5. зміни пропозиції грошей. Збільшення грошової маси в країні в короткостроковому періоді призводить до зниження процентної ставки, поліпшення умов кредитування, а, отже, до збільшення інвестування і зростання AD.

Рисунок 3.3 – Зміни в сукупному попиті (переміщення від AD₁ до AD₂ означає зменшення, а зрушення до AD₃ – збільшення сукупного попиту)

Таким чином, існує величезна кількість чинників, що впливають на той обсяг реального валового внутрішнього продукту, який макроекономічні суб'єкти бажають і можуть придбати при даному рівні цін.