11. Товарний ринок

1. Модель економічного кругообігу

2. Сукупний попит

3. Сукупна пропозиція

4. Взаємодія сукупного попиту і сукупної пропозиції. Макроекономічна рівновага

12. Модель економічного кругообігу

Основними суб'єктами економічних відносин є величезна кількість фірм і домашніх господарств, державні інститути і представники іноземних компаній. Кожен з них прагне досягти своїх цілей, задовольнити свої потреби, запроваджуючи в життя свої плани і рішення. Проте, як відомо, броунівського руху в економіці не існує. Між всіма економічними суб'єктами, яких в результаті використання макроекономічного агрегування називають відповідними секторами, існує взаємодія і взаємозв'язок, що позначається на функціонуванні всієї національної економіки. Щоб зрозуміти характер і напрями дії окремих секторів економіки для з’ясування закономірностей розвитку всього національного господарства, необхідно охарактеризувати модель кругообігу продуктів і доходів.

В умовах чистого ринку модель кругообігу показує взаємодію фірм і домашніх господарств опосередковану рухом двох зустрічних потоків: ресурсів і товарів, направлених проти годинникової стрілки, і грошей, які рухаються за годинниковою стрілкою. У даній моделі не враховується вплив держави і іноземного сектора, що дає можливість акцентувати увагу тільки на взаємозв'язку між двома основними суб'єктами ринкових відносин в закритій економіці.

Сектор домашніх господарств включає величезну кількість приватних суб'єктів, які прагнуть задовольнити свої власні потреби. Домогосподарства є основними постачальниками економічних ресурсів, необхідних для виробничої діяльності підприємницького сектора. Отримуючи різні види доходів, домогосподарства купують готову продукцію на них, а також частину грошей – зберігають або накопичують.

Підприємницьким сектором є сукупність фірм або підприємств, які купують необхідні обсяги виробничих ресурсів, створюють готову продукцію і реалізують її з метою отримання прибутку. Даний сектор також має можливість зберігати частину свого майна.

Для характеристики «скарбнички суспільства», в якій акумулюються заощадження домогосподарств, амортизаційні відрахування, нерозподілений прибуток корпорацій, економісти використовують чисто уявну категорію – сектор майна.

Оскільки і домогосподарства, і підприємницький сектор прагнуть не тільки зберегти, але і примножити своє майно, добробут, то зростає при цьому роль фінансових посередників, що допомагають реалізувати вирішення економічних суб'єктів.

У найзагальнішому вигляді взаємозв'язок між сектором домогосподарств і підприємницьким сектором може бути представлений наступною схемою (див. рис. 3.1), в якій можна виділити наступні потоки:

1) постачання домогосподарствами на ринок ресурсів різноманітних чинників виробництва (праця, земля, капітал); 2) придбання фірмами необхідних чинників виробництва; 3) оплата придбаних фірмами ресурсів – витрати виробництва; 4) отримання домогосподарствами різних доходів від продажу чинників виробництва; 5) постачання підприємницьким сектором виготовленої продукції на ринок товарів і послуг; 6) придбання домогосподарствами товарів і послуг; 7) споживчі витрати домогосподарств; 8) виручка підприємницького сектора; 9) заощадження домогосподарств; 10) заощадження підприємницького сектора; 11) накопичувані засоби фірм і домогосподарств; 12) інвестиції в підприємницький сектор; 13) накопичення домогосподарств.

Обмін чинників виробництва, майна і виготовлених товарів і послуг на відповідних ринках між економічними суб'єктами забезпечує постійне відновлення процесу кругообігу продуктів і доходів. Цей обмін опосередковується грошима.

Якщо розглядати змішану відкриту економіку, то до руху товарно-грошових потоків вносяться корективи за рахунок втручання держави і дій іноземного сектора. Державний сектор займається виробництвом суспільних благ, впливає на інші сектори економіки через податки, виплати дотацій і субвенцій підприємницькому сектору, трансфертних платежів домогосподарствам. Дія іноземного сектора на національну економіку здійснюється через обмін товарами, послугами, капіталом, валютами.

Фундаментальним поняттям економічного кругообігу є бюджет, що відображає всі доходи і витрати економічного суб'єкта. Зміну бюджету кожного з економічних суб'єктів можна представити в таблиці 3.1.

Рисунок 3.1 – Кругообіг продуктів і доходів в закритій національній економіці в умовах чистого ринку

Таблиця 3.1 – Табличне представлення кругообігу в змішаній відкритій економіці

До Від	Сектору домашніх господарств	Підприємницького сектору	Державного сектору	Іноземного сектору	Сектору майна
Сектора домогосподарств	–	Оплата благ	Прямі податки	Перекази частини доходу	Заощадження
Підприємницького сектора	Оплата чинників виробництва	–	Прямі і непрямі податки	Оплата імпорту	Амортизація, нерозподілений прибуток
Державного сектора	Трансфертні платежі	Оплата благ, субвенції, дотації	–	Економічна допомога	Надлишок бюджету
Іноземного сектора	Перекази	Оплата експорту	Економічна допомога	–	Дефіцит торгового балансу
Сектора майна	Споживання частини майна	Валові інвестиції	Дефіцит державного бюджету	Надлишок торгового балансу	–

Саме на моделі народногосподарського кругообігу, в якій процес функціонування національної економіки представлений у вигляді зустрічних матеріальних і грошових потоків між макроекономічними суб'єктами в ході відтворення благ і послуг, ґрунтується національне рахівництво. Крім того, оскільки в даній моделі показується, що всі економічні суб'єкти виступають і продавцями, і покупцями, то вона може бути використана при аналізі сукупного попиту і сукупної пропозиції. Адже сукупність відносин між економічними суб'єктами з приводу купівлі-продажу створеного в країні суспільного продукту є ринком товарів і послуг, складовими компонентами якого і є сукупний попит і сукупна пропозиція.