0. 2.5 Порядок виконання роботи

1. Опрацювати теоретичний матеріал до лабораторної роботи.

2. Завантажити додаток MS OFFICE.

3. Виконати завдання на лабораторну роботу пункти 1-7.

4. Зберігти виконаний файл.

5. Оформити звіт.

0. 2.6 Зміст звіту

Звіт до лабораторної роботи має містити:

• тему й мету роботи;

• послідовність операцій, які було виконано у процесі виконання роботи, основні екранні форми та аналіз допущених помилок;

• тему індивідуального завдання;

• екранні форми, що демонструють роботу макросу й текст макросу, що відповідає поставленому завданню;

• висновки з лабораторної роботи.

0. 2.7 Контрольні запитання та завдання

1. Що таке меню?

2. Які опції меню використовуються у MS Office 2007?

3. Назвіть команди розміщені в меню File.

4. Назвіть команди розміщені в меню Edit.

5. Назвіть команди розміщені в меню View.

6. Назвіть команди розміщені в меню Project.

7. Назвіть команди розміщені в меню Format.

8. Назвіть команди розміщені в меню Debug.

9. Назвіть команди розміщені в меню Run.

10. Назвіть команди розміщені в меню Tools.

11. Назвіть команди розміщені в меню Add – In.

12. Назвіть команди розміщені в меню Window, Help.

13. Що таке панель елементів?

14. Назвіть компоненти панелі елементів.

3 Розробка макрокоманд у ms office 2007

3.1 Мета роботи

Ознайомлення з основними принципами побудови макрокоманд у Microsoft Office 2007, створення макросів у режимі запису. Набуття практичних навичок розробки макрокоманд мовою VBА (Visual Basic For Applications).

3.2 Завдання для самостійної підготовки

Під час підготовки до виконання лабораторної роботи необхідно:

• вивчити лекційний матеріал зі створення макросів і ме­тодичні вказівки до лабораторної роботи;

• відповісти на контрольні запитання й виконати контрольні завдання;

• підготувати звіт з виконання роботи.

Для одержання додаткової інформації рекомендовано використовувати літературу [1-7,9-10].

3. Методичні вказівки до лабораторної роботи

Макроси (макрокоманди) - це програми, що дозволяють автоматизувати вирішення задач, які найчастіше зустрічаються. Програміст має можливість працювати як з об'єктами поточного, так і з об'єктами інших додатків. Додаток надає свої функції у вигляді об'єктів, ро­бота з якими забезпечується засобами VВА. За функціональним призначенням макрокоманди поділяються на такі види:

• запис і видалення тексту;

• виділення текстових фрагментів за допомогою комбінацій клавіш;

• відкриття діалогових вікон і установка параметрів;

• переміщення по документу;

• відкриття й збереження документів;

• зміна інтерфейсу, установка масштабу показу документа;

• редагування документів (виконання команд Найти та Заменить).

Запис макрокоманди

Для створення макрокоманди в режимі запису необхідно виконати такі дії.

• клацнути кнопку Макросы - на командній вкладці Вид і ви­брати пункт меню Запись макроса, внаслідок чого відкриється вікно Запись макроса (рис. 3.1);

• задати ім'я макросу (без пробілів, починаючи з букви, не більше 80 символів);

• вибрати тип документів, для яких буде доступний макрос;

- якщо макрос використовується постійно, зберегти його в шаблоні Normal.dot;

• для специфічних файлів і випадків - у специфічному шаблоні;

• ввести опис макросу (спочатку поле порожнє, можна ввести опис до 255 символів).

Малюнок 3.1 – Вікно Запись макроса

Запуск макрокоманд

• комбінація клавіш, що задається користувачем при натисканні на кнопку Клавишам розділу Назначить макрос.

• кнопка, яка відповідає макросу (задається користувачем при натис­канні на кнопку Кнопке розділу Назначить макрос.

• За ім'ям:

1) командна вкладка Вид > Макросы > Макросы або комбінація клавіш (Alt+O+B+М або Alt+F8);

2) у діалоговому вікні Макрос вибрати ім'я макросу; натиснути Выполнить.

Автоматично виконувані макрокоманди

Для створення автоматично виконуваних макрокоманд необхідно відкри­ти вікно Запись макроса та в полі Имя макроса задати ім'я однієї з нижчеподаних макрокоманд.

Макрокоманда АutoExecс виконується при запуску додатку MS Office. Може використовуватися для відображення діалогового вікна з набором на­строювань на початку роботи або автоматичного відкриття документа, над яким проводиться робота.

Макрокоманда AutoNew виконується при створенні нового файлу. Може бути використана для задання переліку настроювань і параметрів при створенні нового документа.

Макрокоманда AutoОреп виконується при відкритті існуючого файла.

Макрокоманда AutоClose виконується при закритті файла. Може бути ви­користана для відкриття діалогового вікна Правописание при закритті файла, створенні резервної копії файла.

Макрокоманда AutoExit виконується при виході з додатку MS Office.

Керування макросами

У діалоговому вікні Макрос (мал. 3.2) MS Office 2007 наводиться список усіх макросів, які знаходяться в активних документах і шаблонах. Розглянемо призначення керуючих кнопок даного вікна.

Малюнок 3.2 – Діалогове вікно Макрос

Выполнить - виконання обраного макросу.

Отладка - завантажує редактор VВЕ (Visual Basic Editor) і виконує перший рядок коду. Вона дозволяє стежити за покроковим виконанням макросу.

Изменить - редактор показує код макрокоманди.

Создать - завантажує редактор VВЕ для написання коду макросу.

Удалить - вилучення макросів.

Организатор - переміщує макроси усередині документів.

Програмний код макросу

Для перегляду та зміни програмного коду на VВЕ необхідно у вікні Мак­рос вибрати ім'я макросу і натиснути кнопку Изменить. З'явиться вік­но редактора VВА.

Вікно редактора VВА містить три підвікна. Кожне з підвікон надає деяку інформацію про створюваний проект. Зазвичай підвікна розміщені у гра­ниці батьківського вікна - правої, лівої, верхньої або нижньої. Наведемо опис вікон редактора VВЕ.

У вікні Project подана деревоподібна структура, яка описує проект: відкриті в цей момент книги, об'єкти, що міститься в цих книгах (моду­лі, посилання, форми тощо). Це вікно призначене для пошуку модулів та інших об'єктів у проекті.

У вікні Properties наведені властивості обраного в цей момент об'єкту. Іноді властивості об'єкту складаються тільки з його імені. На вкладці Alphabetiс об'єкти наведені за абеткою. На вкладці Categorized об'єкти відсор­товані за категоріями.

У вікні Code задається текст макросів.

Діалогове вікно редактора VВЕ містить 4 панелі інструментів - стандарт­ну, Edit, Debug і UserForm. Проте, зазвичай VВЕ відображає тільки стандартну панель, на якій є 18 кнопок.

Програмний код необхідно редагувати, якщо:

• макрос повинен запитувати інформацію від користувача;

• макрос повинен приймати самостійні рішення (наприклад, форматувати тільки певні таблиці);

• один макрос повинен обробляти широке коло ситуацій;

• макрос буде використовуватися іншими макросами;

• макрос працює з додатками, що підтримують VВА;

• макрос обробляє інформацію з декількох файлів.

Елементи VBA

Елементами команди VBA є оператори, функції, змінні, константи, аргументи та об’єкти:

• оператори виконують дії;

• функції вертають результати;

• змінні зберігають значення, котрімають бути змінені;

• константи – значення, котрі не змінюються;

• аргументи змінюють оператори та функції;

• об’єкты – складні інформаційні структури, котрі містять дані та функції розробки.

Змінні можуть зберігати текст (тоді вони називаються строкови­ми змінними) або числа (числові змінні). Строкові змінні завжди закінчуються символом $, що специфікує рядок.

У мові передбачені маніпуляції, як із строковими, так і з числовими змін­ними. Існують функції, що виділяють окремі частини рядка або поєднують два рядки разом. Передбачені також основні математичні оператори (+, -, *, /, тощо), а також математичні функції, які виконують більш складні операції з числовими змінними.

Оператори читання-запису

VВА надає декілька операторів читання й запису даних у файл. Подані далі оператори використовуються для читання даних з файла з послідовним до­ступом.

Input - читає з файла зазначену кількість символів.

Input [Prompt$,] Variable [$]

Input “What is your title”, Job$

Input# - читає файл у вигляді послідовності змінних; змінні розділяються комою.

LineInput# - читає файл по рядках (рядки розділяються символами повер­нення каретки й/або перехід до наступного рядка).

Для запису даних у файл із послідовним доступом використовуються два оператори:

Write# - записує послідовність значень, де кожне значення відділене ко­мою й взяте в лапки. Якщо оператор завершується крапкою з комою, після ко­жного значення не вставлятиметься послідовність повернення каретки/перехід до наступного рядка. Дані, які записано за допомогою оператора Write#, зазви­чай читаються з файла за допомогою оператора Input#.

Print# - записує послідовність значень, де кожне значення відділене сим­волом пробілу. Якщо завершити оператор крапкою з комою, то після кожного значення не вставлятиметься послідовність повернення каретки/перехід до на­ступного рядка. Дані, записані за допомогою оператора Print#, зазвичай чита­ються за допомогою оператора LineInput# або оператора Input.

Оператор Print має такий синтаксис:

Print Variable[$]

При введенні наступного оператора відобразиться рядок «Привіт».

Print "Привіт"

Введення інформації за допомогою діалогового вікна

Для більш складного введення можна використовувати оператор ІприtВох, що поміщає на екран діалогове вікно, яке має такий синтаксис:

Variable$ = InputBox$ (Prompt$ [,Title$] [,Default$] [,xpos] [,ypos] [helpfile, context])

Promt - вказує текст, який відображається у вікні введення;

Title – визначає заголовок вікна введення;

Default - задає значення, яке відображається у вікні введення за замов­чуванням;

xpos, ypos - координати верхнього лівого кута вікна введення на ек­рані;

helpfile, context - вказують файл і розділ у довідковій системі.

Оператор InputBox запитує у користувача єдине значення. Він завжди по­вертає рядок. Текст, який відображається у вікні введення, може досягати 1024символів.

Основні програмні структури

Деякі процедури VВА починають виконуватися з перших рядків коду. Цей процес робиться порядково до самого кінця процедури (наприклад, так зав­жди працюють макроси, записані при виконанні дії). Однак іноді необхідно контролювати послідовність операцій, пропускаючи окремі оператори, повтор­но виконуючи деякі команди й перевіряючи умови для визначення наступної дії, яка виконується процедурою.

Оператop If

Він надає додат­ку здатність приймати рішення. Оператор If має такий синтаксис:

If Condition Then Instruction [Else Instruction]

Нижче наведений оператор, шо порівнює значення змінної Name$ з текс­том у лапках, а потім видає повідомлення, чи збіглося ім'я з ім'ям "Вася".

If Name$ = "Вася" То MsgBox "Імя Вася"

Else МsgВох "Імя не Вася"

Цикли

Цикл - це процес повторення набору інструкцій. Іноді заздалегідь відома кількість повторень циклу, іноді вона визначається змінними в програмі. Для кожної з ситуацій наводиться свій набір операторів.

Goto. Найпростіший цикл використовує оператор безумовного переходу Goto. Він передає керування розділу, мітка якого зазначена в операторі відразу за ключовим словом Goto. Оператор Goto має такий синтаксис:

Goto Label

Щоб даний оператор працював, необхідно вставити мітку в тіло макроко­манди. Для цього перед потрібним розділом додайте рядок з ім'ям мітки після якого йде двокрапка. Якщо мітку поставити до рядка оператора Goto, то існує небезпека потрапити в нескінченний цикл (цикл, з якого макрокоманда не змо­же вийти без примусового її переривання). Для реалізації більш ефективної ке­рованої структури - умовного переходу - команду Goto рекомендується поєд­нувати з умовним оператором If.

For … Next. Оператор For…Next надає можливість реалізувати цикл з відомою заздалегідь кількістю повторень. Дані оператори мають такий синтаксис:

For Counter = Start To End [Step Increment] оператори тілу циклу

Next [Counter]

Нижче наведений приклад операторів, які по черзі видаватимуть значення 10, 20, 30 тощо, до 100.

For Decade = 10 to 100 Step 10

MsgBox Decade

Next

Ім'я змінної-лічильника в операторі Next обов'язково вказувати тільки в тому випадку, якщо в тілі макрокоманди міститься кілька вкладених операторів циклу For…Next.

Do…While. Оператор Do…While – ще один тип циклічної структури, по­даної в VВА. На відміну від циклу For…Next цикл Do…While виконується доти, доки задовольняється задана умова. Цикл Do…While може мати один з двох на­ведених нижче синтаксисів:

Do [While умова] [інструкції]

[Exit Do] [інструкції]

Loop

або

Do [інструкції]

[Exit Do] [інструкції]

Loop [While умова]

VВА дозволяє перевіряти умову While на початку або наприкінці циклу. Різниця між цими двома синтаксисами пов'язана з моментом, коли оцінюється умова. У першому синтаксисі зміст циклу може взагалі не виконаються. У дру­гому – зміст циклу завжди виконується (як мінімум один раз).

Do…Until. Структура циклу Do..Until має багато спільного з конструкці­єю Do… While. Різниця полягає лише в тому, як перевіряється умова циклу. У варіанті Do… While цикл виконується доти, поки виконується умова. У циклі Do..Until цикл виконується доти, доки умова не стане виконуватися. Структура Do..Until може бути подана двома видами синтаксису:

Do [Until умова] [інструкції]

[Exit Do] [інструкції]

Loop

або

Do [інструкції]

[Exit Do] [інструкції]

Loop [Until умова]