- •Курсова робота
- •На тему: «Використання підпрограм»
- •Завдання 1
- •1.1 Постановка задачі:
- •1.2 Вирішення задачі
- •1.3 Отриманий результат після виконання програми
- •1.4 Аналіз отриманого результату
- •1.5 Опис формату підпрограми функції
- •1.6 Формальні і фактичні параметри функції
- •Завдання 2
- •2.1 Постановка задачі
- •Вирішення задачі
- •2.3 Отриманий результат після виконання програми
- •2.4 Аналіз отриманого результату
- •2.5 Опис формату підпрограми процедури
- •2.6 Формальні і фактичні параметри процедури
- •Опис використаних в програмах операторів
- •4. Використана література
1.3 Отриманий результат після виконання програми
Масив A строка 1 елемент 1 > -5
Масив A строка 1 елемент 2 > -4
Масив A строка 1 елемент 3 > -3
Масив A строка 1 елемент 4 > -2
* * * *
Масив B строка 6 елемент 1 > 10
Масив B строка 6 елемент 2 > 11
Масив B строка 6 елемент 3 > 12
Масив B строка 6 елемент 4 > 13
Масив B строка 6 елемент 5 > 14
Масив B строка 6 елемент 6 > 15
Сума елементiв нижньої тpикутної матpицi A дорiвнює 40.00
Сума елементiв нижньої тpикутної матpицi B доpiвнює 35.00
1.4 Аналіз отриманого результату
Для зручності побудови програми замість параметрів (15,15) та (20,20) матриць А і В відповідно, були використані розміри (4,4) та (6,6), які можуть змінюватися шляхом зміни чисельних значень констант n та m.
Вище приведено результат, обчислений програмою. При введенні обох матриць, вводяться всі числові значення, а потім із створених матриць виділяється нижня трикутна матриця (за даними завдання):
Матриця А
Матриця В
-20
-19
-18
-17
-16
-15
-5
-4
-3
-2
-14
-13
-12
-11
-10
-9
-1
0
1
2
-8
-7
-6
-5
-4
-3
3
4
5
6
-2
-1
0
1
2
3
7
8
9
10
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
Для перевірки вірності обчислення програмою суми елементів нижньої трикутної матриці виконаємо підрахунок для матриці (масиву) А:
перевірочне обчислення:
(–5) + (–1) + 0 + 3 + 4 + 5 + 7 + 8 + 9 + 10 = 40
результат обчислення програми:
Сума елементiв нижньої тpикутної матpицi A дорiвнює 40.00
Як ми можемо бачити, результати ідентичні, а це свідчить про те, що програма обробила вхідні дані вірно і видала вірну відповідь.
Вищевикладене може обгрунтовано свідчити про те, що програма виконана вірно.
1.5 Опис формату підпрограми функції
Підпрограма функція використовується, якщо в програмі виявляються однотипні ділянки, які виконують ті ж самі обчислення, але з різними даними.
Структура функції така ж, як і структура основної програми, тобто включає заголовок і блок. В свою чергу блок складається з розділу операторів.
Загальний вигляд функції: function ім`я (формальні_параметри) : тип;
Особливості підпрограми-функції:
1) функція має тільки один результат виконання (але може мати декілька вхідних параметрів);
2) результат позначається іменем функції, тому в розділі операторів функції обов`язково повинен бути присутнім оператор присвоювання, в лівій частині якого стоїть ім`я цієї функції;
3) в заголовку функції обов`язково повинен бути вказаний тип функції;
4) виклик функції в основній програмі здійснюється безпосередньо усередині вираження по її імені із вказуванням фактичних параметрів.
1.6 Формальні і фактичні параметри функції
Формальні параметри представляють собою список перемінних із вказуванням їх типу, які відділяються один від одного крапкою з комою.
В представленій вище програмі використовувані формальні параметри функції – перемінна, яка вказує ім`я масиву, який обробляється усередині цієї функції (m:Mas); перемінна, яка вказує розмірність масиву (x:Integer); та символьне значення (А або В) – ім`я матриці (k:String):
Function Sum (k:String; x:Integer; Var m:Mas):Real;
Фактичні параметри указуються безпосередньо усередині тіла основної програми при виклику функції – після її імені в дужках.