4. Напрямки сучасного навчання
Всі сучасні напрями навчання можуть бути розглянуті з позиції деяких загальних положень:
1) По підставі безпосередності (опосередкованості) взаємодії навчає і навчається можуть бути виділені форми контактного та дистанційного навчання, де до першої групи відносяться всі традиційно розробляються напрями навчання, до другої - тільки що створюване в даний час навчання на відстані за допомогою спеціальних взаємодіючих на виході і вході технічних (лазерних) коштів.
2) По підставі принципу свідомості (інтуїтивізму) виділяється навчання, співвідносне з інтуїтивним освоєнням досвіду (сюди відноситься виникло в середині 60-х рр.. Суггестопедической напрямок Г. К. Лозанова) і свідомим.
При розгляді теорій навчання, що грунтуються на принципі свідомості, значимим вважається відповідь на питання, що є об'єктом усвідомлення учнями в процесі навчання. Якщо усвідомлюються тільки правила, засоби, то це форма так званого традиційного, "звітує, догматичного", за М. Ф. Тализіної, навчання. Якщо це усвідомлення самих дій, підпорядкованих певним правилам, то це теорія формування розумових дій (П. Я. Гальперін, Н. Ф. Тализіна). Якщо це усвідомлення програми, алгоритму дій, то це програмоване навчання, теорія алгоритмізації (Н. Ф. Тализіна, Л. Н. Ланда). Якщо це усвідомлення проблеми, завдання, для вирішення якої необхідне освоєння коштів, способів, прийомів, то це проблемне навчання (В. Оконь, М. М. Махмутов, А. М. Матюшкін, І. Я. Лернер).
3) По підставі наявності управління освітнім процесом навчання може бути розділене на не ґрунтується на ньому (наприклад, традиційне навчання) і розглядає управління як основного механізму засвоєння (теорія поетапного формування розумових дій, програмоване, алгоритмізованого навчання).
4) По підставі взаємозв'язку освіти та культури можуть бути розмежовані навчання, основою якого є проекція образу культури в освіту та формування проектної діяльності учнів (теорії проектного навчання), і навчання, засноване на дисциплінарно-предметному принципі (традиційне навчання).
5) По підставі зв'язку навчання з майбутньою діяльністю може бути виділено "знаково-контекстне", або контекстне, навчання (А. А. Вербицький) і традиційне навчання позаконтекстного типу.
6) За способом організації навчання виділяються активні форми і методи навчання та традиційне (інформаційне, повідомляє) навчання.
Висновки
У відповідності з названими вище підставами традиційне навчання може бути визначено як контактне (може бути дистантним), повідомляє, засноване на принципі свідомості (усвідомлення самого предмета освоєння - знання), цілеспрямовано не кероване, побудоване за дисциплінарно-предметним принципом, позаконтекстне (у системі вищої освіти без цілеспрямованого моделювання майбутньої професійної діяльності в процесі навчальної). Визначення Н. Ф. Тализіної традиційного навчання як інформаційно-який повідомляє, догматичного, пасивного відображає всі названі вище характеристики. При цьому необхідно підкреслити, що це констатує, а не оцінне визначення на кшталт "добре" - "погано", бо традиційне навчання містить всі основні передумови і умови освоєння знання, ефективна реалізація яких обумовлена безліччю факторів, зокрема індивідуально-психологічними особливостями учнів. Як показано в дослідженнях М. К. Кабардова, люди, які характеризуються аналітичним типом інтелектуальної діяльності, - "мислителі", здібні, наприклад, у традиційних формах навчання іноземної мови, ніж в активних, ігрових.
В освіті поряд з традиційним навчанням за названими вище підставах сформувалися й інші напрямки: проблемне навчання, програмоване навчання, навчання, засноване на теорії поетапного формування розумових дій (П. Я. Гальперін, Н. Ф. Тализіна), алгоритмізація навчання (Л. Н . Ланда), розвивальне навчання за знаково-контекстного типу (А. А. Вербицький), проектне навчання. В даний час, як підкреслює В. Оконь, навчання є багатосторонній процес, що включає різні елементи різних його напрямків. Ця багатосторонність навчання дозволяє використовувати для кожного ступеня освітньої системи, для кожної конкретної ситуації навчання, в міру можливості та індивідуально-психологічних особливостей як навчаються, так і самого педагога, переваги того чи іншого напряму навчання.