3 Розробка програмного забеспечення

3.1 Інтеграція, верифікація та валідація

Інтеграція складається з додавання нових елементів до вже існуючого коду на кожній ітерації. Тобто інтеграція заключається в тому, щоб усі сторінки сайту правильно взаємодіяли між собою.

Верифікація і валідація є видами діяльності, спрямованими на контроль якості програмного забезпечення та виявлення помилок у ньому.

Верифікація перевіряє відповідність одних створюваних в ході розробки та супроводу ПО артефактів іншим, раніше створених чи використовуваних в якості вихідних даних, а також відповідність цих артефактів і процесів їх розробки правилам і стандартам.

Валідація перевіряє відповідність будь-яких створюваних або використовуємих в ході розробки та супроводу ПО артефактів і потреб користувачів і замовників цього ПЗ, з урахуванням законів предметної області та обмежень контексту використання ПЗ. Ці потреби частіше за все не зафіксовані документально. Валідація проводиться за участі представників замовника, потенційних користувачів, бізнес-аналітиків, експертів.

При розробці програмного забезпечення була проведена валідація веб-документу – перевірка документа на відповідність веб-стандартам та виявлення існуючих помилок. Валідним є такий веб-документ, який пройшов подібну процедуру і не має зауважень по коду. Код веб-сторінки має відповідати певним правилам, які називаються специфікацією. Для проведення валідації був використаний валідатор від W3C (Консорціум Всесвітньої павутини - World Wide Web Consortium). Звіт про валідацію наведено на рисунку 3.1.

Рисунок 3.1 – Звіт про валідацію

3.2 Розробка системи тестів

3.2.1 Види тестів

1. Тестування «Чорного ящика» (функціональне тестування)

Використовується коли структура програмного продукту не відома. Відомі: функції, класи, модулі.

Тестування «Чорного ящика» проводиться на всіх стадіях розробки програмного забезпечення та його життєвого циклу тестування, тобто на етапах модульного, інтеграційного, системного, приймального та регресійного тестування.

Результатом тестування є те, як програма або її частина надає результати використовуючи необхідні вхідні дані, за допомогою яких розглядаються системні характеристики програм, ігнорується їх внутрішня логічна структура. Тестування «чорного ящика» дозволяє отримати комбінації вхідних даних, які забезпечують повну перевірку всіх функціональних вимог до програми. Програмний виріб тут розглядається як «чорний ящик», чия поведінка може визначитися тільки дослідженням його входів і виходів. Тестування повинне супроводжуватись аналізом гранічних точок.

2. Тестування «Білого ящика»

Використовується коли структура програмного продукту відома. Не відомі: внутрішні елементи програми і зв'язки між ними.

Метою тестування є тестування найбільш не надійних частин програми. Для цього програма розбивається на окремі елементи та шукаються інші шляхи, що передбачають передачу управління програмою. Проектуються тести, передбачающі всі або деякі зі шляхів. Кожне затвердження повинно виконуватися хоча б одним тестом. Аналіз кожного затвердження обов’язковий.

3. Тестування «Сірого ящика»

Тестування такого типу розглядає внутрішню роботу програми або модулю, але тільки до певної міри. Під час тестування «сірого ящика» розробник має доступ до вихідного коду, але при безпосередньому виконанні тестів доступ до коду, як правило, не потрібен.