27.Поняття про амортизацію оф і методи нарахування амортизації
Амортизація з економічної точки зору представляє процес перенесення вартості ОФ на вартість новоствореної продукції з метою їх повного відновлення. Фактично амортизація означає списання протягом кількох років експлуатації балансової вартості ОФ.
Амортизаційні відрахування відносяться на витрати виробництва і з них формується амортизаційний фонд, який використовується для відновлення ОФ. Для здійснення процесу амортизації в бух обліку ОФ класифікують за 4 групами:1.будівлі, споруди, їх компоненти, передавальні пристрої, для цієї групи норми амортизації ОФ становлять 2% від первісної вартості. 2. Транспортні засоби, меблі, офісне обладнання, побутові електро-механічні прилади і інструменти, засоби для обробки інформації. Норми амортизації ОФ становлять 10% від первісної вартості. 3.інші ОФ, що не ввійшли до 1-ї і 2-ї груп 9силові машини, екскаватори). Норми амортизації ОФ становлять 6% від первісної вартості. 4. обчислювальна техніка та персональні комп’ютери. Норми амортизації ОФ становлять 15% від первісної вартості.
Норма амортизації – це річний відсоток відшкодування вартості зношення частин ОФ. Між нормою амортизації і терміном використання ОФ існує взаємо обернена залежність.
Основна
умова нарахування амортизації полягає
в тому, щоб накопичена річна сума річної
амортизації відраховувалась за
нормативний термін використання. ΣАр=ПВ.
ΣАр=ПВ-ЛВ. Середньорічна вартість ОФ
визначається за залежністю
Нарахування амортизації здійснюється з першого числа місяця наступного за місяцем придбання. Припинення нарахування здійснюється з першого числа місяця наступного за місяцем вибуття.
Амортизація нараховується під час простою та знаходження ОФ у ремонті. Методі нарахування амортизації: пропорційний – відбувається щорічно рівномірними долями і переносить свою собівартість продукції протягом усього терміну служби; зменшення залишкової вартості – річні амортизаційні відрахування визначаються як добуток залишкової вартості на початок розрахункового періоду і норм амортизації; прискорене зменшення залишкової вартості - річні амортизаційні відрахування визначаються як добуток залишкової вартості на початок розрахункового періоду і норм амортизації, яка подвоюється по відношенню до пропорційного методу; кумулятивний – річні амортизаційні відрахування визначаються як добуток первісної вартості на кумулятивний коефіцієнт; виробничий Ар=ОВПер*Са.
28. Розподіл прибутку на підприємстві. Платежі з прибутку.
Прибуток є важливим показником ефективності виробничо-господарської діяльності, а також джерелом формування централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів. Отриманий підприємством прибуток може бути використаний для задоволення різноманітних потреб. По-перше, він спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків. Це досягається вилученням у підприємств частини прибутку в державний бюджет. По-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самих підприємств і використовується ними для забезпечення господарської діяльності. Отриманий підприємством прибуток є об'єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи. Перший етап - це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава й підприємство. У результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Пропорція розподілу прибутку між державою і підприємствами має важливе значення для забезпечення державних потреб і потреб підприємств. Це одне з принципових питань реалізації фінансової політики держави, від правильного вирішення якого залежить розвиток економіки в цілому. Другий етап - це розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємств після здійснення платежів до бюджету. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди для фінансування відповідних витрат.
Платежі від прибутку - сукупність фінансових важелів, за допомогою яких частина прибутку держ. соціалістичних підприємств і госп. орг-цій надходить до бюджету державного. П. від п. проводились у формі відрахувань від прибутку держ. підприємств і госп. орг-цій. їхній розмір визначався фінанс. планами як різниця між обсягом планового прибутку і планових витрат, здійснюваних за рахунок прибутку. В ході проведення економічної реформи додатково було введено такі види платежів: плата за фонди, фіксовані платежі, вільний залишок прибутку. Як правило, до бюджету вносять планові платежі з наступним перерахунком, виходячи з фактично одержаного прибутку за даними бухгалтерської звітності за місяць, квартал, рік. Розрізняють централізований і децентралізований методи залучення прибутку в бюджет. Децентралізований порядок внесення П. від п. передбачає розрахунки безпосередньо з держ. госпрозрахунковими підприємствами та орг-ціями, що мають розрахунковий рахунок у Держбанку. Цей метод найбільш відповідає вимогам господарського розрахунку та посилення відповідальності підприємств за виконання своїх зобов'язань. При централізованому методі платниками виступають гол. управління, держ. к-ти, пром. об'єднання щодо загальної суми П. від п. всіх підпорядкованих їм підприємств і госп. орг-цій.