20.Групування витрат підприємства за елементами витрат.

Дане групування здійснюється з метою складання кошторису виробництва.

Елементи витрат - це сукупність єдиних за економічним змістом витрат.

Кошторис виробництва – це підрахунок сукупних витрат, які пов’язані з основною діяльність підприємства за певний період незалежно від того, чи відносять їх на собівартість продукції в цьому періоді чи ні.

Згідно ПСБО-3 «звіт про фінансові витрати» виділяють такі елементні витрати: матеріальні витрати, оплата праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація, інші витрати.

Матеріальні витрати включають: 1. витрати на сировину, основні та допоміжні матеріали. 2. витрати на покупку напівфабрикатів та комплектуючих засобів. 3. оплата послуг виробничого характеру сторонами підприємства, які необхідні для виготовлення продукції. 4. витрати на паливо та електроенергію. 5. витрати на пошук і використання природної сировини.

Елементна оплата праці включає всі форми оплати праці штатного і позаштатного виробничого персоналу. Елементні відрахування на соціальні заходи включають такі відрахування із заробітної плати працівників: прибутковий податок; відрахування у пенсійний фонд; у фонд соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності; у фонд безробіття; у фонд страхування від нещасних випадків на виробництві.

Амортизація включає витрати на повне відтворення основних засобів.

Інші витрати – це такі витрати, які не можна віднести до вищеназваних елементів (на оплату послуг, зв’язку, на відрядження, на страхування майна).

21.Групування витрат за статтями калькуляції

Групування витрат за статтями здійснюється для: обґрунтування ціна на вироби; обчислення рентабельності виробів; аналізу собівартості однакових виробів на різних підприємствах; визначення ефективності заходів на зниження витрат. Стаття калькуляції об’єднує витрати, які є однорідні за економічним призначенням і місцем виникнення. Об’єкт калькулювання – це продукція роботи чи послуги собівартість яких обчислюється.Калькулювання – це процес обчислення собівартості окремих виробів. Використовують такі методи калькулювання за повними і неповними витратами. За повними витратами – це коли всі витрати пов’язані з виробництвом і продажем продукції включеної в калькуляцію.За неповними – це коли не всі витрати включають в калькуляцію. Статті витрат: сировина та матеріали; енергія технологічна; основна ЗП виробничим робітникам; додаткова ЗП робітникам; відрахування на соц. потреби виробничих робітників; витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткувань; загально виробничі та адміністративні витрати; загальногосподарські витрати; витрати на підготовку та освоєння виробництва; поза виробничі витрати.

22. Поняття про умовно постійні та умовно змінні витрати. Визначення точки беззбитковості.

Управління витратами – це процес цілеспрямованого формування витрат за їх видами, місцями виникнення, контроль і стимулювання їх зниженню.

Важливе значення у процесі управління витратами є їх розподіл на постійні та змінні.

Постійні витрати не залежать від обсягу виробництва продукції, однак у розрахунку на одиницю собівартості продукції при зростанні обсягу постійні витрати зменшуються.

Змінні витрати є функцією часу і їх величина за певний період залежить від обсягу продукції: пропорційні – змінні прямо пропорційні обсягу виробництва. Непропорційні – поділяються на прогресуючі та дегресуючі.

Прогресуючі – зростають в більшій мірі. Дегресуючі – збільшуються повільніше ніж зростає обсяг виробництва.

Розподіл витрат на постійні і змінні дозволять визначити точку беззбитковості або критичний обсяг виробництва.

Точка беззбитковості – це такий обсяг виробництва у натуральному виразі при якому виручка від реалізації продукції або наданих послуг дорівнює витратам на її виробництво.

Точка беззбитковості визначається графічно та аналітично:

Nкр*Ц=Спв*Сзм/од*Nкр → Nкр=Спв/Ц-Сзм/од