
- •46.Колізійне право, як підгалузь права.
- •47.Структура норми права (гіпотеза, диспозиція, санкція).
- •48. Поняття правотворчості, її відмінність від законотворчості.
- •49. Стадії законодавчого процесу.
- •III. Стадія ухвалення законопроекту.
- •V. Інформаційна стадія.
- •50. Законотворчість як складова правотворчості.
- •51. Види правотворчості держави.
- •52. Поняття делегованої правотворчості, її ознаки.
- •53. Види правотворчості громадянського суспільства.
- •54. Основні юридичні джерела (форми) права.
- •55. Поняття судового прецеденту.
- •56. Поняття і ознаки закону
- •57. Предмет і метод правового регулювання як принцип формування системи права.
- •58. Види законів.
- •59. Конституція - основний закон держави.
- •60. Поняття і основні форми реалізації норм права.
- •61. Поняття тлумачення норм права.
- •62. Роль і значення Конституційного суду в тлумаченні Конституції і законів.
- •63. Способи (методи) тлумачення норм права.
- •64. Поняття і суть правозаконності і правопорядку.
- •65. Поняття і ознаки правозастосування.
- •66. Юридичні гарантії законності.
- •67. Поняття правосвідомості, її структура та види.
- •Правовий нігілізм: джерела та шляхи подолання.
- •69. Поняття правової культури.
- •70. Поняття нормативно-правового акту, його види.
- •71.Дія нормативно-правового акту.
- •72. Правовідносини як основна правова категорія права.
- •73. Структура правовідносин: суб'єкти, об'єкти і зміст.
- •74. Прогалини в праві і законодавстві, шляхи їх усунення.
- •75. Види юридичної відповідальності.
- •76. Поняття типу (сім'ї) правової системи.
- •77. Основні критерії класифікації правових систем світу.
- •79. Загальна характеристика англо-американського типу правової системи.
- •80. Загальна характеристика змішаного типу правової системи.
- •81. Загальна характеристика релігійно-традиційного типу правової системи
- •82. Соціалістичні правові системи.
- •83. Стадії правозастосування.
- •84. Юридичні обов’язки та права громадянина.
- •85. Приклади делегованої правотворчості в Україні.
- •86 Основні стадії законодавчого процесу в Україні.
- •III. Стадія ухвалення законопроекту.
- •V. Інформаційна стадія.
- •Суб'єкти законодавчої ініціативи за Конституцією України.
- •88. Аналогія права як спосіб усунення прогалин в законодавстві.
- •89. Поняття правоздатності, дієздатності, деліктоспроможності.
- •90. Поняття та види презумпції.
64. Поняття і суть правозаконності і правопорядку.
Правопорядок — частина громадського порядку. Громадський порядок — це стан (режим) упорядкованості соціальними нормами (нормами права, моралі, корпоративними нормами, нормами-звичаями) системи суспільних відносин і їх додержання. Поняття громадського порядку ширше за поняття правового порядку, оскільки в зміцненні і підтриманні першого важлива роль належить усім соціальним нормам. Правопорядок складається лише на підставі правових норм і внаслідок цього охороняється спеціальними державно-правовими заходами.
Правопорядок — це частина системи суспільних відносин, що врегульовані нормами права і перебувають під захистом закону та охороняються державою. Він встановлюється в результаті додержання режиму законності в суспільстві. Якщо законність — це принцип, метод діяльності, режим дій і відносин, то правопорядок є їх результатом.
Правопорядок — стан (режим) правової упорядкованості системи суспільних відносин, що складається в умовах реалізації законності. Кожна країна формує свій правопорядок. Необхідність його формування і вдосконалення обумовлюється двома зустрічними інтересами — громадянського суспільства і держави, їх основними законами і тенденціями розвитку.
Правопорядок як державно-правове явище служить стабілізації, підтриманню рівноваги між інтересами громадянського суспільства і держави. Його антиподом є сваволя і беззаконня.
Основні ознаки правопорядку.
1) закладається в правових нормах у процесі правотворчості;
2) спирається на принцип верховенства права і панування закону в галузі правових відносин;
3) встановлюється в результаті реалізації правових норм, тобто здійснення законності у діяльності з реалізації права;
4) створює сприятливі умови для здіснення суб'єктивних прав;
5) припускає своєчасне і повне виконання всіма суб'єктами юридичних обов'язків;
6) вимагає невідворотності юридичної відповідальності для кожного, хто вчинив правопорушення;
7) встановлює сувору громадську дисципліну;
8) припускає чітку та ефективну роботу всіх державних і приватних юридичних органів і служб, насамперед правосуддя;
9) створює умови для організованості громадянського суспільства і режим сприяння індивідуальній свободі;
10) забезпечується всіма державними заходами, аж до примусу.
Зміст правопорядку — це система правових і неправових елементів, властивостей, ознак, процесів, що сприяють встановленню і підтримці правомірної поведінки суб'єктів, тобто такої поведінки, яка врегульована нормами права і досягла цілей правового регулювання.
Законність — це комплексне (принцип, метод, режим) соціально-правове явище, що характеризує організацію і функціонування суспільства і держави на правових засадах. Щоб у державі була «правозаконність», чинні закони, насамперед Конституція, повинні адекватно відображати правові принципи, загальнолюдські цінності. У сфері правотворчості це виражається в забезпеченні видання закону, який відповідає праву, Конституції.
Принципи законності — це відправні засади, незаперечні за-садничі вимоги, які лежать в основі формування норм права і ставляться до поведінки учасників правових відносин. Принципи законності розкривають її сутність як режиму суспільно-політичного життя в демократичній правовій державі.