5. Банки члени фрс

Майже 40% всіх комерційних банків є банками – членами ФРС.

Загальна кількість банків становить 10700 банків (на кінець 1996 р.)

У США немає єдиного банківського законодавства. Тобто, одні комерційні банки підпорядковані федеральному законодавству, інші – підпорядковані законодавству окремих штатів. Ті комерційні банки, які підпорядковані вимогам окремих штатів, це штатні банки (7000).

28. Організація бС на осн холдингових компаній . Закон США про ХК 1956

Діяльність банківських холдингів регулюється основними положеннями закону «Про холдингові компанії» від 1956 р. Поправки внесено у 1970 р. Згідно цього закону, контроль вважається встановленим, якщо холдингова компанія має не менш ніж 25% акцій цього банку, і якщо це так, то така компанія періодично зобов’язана надавати Раді Керуючих ФРС свої бухгалтерські звіти.

За останні роки намітилася тенденція росту таких БХ. Всі найбільші, найпотужніші комерційні банки в США організовані як банківські холдингові компанії. Банківські холдинги можуть бути або однобанківськими або мульті-банківськими. В тому разі, коли холдингова компанія здійснює контроль над одним банком – це однобанківські холдинги.

Поряд з банкі уст-вами в такій холдинг можуть входити небанківські ФКУ і є перелік таких небанківських установ, які можуть бути взяті під контроль однобанківського холдингу (іоптечні, факторингові, трастові, СК, брок, консульт, фінан, ліз комп та ін.) У США однобанк холдинги займ найб місце у сукупних активах БС.

Мульти-банківські холдинги – це компанії, які володіють контрольними пакетами акцій двох або більше банків.

Переваги банківських холдингів:

1. БХ сприяють підвищенню ефективності БС;

2. підвищують стійкість банків;

3. надають більш широкий круг послуг клієнтам.

Основні недоліки: ( зниження рівня конкуренції; підвищується плата за банківські послуги; байдужість до потреб регіонів.

29. Еволюція та сучасний стан ГС Японії

ГКС Японії почала формуватися після бурж рев 1868 р В Яп було введено золотомонетний стандарт 1897 , золотий вміст йени 0.75 гр. З початком 1 св війни відмінено зол стандарт на протязі війни безперервно зростали ціни і єйна знецінилася на 64 % але це період супроводжувався екон піднесенням Японії : витрати на війну не були дуже великими бо участь у війні обмежувалась лише захватом теріторій Німетчини . Пднесенню сприяли :

1) Великі замовлення з Анг Рос США

2) Послаблення конкуренції на Вел Сході з боку Анг Нім Рос

Піднесення було тимчасовим 1920 -21 - криза , становище погіршилось участю Яп в інтервенції на Дал Сході . Після тимчасової стабілізації у 1930 було відновлено золотий стандарт ( реставрація ) у формі золотозлиткового стандарту . Ця стабілізація продовжувалась до 1931 - відміна золотого стандарту. З 1932 було введено вал контроль для обмеження різких коливань валютного курсу . В 1933 Яп прикріпила свою валюту до Анг фунту і стала учасником стерлінгової зони ( до 1939)

Економічна криза 1929 - 33 стала причиною значних темпів інфляції та падіння курсу єйни.

В 1937 , 39 Японія провела 2 офіційні девальвації своєї валюти і в 1939 курс йени до долара 4:1

В період 2 св війни - нестабільність грошового обігу та падіння курсу йени. З метою зменшення кількості грошей в обігу в 1946 була проведена грошова реформа : старі банкноти обмінювалися на нові 1:1 , але суми які більше 100 йен на 1 чоловіка тимчасово блокувались на рахунках . Наслідок - різко зменшилась кількість банкнот але господарство Яп ще не було підготовлено до здійнення реформи.

Після проведення реформи грошова маса збільшувалась великими темпами , до кінця 1956 - більше ніж у 6 разів. Реальна ЗП зменшилась до 19 % довоєнного рівня. За роки відбудовчого періоду 45-52 ейна знецінилась у 100 разів. В 1952 інфляція дещо знизилась . Головною особливістю післявоєнного розвитку Яп є високі темпи ек зростання. З сер 50 х років в Яп мали місце найб високі у світі темпи приросту ВВП та експорту. У кінці 60 х років Яп вийшла на 2 місце в світі після США за обсягом ВВП.

У це період темпи зростання грошової маси перевищуванли темпи зростання ВНП але були нижчими ніж у відбудовчий період , тому інфляційне знецінення грошей уповільнелось але не припинилось . Найбільш високий рост споживчих цін мав місце у період 1974-78 , зростання цін відбувалося на фоні економічної кризи . Спочатку 80 ріс цін уповільнився і становив 0.2 % за рік це пояснюється значним зниженням цін на нафту сировину .

Валютне становище

У після воєнні роки офіційний курс йени знизився в 4 рази ( 1дол=900 йен ) У квітні 1949 - девальвація ( 1 дол = 360 йен ) цей курс не змінювався до 1971 . В 1971 після відміни обміну дол на золото - ревальвація йени на 17 %, курс 308 йен за дол.

1973 - ревальвація на 35 % 1дол=265 йен, запроваджується плаваючий курс йени

1981-1985 курс 220-250 йен за долар . З 1985 США почало проводити політику спрямовану на зниження курсу долара з метою підриву конкурентноспроможності Яп на світ ринку. На протязі 90х - стійке зростання курсу йени : 110 - 120 йен за долар

30. Грошова система Великобританії після 2 світової війни

З початком 2 світової війни в Англія переходять до валютних обмежень (припинено вільний обмін ф.с. крім стерлингової зони) - валютне угрупування країн колишньої британської імперії, яке склалося історично під егідою і проводило більш-менш узгоджену політику у сфері міжнародних валютних відносин з переважним використанням ф.с. у валютних операціях.

До цього існував стерлинговий блок (виник у 1931)

Особливості:

• юридично стерлингова зона не мала централізованого керівного органу;

• діяльність здійснюється на базі джентельменських угод банку та казначейства.

Із введенням валютних обмежень було встановлено офіційний курс на рівні 4$ за 1 ф.с. і цей курс не змінювався до девальвації 1949 року.

Золотий вміст ф.с. - 3.6 г золота.

За період 2 світової війни грошова маса збільшилася у 2.5 рази, а ціни зросли на 75%, хоча розміри інфляції були нижче ніж у інших країнах.

Причини:

1. питома вага податків у фінансуванні воєних витрат (більше 40%)

2. значна роль зовнішніх джерел фінансування (колоніальна імперія)

3. державний контроль над цінами.

Англія згідно з рішенням Бреттон-Вудськолї конференції з 1 липня 1947 року ввела обмежену конвертованість валюти для нерезидентів. Це призвело до збільшення темпів втрати залишків золотих запасів країни, тому 20 вересня 1947 року було введено жорсткі валютні обмеження.

Після 2 світової війни Англія довго зберігала карткову систему та контроль над цінами. Наявність великого зовнішнього боргу та дефіцит платіжного балансу стали причиною збереження жорстких валютних обмежень до кінця 50-х років. Лише в кінці 1958 року було введено вільний обмін ф.с. на $ та інші валюти, але лише за поточні операції платіжного балансу і лише для нерезидентів, за іншими операціями валютні обмеження зберіглися до 1979 року.

У післявоєнний час темпи інфляції в Англії були більшими ніж в інших країнах. Головна причина - хронічна інфляція та дефіцит платіжного балансу.

За 1945-80 роки дефіцит платіжного балансу зріс з 23 до 95 млрд.ф.с.

Після 2 світової війни відбулося падіння курсі ф.с., як результат цього - було проведено девальвацію ф.с. у 1949 році.

Курс ф.с. було знижено на 30,5% і офіційний курс становив 1ф.с.=2.8$. Девальвація не вирішила валютних проблем Великобрит в подальшому вал криза повторилася в 51, 55, 58, 60-61, 64-65

1967 - девальвація (на 14%), новий курс - 2.4$ за 1 ф.с., але ця девальвація була доповнена різкими фін обмеженнями.

1969-1971 - велике позитивне сальдо за поточними операціями платіжного балансу.

У 1971 році ф.с. було револьвовано : 1 ф.с. = 2.6$.

1972 - встановлено режим плаваючого валютного курсу. З цього часу почалося різке падіння курсу англійської валюти. З середини 1977 року позиції англійської валюти відносно змінилися. Причини: приток капіталів у країну з початком видобутку нафти у Північному морі.

1979 р.- знято всі валютні обмеження

1979 -1982 рр. - криза - відплив капіталу, падіння курсу . Це триває і дотепер.: 1 ф.с. = 1.65 - 1.67 $.

Із 60-х років стерлінгова зона почала розпадатися і зараз практично не існує. Міжнародна роль ф.с. з роками зменшилася. На початок 1 світової війни біля 80% зовнішньої торгівля здійснювалося у англійській валюті, після 2 світової війни біля 50%, зараз - 5-6%.

Доля ф.с. у зол-вал резервах країн : післявоєнні роки - 20%, зараз - 2%. Ф.с. втрачає статус світ резервн вал.

31. Інвест-ні банки США Осн положення Гласа-Стігола 1933

Згідно закону Гласа Стігала (1933) існують обмеження на виконання комерційними банками операцій, пов’язаних з інвестиціями в корпоративні цінні папери. Але для потужних банків в останнє 10-річчя Рада керуючих ФРС робить деякі винятки: вона дає згоду таким банкам на придбання та операції по андеррайтингу цінних паперів найбільш стабільних корпорацій.

Значний вплив на діяльність американських комерційних банків має закон 1980 р. «Про дерегулювання депозитних установ та контроль за грошовим обігом». Згідно цього закону, всі ФКУ поділено на дві групи:

1. депозитні - належать комерційні банки, а також взаємноощадні банки, ссудо-ощадні асоціації, та кредитові спілки.

2. не депозитні. - страхові та пенсійні компанії, інвестиційні компанії, фінансові компанії, взаємні фонди грошового ринку та ін.

По закону внес зміни у функц-ння ФКС

1. встановлений єдині вимоги щодо резервів для всіх депозитних установ;

2. відмінені вимоги до резервів по депозитах на строк більше ніж 1.5 роки;

3. зменшений сам показник норми обов’язкових резервів, вимоги до резервів встановлено для 3-х типів вкладів:

4. трансакційні рахунки (поточні) – 3% до суми , але не більше 36,7 млн. дол; якщо сума більше 36,7 млн – 12 %.

5. депозити юридичних осіб – якщо строк менше 1.5 років – 3%

6. вимоги за євровалютою – 3%.

7. ФРБ повинні брати плату за операції по клірингу чеків та інші послуги (до 1980 року ці операції бали безкоштовними, але здійснювати ці розрахунки могли тільки банки – члени ФРС, тепер – всі КБ.)

8. закон дав право всім депозитним установам отримувати позики у ФРБ свого округу (до цього – лише банки –члени ФРС).

9. скас-но верхню межу норм % по депоз 6 та > років;

10. збільш страх відшк-ня ФКСД з 40 тис. до 100 тис.$.

33. Сис-ма кредт підтримки фермерів у США

У США існує система установ, що займаються кредитуванням сільського господарства (державні та кооперативні установи). В систему входять:

1. ФРБ, які займаються наданням довгострокового кредиту від 5 до 40 років; капітал банків належить фермерським кредитним асоціаціям;

2. ФРБ середньострокового кредиту – від 9 місяців до 3-х років;капітал належить державі. Кредити не надають, а проводять облік (дисконт) зобов’язань, що надані іншими ФКУ.

3. 12 окружних кооп банків, які очолює ЦБ для ферм кооп; кредити для реалізації врожаю , будівництва складів та ін

4. корп товарн кр-ту; державна; Кредити – під заставу товарів на складі; не потребує обов’язкового викупу заборгованості, якщо до настання строку виявилося, що ринкова ціна менша, ніж розмір позики, боржник може відмовитися від викупу заставленої продукції, втрати відшкодовуються державою.

5. 12 федн корп по кредитуванню виробництва ( 1933 ) займаються видачею короткотермінових суд до 1 року через кредитні кооперативи.

34. Спец КФІ США. Установи спож- го кредиту

1. Інвестиційні банки США виникнення 1861-1865

2. Експортно імпортний держ банк.

3. Взаємно-ощадні банки ( 1816) -

4. Акціонерні зберігальні банки -

5. Держ зберкаси при пошт відділеннях (1910) -

6. Івестиційні компанії ( трести) -виникли 20 роках -

7. Компанії по страхуванню життя

8. Пенсійні фонди

9. Фінансові компанії 1915 - надають споживчі кредити 2 шляхами . Опосередкованим , купуючи у торгівельних фірм зобовязання покупців та прямим у формі надання персональних позичок. Крім споживчих кредитів , що погашаються в розстрочку ці компанії надають короткотермінові споживчі кредити з одночасним погашенням а також практикую надання кредитів на виробничі потреби , а також іпотечні кредити. За формою організації фін компаніє є АТ , в якості ресурсів використовують власні кошти та залучений капітал ( випуск облігацій , позички КБ )

10. Компанії що надають персональні позички - АТ що надають невеликі позички індивідуальним позичальникам для покриття витрат , що повязані з мед обслуговуванням навчанням туризмом уплатою податків ті іншими терміновими платежами. Діяльність регулюється законами штатів , строки позичок 2-3 роки, відсотки - 36 - 42 %, забезпечення - мебель , ЗП. в якості ресурсів використовують власні кошти та залучений капітал ( продаж власних зобовязань , позички КБ )

11. Кредитні союзи (1900) - кооперативні установи , поєднують осіб , що працюють на одному підприємстві , належать одній профспілці або проживають в одній місцевості. Діяльність регулюється законами штатів і фед закон. За законом 1934 почали створюватися федеральні кредитні союзи. Ресурси складаються зі вступних взносів , доходи від емісії акцій та вкладів та інколи використовують позички КБ . Союзи надають позички ( не більше 500 дол ) тільки своїм членам на споживчі цілі , відсотки 10-12 % річних , забепечення- закладні на майно та ЗП , також особові зобовязання.

12. Позичково-ощадні асоціації початок 19 ст - кооперативні установи що надають своїм членам позички на купівлю та будівництво домів. Регул законом 1933 . Кошти формуються за рахунок продажу різного роду зобовязань, штатні практикують залучення вкладів та іноді кредити КБ

1. Спеціальні установи сг кредита :

• ФРБ, які займаються наданням довгострокового кредиту від 5 до 40 років; капітал банків належить фермерським кредитним асоціаціям;

• ФРБ середньострокового кредиту – від 9 місяців до 3-х років;капітал належить державі. Кредити не надають, а проводять облік (дисконт) зобов’язань, що надані іншими фінансово-кредитними установами.

• 12 окружних кооперативних банків, які очолює ЦБ для фермерських кооперативів;

• корпорація товарного кредиту; державна; Кредити – під заставу товарів на складі; не потребує обов’язкового викупу заборгованості, якщо до настання строку виявилося, що ринкова ціна менша, ніж розмір позики, боржник може відмовитися від викупу заставленої продукції, втрати відшкодовуються державою.

• Центральний банк для кооперативів у Вашингтоні і 12 банків для кооперативів кредити для реалізації врожаю , будівництва складів та ін

• 12 федеральних корпорацій по кредитуванню виробництва ( 1933 ) займаються видачею короткотерм суд до 1 року через кредитні кооперативи

._____________________________________________________

35. Спеціальні кредитни інститути США . Ощадні установи. Основні положення Закону Гарна-Сенжермена 1982

1. Інвестиційні банки США виникнення 1861-1865

2. Експортно імпортний держ банк.

3. Фінансові компанії

4. Компанії що надають персональні позички

5. Кредитні союзи (1900) -

6. Позичково-ощадні асоціації початок 19 ст

1. Спеціальні установи сг кредита

7. Взаємно-ощадні банки ( 1816) - приймають термінові вклади які можна вилучити через 30-60 днів після повідомлення , свої кошти ці установи використовують для надання позичок під заставу нерухомості і для купівлі облігацій федерального уряду , штатів місцевих органів влади та АТ. Керівництво ціми банками здійснюється радами довірених осіб що вибираються їх вкладниками . Діяльність банків регюлюється штатними та фед законами.

8. Акціонерні зберігальні банки - їх кошти складаються з акціонерного капіталу та вкладів. Ці банки приймають вклади 2 видів : строкові та на поточні рахунки . Свої кошти банки вкладають в різні види ЦП, надають кредити власникам поточних рахунків і виконують для них розрахункові операції.

9. Держ зберкаси при пошт відділеннях (1910) - їх кошти вкладаються в облігації фед уряду і частково у вигляді термінових вкладів в місцеві КБ.-

10. Івестиційні компанії ( трести) -виникли 20 роках - новий етап розвитку закон 1940 : передбачено організацію компаній 3 видів . В основу їх класифікацій покладено вид емітованих ЦП ( акції або сертифікати ), порядок випуску та викупу акцій . Найбільш широкого розвитку набули взаємні фонди - інвестиційні компанії , що постійно пропонують для продажу акції і викупають їх за вимогою власника .

11. Компанії по страхуванню життя - мобілізують великі кошти у формі страх платежів страхувальників. Кошти компанії вкладають в ЦП корпорацій , закладні листи , держ ЦП, надають позички під забезпечення полісами.

12. Пенсійні фонди - Основна доля коштів вкладається ЦП корпорацій .

1982 – Закон Гарна-СенЖермена. Згідно цього закону , він був призначений для коригування деяких положень закону 1980 р. Цей закон намагався наблизити ощадні установи до банків за сукупністю послуг, які вони надають своїм клієнтам, і завдяки цьому підвищити конкурентоспроможність всіх депозитних установ. Так, згідно цього закону, було дозволено створення банків – грошових центрів 9також звуться – банки банків). Це оптові банки. Вони отримують федеральний чартер (ліцензію) на свою діяльність, це об’єднання банків у спеціальні корпорації, які призначені для прискорення розробки та надання нових видів фінансових послуг.

Дуже часто ці нові види фінансових послуг є дорогими для одного комерційного банку, і тільки банки банків можуть цим займатися. Крім того, в їх функції входить надання кредитів іншим банкам, які відчувають нестачу готівкових коштів, кліринг чеків, інвестиції у цінні папери банків – членів такої системи.

Національні банки можуть купити акції такого центру при умові, що такі інвестиції – не більше 10% їх акціонерного капіталу.

На такі центри не розповсюджуються зобов’язання по резервах, а зобов’язання з достатності капіталу значно нижче. також вони у своїй діяльності можуть перетинати межі штатів

37. Створення та та функції ФКСД у США

ФКСД це державна установа.

ФКСД створена в 1934 р. Всі банки-члени ФРС зобов’язані вступити в цю корпорацію. Інші банки – за бажанням.

Цілі корпорації:

1. захист вкладників від фінансових втрат;

2. запобігання масовому вилученню вкладів.

На сьогодні 98% КБ страхують свої депозити в цій компанії. ФКСД здійснює контроль за діяльністю банків, які страхують свої депозити, робить все для того, щоб не довести банк до банкрутства.

ФСКД може надати допомогу тому банку, який опинився у скрутному становищі:

1. може надати кредит для здійснення злиття цього банку з іншими, більш потужними;

2. може поручитися за такий банк та перерахувати деякі кошти на його рахунок.

3. на крайній випадок, оголошується банкрутство з виплатою максимальної суми страхового відшкодування.

Кожному вкладнику гарантується його вклад у сумі до $100 тис. на одного вкладника.Щорічні внески ростуть, зараз – 0,15% загальної суми депозитів, але ця сума диференційюється за галузями. Максимальний ліміт внесків можу складати 0,325%.________________________________________________

38. Спец КФУ Німетчини

Спеціалізовані банки

Поліляються на дві групи:

1. ) приватні банки

• Іпотечні банки. Німеччина - батьківщика іпотечного кредиту. До першої світової війни провідну роль грав приватний іпотечний кредит, а після закінчення 1-ї світової війни, вже велике значення відіграють державні іпотечні банки. Це банки, які належать, як правило, місцевим органам влади. Зараз 30 акціонерних ат 10 державних іпотечних банків.

Дуже часто контрольний пакет акцій акціонерних іпотечних банків належить одному з Грос-банків.

• інвестиційні компанії почали діяти в середені 50 років реалізують свої сертифікати і на залучені капітали купують акції підприємств, що попадають до гросбанків і дозволяють ім формувати контр пакети без затрат власних коштів. За законом 1957 основний капітал - не менше 0.5 млн марок .

• будівельні асоціації

• банки споживчого кредиту. 1926 .

1. ) публічно-правові установи.

• державні іпотечні банки

• Кредитні установи з особливими завданнями. Це банки, які було створено Федеральним Урядом для виконання завдань, які або не можуть, або не бажають виконувати інші кредитні установи. Це банки, підпорядковані уряду.

У числі таких установ, наприклад, є банк Відновлення. Це банк, який було створено у 1949 році на основі Плану Маршала, його головним завданням було довгострокове кредитування провідних галузей промисловості.

До цієї групи належать також Експортний банк, створений у 1952 р.; сільськогосподарський рентний банк, для довгострокового кредитування сільського господарства; Промисловий кредитний банк та багато інших кредитних установ.Кошти до цих банків надходять, як правило, з державного бюджету, та використовуються згідно цільового призначення

• державні будівельні ощадкаси основу пасивів складають заощадження населення , активні операції зберкас - довгострокові іпотечним та житловим кредитам . Центральним органом муніципальних збер касс є 12 жироцентралей. Начолі системи зберкас - Німецький комун банк

• поштові банки.

39. Спеціальні кредитні установи Великобританії

Унікальним явищем у Британській банківській системі є наявність спеціальних квазібанківських установ (дисконтні дома). Англійські комерційні банки хоч і мають свої поточні рахунки в Банку Англії, але на відміну від дисконтних домів вони не мають права користуватися позиками Банку Англії, тому протягом багатьох років дисконтні дома відіграють роль буфера між банком Англії та комерційним банками.

Маючи привілеї, дисконтні дома фінансують ті чи інші витратми держави, і на практиці, вони залучають кошти комерційних банків та вкладають їх , як правило, в короткострокові активи.

Зараз в Англії існують також іноземні банки. З юридичної точки зору термін «іноземний банк» використовується для таких банківських установ, які діяють у Великобританії, але управління ними здійснюється з-за кордону. Нині - 286 іноземних банків. Найбільш поширеним явищем серед іноземних банків є відкриття офісів з метою обслуговування своїх ділових партнерів.

Наступна ланка банківської системи - заморські банки. Це колишні банки Співдружності. Вони мають свої головні офіси у Великобританії, але їх основні операційні пункти та відділення розміщені та діють за кордоном. Сьогодні виділення цієї групи банків в окрему групу є тільки данню традиції, не є реальним. В чистому вигляді такі банки вже практично не існують, частина поглинута кліринговими, інші банки стали іноземними.

З спеціальних фінансово-кредитних установ слід виділити будівельні товариства. Це інститути, які перебувають у власності окремих осіб, вони є основним джерелом грошей для придбання будинків. ДО 60% дорослого населення країни має свої вклади в ці товариства. Банківський закон 1986 року дозволив їм значно диверсифікувати свою діяльність, це сприяло розгортанню конкуренції в банківській діяльності. Спеціалізуються на наданні індивідуальних довгострокових позик для будівництва або купівлі будинків за рахунок коштів, залучених у вигляді вкладів населення.

Значне місце належить також ощадним установам. Це ощадні банки, інвестиційні компанії, страхові компанії та пенсійні фонди.

Ощадні банки: є два різновиди: ощадно-довірчі банки та Національний Ощадний банк. Національний ощадний банк управляється урядовим відомством. Цей банк сприяє позикам уряду, пропонуючи вкладникам ряд інвестиційних програм. Не видає чекові книжки, а вилучення грошей з рахунку можливо тільки в вигляді готівки. Ощадно-довірчі банки зародилися в середині XIX ст., це була мережа трастових ощадних кас, вони об`єднувалися в банки, і в 1973 році було створено Центральний трастовий ощадний банк (TSB) для координації діяльності банків, які входять в систему TSB. В 1975 році цей банк отримав статус клірингового.

Остання ланка: Жиробанк. Створено в 1968 році за ініціативою поштової служби. Необхідність його створення обумовлена поширенням грошових переказів через відділення зв`язку. У 1988 році він також отримав статус клірингового банку. Це установа, послугами якої користуються тільки державні відомства та місцеві органи при розрахунках з населенням.

Торгові банки - основна сферара інтересів - зовнішня торгівля та міжнар. фін-кред. операції. Займають важливе місце на ринку позичкових кап-в та ЦП. Діяльність: депозитно-ссудні операції для обмеженої кількості клієнтів; емісійно-засновницька діяльність; консультаційні послуги. Посередницькі операції по злиттю та поглинанню компаній. Управляють портфелями ЦП, займаються валют. операціями та операціями з золотом.

Фінансові дома - спеціалізація: кредитування продажу споживчих товарів і пром. обладнання в розстрочку. Джерело рес-в:короткострокові депозити фірм, банків, населення. Займаються лізінговими операціями та кредитними картками.

Страхові компанії та пенсійні фонди: довгострокове інвестування.

Івестиційні компані: займаються виключно операціями з ЦП, залучають капітал через еміссію власних ЦП.

Фінансові корпорації: специалізуються на кредитуванні малих підпр-в. Мають підтримку держави.

Венчурні фірми: займаються кпредитуванням підпр-в в передових ризикованих галузях.

40. Загальна характеристика діяльності французських КБ

Після 2 Світ війни у Фр. було націоналізовано 4 найбільших депозитних банки. Після злиття 2-х в 1966р. маємо такі банки:

1. Банк Національ де Парі

2. Сосьєте женераль

3. Креді Ліонне

Ці банки діють як АТ. В 1982р було націоналізовано 36 КБ. Зараз зворотній процес-денаціоналізація. До 2 Світ війни КБ виконували широкий перелік операцій. Законом з 1945р. було офіційно проведено розподіл КБ на три групи за характером їх операцій:

1. депозитні банки

2. фондові інвестиційні банки

3. банки довгострокового та середньострок. кредиту

В 1984р. було відмінено розподіл на три групи і введено статус універсального банку. Для заохочення конкуренції відбувається зближення операцій КБ і фін. компаній. З 1945р. поширюється держ. контроль за банками - сурова регламентація діяльності банків. Основна роль в системі контролю: мінек. та фінансів та БФ. Значну роль відіграють 4 спец. органи контролю за діяльністю ьанків:

1. нац. кредитна рада

2. комітет банк-ї регламентації

3. комітет кредитних установ

4. банківська комісія

__________________________________________________

41. Еволюція та сучасний стан грошової системи Франції

1789р. - замість лівра франк.

1803-1873рр. - біметалізм.

1873-1978- золотий монометалізм.

1914р - відміна золотого стандарту. Значна інфляція через значні втрати у війні, бюджетний дефіцит через витрати на відновлення економіки та компенсації монополіям.

З 1926р. бюджет був збалансований за допомогою додаткових податків. Провадилися значні накопичення золот. вал. резервів.

1926-золотодевізний стандарт.

1928-золотозлитковий. Мін. сума обміну 215 тис. франків =12кг. золота.

Реформа 1928 узаконила скриту девольвацію фр. на 80%.

Емісійна система була заснована на 35%золотому покритті банкнот. Через те що криза 29-33рр охопила Фр. пізніше ніж інші кроаїни, вона довше всіх зберігала золотий стандарт. Золот. запас до кінця 1932р хбільшився в 5 разів. через те Фр. була ініциатором створення золотого блоку 1933-36рр з метою збереження золотого стандарту.

Погіршення екон. та фін. положення визвало відток золота з країни. В 1936р -девольвація на 25% та припинення розміну банкнот на золото. Створений валют. стабілізаційний фонд для підтримання франку шляхом купівлі продажу золота та валюти.

1937-скасування лімітів коливань курсу фр. До 2 Світ. війни фр. втратив 91% золотого вмісту.

1939-введені вал. обмеження. Франк став неконвертованою валютою.

В період 2Світ. війни -значна інфляція. Причини:великі окупаійні витрати, відміна золотого забезпечення банкнот, зв”язок з випуском окупаційної рейсх марки, курс якої був завищений, розруха від військових дій. Все це визвало дефіцит держ.бюджету.

післявоєнна інфляція викликана зростанням грош. маси, вал. кризи, післявоєнна розруха, сім прихованих девольвацій (розпад колоніальної системи та колоніальні войни).

За період 1913-1958 золотий вміст зменшився в 161раз. Девольвації були малоеффективні. Причини: бюдж. дефіцит, пасивність плат. балансу, виснаження золотовал. резервів, сильна інфляція.

1959-67 - валютна стабілізація. Причина: зростання вир-ва на базі НТП.

1958-60-деномінація 1:100. В 1960 - старі гроші були вилучені.

1959-66 - баланс став активним.

Золотовал. рез-ви збільшилися в 6 разів.

1969-девольвація на 11%.

1979-1987 Франція офіційно 9 разів девольвувала франк. Особливістю є те, що зараз Франція зберігає золотовал. резерви - найбільші в світі.

Зона франка . Виникла у 1939 році . Особливістю було юридичне оформлення міждержавними угодами та наявність централізованого головного органу - Валютного комітету зони франку. Деякі країни вийшли з зони франка інші продовжують своє членство : основою зони є незалежні держави Африки. Нині зона охоплює 23 країни. Зона має 2 валютних союзи : Західноафриканський валютний союз та Валютний союз Центральної Африки . Грошовою одиницею цих країн є франк КФА. 1 фр франк= 50 Франкам КФА

Механізм зони : встановлення твердого паритету валют з францульким франком, гарантування франку КФА франц казначейством та його вільний обмін на фр франк , контроль франції над кредитною політикою банків країн членів , збереження всіх інвалютних резервів у фр франках , відсутність валютних обмежень між країнами членами, здача виторгу у іноземній валюті у централізований пулл при фр казначействі , здіснення всіх розрахунків через валютний рахунок у Парижі.

42. Діяльність спеціальних кредитних установ Японії.

1.Приватні.

Інвестиційні компанії . Операції: інвестиційні та трастові, контроль за діяльністю брокерських компаній по операціям зЦП. Розповсюджують свою діяльність на інші країни.

Приватні банки довгострокового кредиту. Створені після 2 Світ війни на основі напівдерж. банків довгострокового кредиту. Джерело ресурсів: облігаційні займи.

Страхові компанії.

Брокерські фірми.

Лізінгові компанії 1963р. Е універсальними, а є спеціалізованими.

2. Державні СФКУ.

Сберкаси. Залучені кошти переводять в бюро довірчих фондів мінфіна.

Бюро довірчих фондів. Отримані кошти направляють на кредитування держ підп-в і кредитних інститутів.

Японський банк розвитку 1951 - довгострокове кредитування промисловості. Ресурси: бюджетні ассигнування, позичкибюро, кошти фін. установ. Кредитує ризиковані галузі.

Екс.ім. Банк 1950р. капітал належить держ. Ресурси: бюджетні ассигнування, позички держ. установ і іноземн. кредиторів. Структуру операцій затверджує парламент. Надає кредити на експорт пром-го обладнання. надає кредити покупцям Яп-х товарів та урядам інш. країн, японс. компаніям для зарубіжних інвестицій, кредити японським імпортерам сировини і мат-в.

Фін. кред. корпорації. Спеціалізація на кредитуванні окремих галузей. Знаходяться під контролем відповідних мін-в. Кредити пільгові. Бюджети затверджуються парламентом.

Кредитні кооперативи. Бувають: С/г кооп.(члени майже всі селяни). Керівництво здійснює центральний кооп. банк с/г.

міська кредитна кооперація. Члени - власники малих та середніх підпр-в. На чолі -ЦБ торгових та пром-х кооперативів. Контроль за системою коопер. на державі.

__________________________________________________

43. Св економічна криза 1929-1933 наслідки для ГКС США

Ще до кризи більша частина золотих грошей була тезаврована приватними власниками та банками при чому останні вносили золото в федеральні резервні банки в якості резерва по дерпозитам світова криза призвела до відміни золотого стандарту в квітні 33 року Законом від 1934 долар було девальвовано на 40 % . Ю.о та Ф.о. в США було заборонено володіти золотом в монетарній формі . Відмінено розмін грошей на золото. Акт 1934 централізов запас ФРБ був переданий казначейству за старою ціною. В обмін ФРБ отримали золоті сертифікати як забезпечення банкнотної еміссії. Через це офіційний золотий запас зріс на 2.8 млрд дол . За рахунок цієї суми було створено вал стабіліз фонд для регулювання курсу долара. Також акт 1934 уповноважив казначейство обмінювати долари на золото іноземним офіційним установам за ціною 35 дол за унцію

Для кредитної системи

Створена в 1934 р. ФКСД Всі банки-члени ФРС зобов’язані вступити в цю корпорацію. Інші банки – за бажанням.

Страхове відшкодування у разі банкрутства – 100 тис $.

Цілі корпорації:

1. захист вкладників від фінансових втрат;

2. запобігання масовому вилученню вкладів.

На сьогодні 98% КБ страхують свої депозити в цій компанії. ФКСД здійснює контроль за діяльністю банків, які страхують свої депозити, робить все для того, щоб не довести банк до банкрутства.

ФСКД може надати допомогу тому банку, який опинився у скрутному становищі:

1. може надати кредит для здійснення злиття цього банку з іншими, більш потужними;

2. може поручитися за такий банк та перерахувати деякі кошти на його рахунок.

3. на крайній випадок, оголошується банкрутство з виплатою максимальної суми страхового відшкодування.

Щорічні внески ростуть, зараз – 0,15% загальної суми депозитів, але ця сума диференційюється за галузями. Максимальний ліміт внесків можу складати 0,325%.

Згідно закону Гласа Стігала (1933) введені обмеження на виконання комерційними банками операцій, пов’язаних з інвестиціями в корпоративні цінні папери.

В результаті кризи відбулись чисельні банкруцтва у ФКС

44. ФРА 1913 і реорганіз системи банкнотної еміссії в США

1913 р. – видано Федеральний резервний Акт. Його головною метою було створення центрального банку у вигляді системи резервних банків із 25 відділеннями, для того, щоб впорядкувати грошову емісію Рерганізація системи банк еміссії була здійснена на основі поділу теріторії на 12 округів з 1 ФРБ який мав виключне право еміссі банкнот . Банкнотна еміссія в країні стала централізована . Акт вніс зміни в систему забезпечення банкнот еміссі. Банкноти ФРБ забезпечувались не менш ніж на 40 % золотом а решта короткостроковими комерц векселями Ставилася також мета концентрації банківських резервів і встановлення контролю за діяльністю кредитних установ.

Федеральна резервна система складається з 5-ти ланок:

1. Рада керуючих ФРС

2. 12-ть федеральних резервних банків. (Вся територія США була поділена на 12 федеральних резервних округів, і в кожному з них було створено федеральний резервний банк)

3. федеральний комітет відкритого ринку

4. Федеральні консультативні Ради

5. банки - члени ФРС (приблизно біля 40% всіх комерційних банків США)

Федеральна Резервна система становить незвичну суміш державних та приватних елементів, централізованих та децентралізованих складових.

Рада керуючих ФРС

В її складі – 7 членів, які призначаються Президентом США на 14-річний період. Призначаються після консультації, та затверджуються Сенатом.

Члени цієї Ради, які відпрацювали повний термін, не можуть бути призначені ще раз. Голова Ради та його заступник теж призначаються Президентом з цих членів, але на 4-річний період, крім того вони можуть бути призначені друге.

Обов’язки Ради керуючих:

• нагляд за банками – членами ФРС та за всіма банківськими холдинговими компаніями

• нагляд за діяльністю резервних банків

• встановлення норм та правил щодо кредитів споживачам

• затвердження змін дисконтних ставок

• встановлення резервних вимог

• члени Ради керуючих виконують обов’язки членів Федерального Комітету відкритого ринку

Федеральні резервні банки

Кожен з ФРБ обслуговує певний регіон країни, а також має відділення в межах свого округу для надання послуг депозитним установам та громадянам.

ФРБ іменуються за місцем розташування своїх центральних органів. Знаходяться в найбільших містах США: Бостон, САн-Франциско, Клівленд, Канзас, Чікаго, Далас та інші.

12 ФРБ виконують функції центр емісійного банку країни.

Пасиви ФРБ складаються з невеликої долі власного капіталу (пайові внески банків-членів), вкладів банків-членів ФРС у даному округу, найбільш значна частина у пасивах – банкнотна емісія.

Отримання прибутків не є метою ФРБ, тому якщо прибуток і з’являється, то він майже повністю повертається у державну скарбницю.

Основне місце в активах ФРБ посідають інвестиції у державні цінні папери та золоті сертифікати (це свідоцтво, яке було передано казначейству згідно закону 1954 р.)

Федеральний комітет відкритого ринку.

Це найважливіший орган ФРС, який формує її грошово-кредитну політику. Він здійснює широкий контроль за зростанням пропозиції грошей у державі, а також несе відповідальність за діяльність системи на внутрішніх ринках цінних паперів та ринках іноземних валют.

І внутрішні, і зовнішні операції здійснюються Нью-Йоркським ФРБ як представником Комітету.

Крім 7 членів Ради керуючих, в цей Комітет входять 5 президентів ФРБ, один з яких – обов’язково - президент Нью-Йоркського ФРБ, інші 4 постійно змінюються, працюють в Комітеті на протязі року, на принципі ротації.

Федеральні консультативні Ради.

Згідно з Законом, консультативними комітетами є Федеральна консультативна Рада, та консультативна Рада споживачів. Крім того, у 1980 р. Рада керуючих утворила також консультативну Раду ощадних (депозитних) закладів.

Ці Ради, члени яких обираються з кожного з 12-ти федеральних округів, збираються на свої засідання 2-4 рази на рік для здійснення консультацій Раді керуючих з поточних питань.

45. Особлив орг-ції та операц КБ США. З-н Макфадена 1927

1927 р. – закон Макфадена. Згідно цього закону, банкам штатів було заборонено відкривати свої відділення за межами того штату, де знаходиться головний офіс банку.

У зв’язку з забороною відкритої концентрації, у США розвиваються приховані форми концентрації. Нині все частіше використовуються такі форми, як створення банківських холдингових компаній, розвиток кореспондентських зв’язків та банківські ланцюги.

Банківські холдинг-компанії – це група осіб, які володіють контрольними пакетами акцій одного чи більше банків (розповсюджені одно-банківські холдинги).

Кореспондентські зв’язки дозволяють використовувати значнучастину капіталів дрібних банків в інтересах більш потужних банків. Потужні банки приймають від дрібних банків чеки, векселі, цінні папери на інкассо, зберігають частину їх грошових резервів, виконують ряд інших послуг для дрібних банків, які змушені користуватися послугами потужних, і по суті, перетворюються у філії потужних банків.

Розповсюджені банківські ланцюги. Це ряд банків, які є юридично самостійними, але фактично знаходяться під контролем однієї чи декількох фізичних осіб.

46. Aкт Роберта Піля для центр-ції банкнотної емісії в GB

Основні положення :

1) Він вимагав до 100% -го зберігання емісії золотом за винятком 14 млн - федуціарної емісіії

2. нові КБ були позбавлені права еміссії банкнот

3.Емісія решти банків обмежена сумою емісії на момент прийняття закону

4. При зливанні КБ та відкритті перефірійними банками віділень у Лондоні вони втрачали право емісії а 2/3 цього права переходило до банку Англії

47. Сис-ма контролю та регулюв діяльності франц КБ.

З 1945р. поширюється держ. контроль за банками - сурова регламентація діяльності банків. Основна роль в системі контролю: мінек. та фінансів та БФ. У Франції нагляд за банками здійснюють декілька комітетів. Частина з них очолена міністром фінансів, а частина – керуючим банком Франції.

4 спец. органи контролю за діяльністю банків:

1. нац. кредитна рада ( президент - мін-р фінансів , віцепрезидент - керуючий банком ФР )

2. комітет банк-ї регламентації

3. комітет кредитних установ

4. банківська комісія

До найважливіших інструментів контролю належать вимоги до мінімального власного капіталу, встановлюються мінімальний розмір банківського капіталу. У Франції – це 2.3 млн екю

49. Причини і наслідки припинення розміну $ на Au у 1971

Після 2 св війни США почало активно вивозити капітали і розміщувати їх у країнах західної Европи це призвело до того що в 50 - 60 роках зруйнована економіка країн Зах Европи та Японії почала відновлюватися , попит на американські товари та їх конкурентноздатність на зовнішніх ринках відносно зменшувалась як результат - було зменшення активного сальдо торгівельного балансу. В той час коли сальдо активне ТБ зменшувалось і переросло в пасивне державні витрати США на війскові цілі росли значними темпами .

Хронічна пасивність платіжного балансу , зростання корорткотермінової доларової заборгованості, скророчення золотих запасів, а також все зростаючі темпи інфляційного знецінення долару так підірвали до нього довіру і привели до масового предявлення долару для обміну на валюти інших кап країн і на золото.

Все це призвело до того що США вимушені були відмовитися від обміну доларів на золото в 1971. Нестабільність долара привела до того що кап країни відмовилися від фіксованих курсів своїх валют по відношенню до долара і перейшли до плаваючих курсів. На ряду з доларом в якості світових валют стали виступати валюти інших країн .Таким чином притерпіла крах БВС

__________________________________________________

50. Зона фр франку : створення , механізм функціонування

Зона франка . Виникла у 1939 році . Особливістю було юридичне оформлення міждержавними угодами та наявність централізованого головного органу - Валютного комітету зони франку. Деякі країни вийшли з зони франка інші продовжують своє членство : основою зони є незалежні держави Африки. Нині зона охоплює 23 країни. Зона має 2 валютних союзи : Західноафриканський валютний союз та Валютний союз Центральної Африки . Грошовою одиницею цих країн є франк КФА. 1 фр франк= 50 Франкам КФА

Механізм зони : встановлення твердого паритету валют з францульким франком, гарантування франку КФА франц казначейством та його вільний обмін на фр франк , контроль франції над кредитною політикою банків країн членів , збереження всіх інвалютних резервів у фр франках , відсутність валютних обмежень між країнами членами, здача виторгу у іноземній валюті у централізований пулл при фр казначействі , здіснення всіх розрахунків через валютний рахунок у Парижі. ____________________________________________________

48. Англійські КБ особливості організації та діяльності

Правове регламентування грошово-кредитної системи пройшло декілька етапів. Особливо слід виділити 70-80-ті роки нашого століття. Саме в цей час було прийнято послідовно 2 законодавчих акти, які складають основу законодавчого регулювання банків:

- закон 1979 року;

- закон 1987 року.

У банківському законодавстві Великобританії до 1979 року відсутнім було офіційне визначення терміну «банк». Тобто кожна організація, яка могла продемонструвати три основні банківські функції (приймати депозити, видавати кредити, проводити розрахунково-касове обслуговування) могла називатися »банком».

У 1979 році з прийняттям Закону про банки, особливу увагу було приділено саме визначенню терміну «банк». Було вказано, що під банком розуміється така компанія, яка визначається у якості банку державним банком Англії. Такий підхід мав два наслідки:

• бакн Англії отримав монопольне право дозволяти чи недозволяти банківську діяльність тій чи іншій установі.

• кожна організація, яка вирішала стати банком, отримувала чіткий план придбання необхідного їй статусу, тобто отримати ліцензію банку Англії.

Для одержання ліцензії на банківську діяльність від банку Англії:

• відповідна організація повинна переконати, що має достатній капітал ( не менше 5 млн. ф.с.)

• відповідну ліквідність

• реальний бізнес-план

• адекватну систему організації та контролю

• чесні наміри стосовно здійснення цієї діяльності

• майстерність та розсудливість у її здійсненні.

Якщо установа відповідає цим умовам, то державний банк повинен надати ліцензію.

Але є виключення, які складають дисконтні дома (discount houses), для них непотрібна ліцензія збоку банку Англії. Під виключення підпадають також банківські установи з обмеженими функціями (ліцензовані установи по прийому депозитів), ці організації отримують дозвіл на обмежені банківські функції і на практиці перед тим, як отримати статус банку, установа має пройти випробувальний термін в якості такої установи з обмеженими банківськими функціями.

Банк Англії також є має право анулювати статус банку у вже існуючих банків.

Другий Закон (1987) не відмінив повністю положення закону 1979 року, а лише доповнив деякі положення. Головне доповнення стосувалося системи захисту депозитів. Згідно закону 1987 року схема захисту депозитів в цілому залишилася незмінною, але максимальна сума вкладу , по якому надається 75-процентна компенсація підвищилася до 15000 ф.с.

До кінця XIX ст. майже всі комерційні банки втратили право банкнотної емісії

Другий рівень англійської банківської системи: самі комерційні банки. Згідно законодавству вони розділяються на: ( роздрібні оптові )

Роздрібні банки призначені переважно для задоволення потреб громадян та малого бізнесу. Головні роздрібні банки мають досить розгалужену мережу, яка нараховує 12 тис. філій. До 75% дорослого населення мають рахунки в банку, а більше як 1/3 мають депозитні рахунки.

Ці банки називають ще депозитними, вони характеризуються надмірним ступенем концентрації та централізації. Серед них виділяють «велику 4 комерційних банків»: National Westminster Bank, Banklase, Lloyd, Midland. Ці банки є банками-трестами, які створені на базі злиття та поглинання багатьох індивідуальних та акціонерних банків.

Найбільш важливими є депозитні банки, які розташовані в Лондоні і звуться клірінговими банками, бо свої взаємні розрахунки вони здійснюють через лондонську клірингову палату. Особливий статус клірингових банків пояснюється тим фактом, що по законодавству всі розрахунки між всіма банками та іншими фінансовими організаціями можуть здійснюватися тільки через клірингові банки. Але в сучасних умовах традиційні форми заліку документів поступово витісняються системою електронних платежів (на сьогодні сформовано 3 електроні системи).

Оптові банки приймають великі вклади за вищими процентами та розміщують їх на ринках капіталів. В Англії до цієї групи належать торговельні банки. Ці банки традиційно займалися гарантуванням торговельних операцій, нині їх діяльність диверсифікована, вони відіграють помітну роль на ринку боргів (?), надають фінансові послуги та консультації для структурних перебудов.

Унікальним явищем у Британській банківській системі є наявність спеціальних квазібанківських установ (дисконтні дома). Англійські комерційні банки хоч і мають свої поточні рахунки в Банку Англії, але на відміну від дисконтних домів вони не мають права користуватися позиками Банку Англії, тому протягом багатьох років дисконтні дома відіграють роль буфера між банком Англії та комерційним банками.

Маючи привілеї, дисконтні дома фінансують ті чи інші витратми держави, і на практиці, вони залучають кошти комерційних банків та вкладають їх , як правило, в короткострокові активи.

Зараз в Англії існують також іноземні банки. З юридичної точки зору термін «іноземний банк» використовується для таких банківських установ, які діяють у Великобританії, але управління ними здійснюється з-за кордону. Нині - 286 іноземних банків. Найбільш поширеним явищем серед іноземних банків є відкриття офісів з метою обслуговування своїх ділових партнерів.

Наступна ланка банківської системи - заморські банки. Це колишні банки Співдружності. Вони мають свої головні офіси у Великобританії, але їх основні операційні пункти та відділення розміщені та діють за кордоном. Сьогодні виділення цієї групи банків в окрему групу є тільки данню традиції, не є реальним. В чистому вигляді такі банки вже практично не існують, частина поглинута кліринговими, інші банки стали іноземними.

Ощадні банки: є два різновиди: ощадно-довірчі банки та Національний Ощадний банк. Національний ощадний банк управляється урядовим відомством. Цей банк сприяє позикам уряду, пропонуючи вкладникам ряд інвестиційних програм. Не видає чекові книжки, а вилучення грошей з рахунку можливо тільки в вигляді готівки. Ощадно-довірчі банки зародилися в середині XIX ст., це була мережа трастових ощадних кас, вони об`єднувалися в банки, і в 1973 році було створено Центральний трастовий ощадний банк (TSB) для координації діяльності банків, які входять в систему TSB. В 1975 році цей банк отримав статус клірингового.

Остання ланка: Жиробанк. Створено в 1968 році за ініціативою поштової служби. Необхідність його створення обумовлена поширенням грошових переказів через відділення зв`язку. У 1988 році він також отримав статус клірингового банку. Це установа, послугами якої користуються тільки державні відомства та місцеві органи при розрахунках з населенням.

51. Еволюція та сучасний стан грошової системи Німетчини

До 70-х років ХІХ ст на території Німеччини знаходилася 21 держава, які користувалися різними грошовими системами.

У 1871 році створено єдину Німецьку державу )(Отто Бісмарк). На її основі шляхом проведення грошової реформи 1875 створено єдину грошову систему. В цей час було заборонено карбування срібних монет і введено марку, що мала вміст 0.35 г золота. Впроваджені монети – 5, 10, 20. Перехід до золотого монометалізму (5 млрд контрибуція від Франції).

В обігу були кредитні гроші – банкноти у 100 і більше марок. По закону 1875 р. їх емісія не повинна бела перевищувати більше як у 3 рази їх золоте забезпечення.

З початком 1-ї світової війни – розмін ан золото припинили, почалась інфляція.

У 1924 р. приймається закон, згідно з яким проводиться грошова реформа – обмін старих знецінених грошей на нові: 1 трлн. старих на 1 нову марку. Наслідком був перехід до золотодевізного стандарту, що проіснував до 1931 року.

Внаслідок витрат у роки 2 –ї світової війни, розпочаласьінфляція і стан країни був критичним.

У 1948 р. – прооведено післявоєнну грошову реформу, що являла собою частину загальної реформи (початківець – Людвіг Герхард).

Можливість поміняти 40 (потім – 20) рейхсмарок курсом 1:1 на нові гроші. Інші кошти – готівку та половину приватних заощаджень було – 1:10, другу половину заощаджень було заморожено, потім – 1:20. Всі інші бер. суми та ціни – 1:10.

Загальний обмін у розрахунку 6.5 нових – за 100 рейхсмарок.

Через 1.5 року після початку реіорми було досягнуто 60%-ного росту виробництва.

У травні 1949 р. – після прийняття конституції, курс захвдно-німецької марки встановлено у розмірі 3,3 марки за 1$ США, золотий вміст – 0.2 г.

У 50-ті- першу половину 60-х рр. марка ФРН була найбільш стабільною валютою, а плітіжний баланс зводився з активним сальдо. Збільшувалися золотовалютні резерви країни. ФРН першою із Західноєвропейських країн запровадила часткову конвертацію своєї валюти. Здійснення ревальвації – у 1961, 1969, 1971, 1973 р.

З 1979 р. – ФРН – член європейської валютної системи, та на марку припадає 33% валютного кошики ЕС

Зараз 1$ - 1.5DM.

53. Зміни у ГКС німетчини після приєднання східних земель

Заключення валютного та економічного союзу міх сх та зах Нім у липні 1990 поставило перед економістами 2 країн цілу низку проблем щодо адаптації економічних структур НДР та ФРН

01.07 .90 німецька марка стала офіційною грошовою одиницею в НДР . Банкноти та монети які були деноміновані у марках НДР припинили свою функцію як офіційні гроші на прикінці червня 1990 . В цей же час відбулась крнвертація на рахунках за курсом 2:1 , а ЗП і пенсія не змінились. До 90 Зах Нім мала стабільні темпи зростання економіки після 90 року відбулося незначне зниження цих темпів. Реформа БС НДР розпочалась весною 1990 це було не приєднання банк системи до Зах Нім , а реформа була націлена на повну адаптацію до системи ФРН. Нині від БС НДР залишилась лише мережа ощадних кас та коп банків. Для банків Зах Нім зявився великий простір дій. Провідне місце на теріторії Сх земель зайняли Гросбанки. БС НДР стала складовою частиною БС ФРН. На Сх землі розповсюджені всі угоди ФРН в межах ЕВС.

54. Характеристика спеціальних кредитних установ Франції

1) СКУ які спеціаліз на фінансуванні кап вкладень

а) Креди фонсье - поземельний кредит - надання іпотечних позик. Приватний Акц банк , керуючі та замісники призначаються державою . Надає середньо та довгострок позики буд комп та землевласн

б) Креді насіональ - напівдержавний банк .Від держави отримує субсидії і за їх рахунок надає кредити на 5 - 7 років держ та приватним підприємцям, кредитує експортні операції в контакті з банком зовн торг

2) Кредитна кооперація

а) сільска кооп - кредитування касами сг кредиту , що поєднані в регіон кред кооп . На чолі Нац каса сг кредиту

б) міська кредитна кооп - кредити дрібним підприємцям та торгівцям ( система народних банків ) . Для коорд Нар банків в 1921 створено центр касу нар банків

3) Обслуговування зовн економ діяльн

Напів державний банк . Засновникі держава та кредитні установи. Виконує кредитування експорту, та надання гарантій по експортним кредитам

4) фінансові компанії - фінансування окреми галузей і регіонів країни

5) страхові компанії - найбільші - націоналізовані , в СК по страхуванню життя основна доля активів - зобовязання держави

56. Становлення та розвиток грошової системи США до 1913

Кінець 18 ст в грошовому обігу багато валют, відсутність централіз еміссії

1875 - введений долар як нац грошова один

1792 - введено біміталізм ( 1дол=1.62 гр зол 1дол=24.057гр срібла)

1861-1865 випуск грибеков

1863 - створення нац банків підпорядкованих фед законодавству, вони здійснювали емісію під забезпечення держ ЦП

1873 - відмінена чеканка срібла

1900 - перехід до золотого стандарту ( 1.5 гр)

__________________________________________________

57. Німецька та англ моделі звязку банків з промисловістю

А) англійська

Щодо розподілй функцій фінансового посередництва, то для англійських фінансових інститутів характерна джосить чітка спеціалізація, а саме:

• депоз-позичк та емісійна функ - за банківським сектором

• інвестиційна - за небанківськими інститутами, які є незалежними від банків.

В банківському скекторі існують розмежування, :

• «оптовим» кредитуванням займаються так звані обікові компанії (discount houses)

• «роздрібним» - депозитні установи. Переважну більшість депозино-позичкових операцій здійснюють так звані англійські клірігнгові банки

• емісійна функція - це прерогатива торгових банків

Інвестиційна функція закріплена за інвестиційними фондами, страховими компаніями, та іншими установами. Але, згідно з законом, в Англії комерційним банкам ніколи на було заборонено займатися інвестиційною діяльністю, втім вони дуже неохоче займаються такими операціями, вважаючи їх досить ризиковими.

Основний принцип володіння акціями у небанківському секторі - це формування дисперсного портфелю і це по»язано з структурою пасивів небанківського сектора, які формукються за рахунок коштів пасивів.

В) німецька

Німецька модель характеризується тим, що всі три функції фінансового посередництва зосереджуються в комерційному банку.

У Німеччині банки домінують в кредитно-фінансовій системі, інші інститути нечислені і є або асоційованими компаніями трьох потужніх Грос-банків, або діють у зоні їх впливу. Ці банки є універсальними за характером операцій. Протягом багатьох років саме ці універсальні банки надають кошти у власний капітал підприємства. Присутність німецьких банків у капіталі підприємств веде до того, що ці утсанови нерідко рятують підприємства, які попали в скрутне становище.

На фондовому ринку Німеччини банки відіграють провідну роль. Банки - голловні учасники торгівлі. Контроль фінансового ринку над виробничим сектором здійснюють саме ці універсальні банки, вони приймають контрольні пакети акцій багатьох підприємств.

58. Англ фунт у ролі світової резервн валюти . Стерл блок

Промислова рев перетворила Анг в кінці 18 в провідну кап країну , Лондон в найб центр світової торгівлі, фс в мн валюту.

Перед 1 св війною 80 % здійснювалось у фс

Не дивлячись на відміну 1931 зол стандарту деякі країни підтримували незміними курси власних валют до фс і використов його в якості мн плат засобу. На цій основі виник стерлінговий блок 1931

Особливості:

1. юридично стерлингова зона не мала централізованого керівного органу;

2) діяльність здійснюється на базі джентельменських угод банку та казначейства

Із 60-х років стерлінгова зона почала розпадатися і зараз практично не існує.

Зараз фс втратив функції мн валюти . 5% операцій здійснюються через фс

60. Створення , структура функції та роль Бундес Банку

Головна ланка – Німецький Федеральний банк. Було створено згфідно закону 1957 р. шляхом об’єдання існуючих тоді центральних банків земель з банком німецьких земель, який існував з 1948 року, та ЗахідноБерлинським банком.

Основний капітал – 290 млн. марок – належить державі, їй же нараховуються прибутки.

НФБ зобов’язаний підтримувати загальну економічну політику уряду, але при виконанні своїхз повноважень, він є незалежним від вказівок уряду.

НФБ має структуру, що складається з 3-х рівнів:

1. дтиректор, знаходиться у Франкфурті.

2. Центральні банки земель, які після створення НФБ перетворилися в його головні управління.

3. філії – головні відділення та відділення федеральних банків у великих населених пунктах. – 183.

Керівними органами є Рада ЦБ-ків, рада директорів та управління земель.

Рада ЦБ визанчає грошову та кредитну політику, здійснює адміністративне управління та розподіл сфер компетенції Ради директорів та правлінь ЦБ земель.

Склад – президент, віце-президент НФБ, інші члени Ради лдиректорві та президенти ЦБ земель. Зараз – 16 чоловік, головою Ради ЦБ є президент НФБ.

Функціїї – центрального емісійного банку.

61. ГС Німетчини у роки 1 св війни . Грош реформа 1923-1924

З початком 1-ї світової війни – розмін ан золото припинили, почалась інфляція.

У 1924 р. приймається закон, згідно з яким проводиться грошова реформа – обмін старих знецінених грошей на нові: 1 трлн. старих на 1 нову марку. Наслідком був перехід до золотодевізного стандарту, що проіснував до 1931 року.

64. Грошова реформа 1948 у Німетчині

Внаслідок витрат у роки 2 –ї світової війни, розпочаласьінфляція і стан країни був критичним.

У 1948 р. – прооведено післявоєнну грошову реформу, що являла собою частину загальної реформи (початківець – Людвіг Герхард).

Можливість поміняти 40 (потім – 20) рейхсмарок курсом 1:1 на нові гроші. Інші кошти – готівку та половину приватних заощаджень було – 1:10, другу половину заощаджень було заморожено, потім – 1:20. Всі інші бер. суми та ціни – 1:10.

Загальний обмін у розрахунку 6.5 нових – за 100 рейхсмарок.

Через 1.5 року після початку реіорми було досягнуто 60%-ного росту виробництва. В результаті грош. реформи трудящі загубили 95% своїх збережень. В виіграше були монополії, ще і тому, що сума їх боргів зменшилась в 10 разів. В цьому був антидемократичний характер сепаратної грошової реформи. У травні 1949 р. – після прийняття конституції, курс захвдно-німецької марки встановлено у розмірі 3,3 марки за 1$ США, золотий вміст – 0.2 г.

У 50-ті- першу половину 60-х рр. марка ФРН була найбільш стабільною валютою, а плітіжний баланс зводився з активним сальдо. Збільшувалися золотовалютні резерви країни. ФРН першою із Західноєвропейських країн запровадила часткову конвертацію своєї валюти. Здійснення ревальвації – у 1961, 1969, 1971, 1973 р.

З 1979 р. – ФРН – член європейської валютної системи, та на марку припадає 33% валютного кошики ЕС

Зараз 1$ - 1.5DM.

__________________________________________________

65. Система органів контролю за діяльністю КБ у США

Контроль за діяльністю комерційних банків дуже жорсткий, здійснюється на двох рівнях: на федеральному та на штатному рівнях.

До федеральних органів контролю належать:

Казначейство

ФРС

Ці дві установи займаються розробкою грошово-кредитної політики.

ФРС здійснює контроль безпосередньо за діяльністю банків-членів ФРС.

контролер грошового обігу;

федеральна корпорація страхування депозитів.

Всі банки, які страхують свої депозити, знаходяться під контролем цієї організації.

До штатних органів контролю належать спеціальні банківські департаменти штатів. Всі банки, які зареєстровані на території штату, контролюються цими установами (крім національних банків). Вони підпорядковані контролеру грошового обігу.

ФКСД Створена в 1934 р. Всі банки-члени ФРС зобов’язані вступити в цю корпорацію. Інші банки – за бажанням.

Страхове відшкодування у разі банкрутства – 100 тис $.

Цілі корпорації:

1. захист вкладників від фінансових втрат;

2. запобігання масовому вилученню вкладів.

На сьогодні 98% КБ страхують свої депозити в цій компанії.

ФКСД здійснює контроль за діяльністю банків, які страхують свої депозити, робить все для того, щоб не довести банк до банкрутства.

ФСКД може надати допомогу тому банку, який опинився у скрутному становищі:

1. може надати кредит для здійснення злиття цього банку з іншими, більш потужними;

2. може поручитися за такий банк та перерахувати деякі кошти на його рахунок.

3. на крайній випадок, оголошується банкрутство з виплатою максимальної суми страхового відшкодування.

Щорічні внески ростуть, зараз – 0,15% загальної суми депозитів, але ця сума диференційюється за галузями. Максимальний ліміт внесків можу складати 0,325%.

67. Створення , функції та роль Банку Англії

БА основан в 1694 році як приватна акціонерна компанія. З середини 18 ст став виконувати функції центрального банку, монополізувавши емісію банкнот і виступаючи в ролі банкіра уряду. З прийняттям банківського акту Роберта Піля 1844р. - офіційно отримав статус ЦБ. Основні положення закону:

1. Вся еміссія БА, яка перевищувала 14 млн. ф.ст. повинна була на 100% забезпечуватись золотом (фідуциарна еміссія).

2. еміссія інших банків обмежувалась суммою на момент прийняття закону.

3. при зливанні КБ або при відкритті перефірійними банками своїх відділень у Лондоні вони взагалі втрачали право еміссії, а 2:3 їх права переходила до банку Англії В 1946 р. він був націоналізован лейбористами шляхом викупу акцій в обмін на 3% облігацій держ. ц.п.( т.б. держ. позики) 1:4. Сьогодні БА виконує роль урядового банку, тримає головні рахунки Уряду, т. б. виконує всі головні функції ЦБ. Головне завдання - забезпечення життедіяльності грошово-кредитної системи країни. БА здійснює нагляд за діяльністю КБ: встановлює мінімальний набір правил для діяльності фінансових інститутів, але разом з тим БА не гарантує що КБ будуть виконувати ці правила, т.б. правила носять рекомендаційний характер; здійснює еміссію банкнот, обслуговує земні операції держави, здійснює валютні операції і контроль, від імені казначейства управляє золото-вал. резервами страни, консультує уряд з питань грошово-кредитної політики. БА має формальну незалежність від уряду але працює під керівництвом мінфіну. Строк вповноважень керуючого БА незалежить відзміни уряду.

68. Стаб фунту після 1 св війни. Гр реф 1925-28

Війна визвала розстройство грошового обігу страни. Після припинення розміну банкнот на золото уряд став використовувати еміссію грошей для покриття своїх воєнних розходів. Маса грошей з1913-1918рр. виросла з 35 млн. до 399 млн. ф.ст; в 1920 році вона достигла 555 млн. ф.ст. З ціллю стабілізації ф.ст. уряд в 1920 році взяв курс на дефляцію, проводичи “політику дорогих грошей”. Це відповідало інтересам фінансової оллігархії, яка отримувала великі доходи від капіталовкладень за кордоном. Дефляційна політика способствовала з одного боку, зниженню цін в той час, як в Германії і Франції бушевала інфляція, а з іншої загостренню економічного кризису 1920-1921 рр, росту безробіття, зниженню зароб. плати трудящих. В 1925 році почалась грошова реформа, яка була направлена на реставрацію ф. ст. Великобританія восстановила розмін банкнот на золото по довоєнному паритету але з обмеженнями(обміну підлягали суми банкнот 1700 і більше = 12,5 кг. золота., ввівши золотозлитковий стандарт. Підтримку курсу ф. ст. Банк Англії здійснював за допомогою високої облікової ставки. Грошова реформа закінчилась прийняттям закону про надання банку Англії права на фідуциарну еміссію у розмірі 260 млн. ф.ст. У 20-ті роки курс ф. ст. був завищений у порівнянні з купівельною спроможністю і збільшення курсу було не тільки наслідком росту купувельної спроможності, а й наслідком надмірного попиту на валюту, що обмінювалась на золото. Все це стимулювало імпорт в країну

70. КБ Японії: особл організації та діяльності

Кредитна система Японії почала формуватись на основі зікону “Про НБ” 1872 року та на основі закону, який дозволив створення комерційних банків по типу банків Європейських країн 1897р. Історично склалася та законодавчозакріплена сегментована структура кредитної системи. Вона передбачає чітке законодавче розмежування сфер операційної діяльності і функцій окремих Кт-фінансових установ. КБ у Японії 2-х видів:

1. міські (10 найпотужніших монополістичних банків Японії і світу);

2. місцеві (регіональні).

Міськи зосередили більше 1:4 загального обсягу залучених депозитів. 30% всіх позичок надаються міськими банками. Дуже розгалужена мережа філій. Кожен з цих банків має дуже тісні контакти з промисловими та торгівельними компаніями. Під їх контролем знаходиться діяльність більшості інших фінансово-кредитних установ, в тому числі і регіональні місцеві банки.Вони є головними постачальниками коштів, в ті галузі, які швидко розвиваються і є центром найбільших фінансових груп Японії.

Місцеві - дрібні та середні за мастабами організації, і можуть відкривати свої філії лише в тій префектурі, де знаходиться їх головна контора.

Зараз посилилось взаємопроникнення між між трас-банками і комерційними банками: в траст-банках функціонують банківськи відділи, а в комерційних банках - відділи довірчих операцій

66. Німецькі КБ. Особливості операцій

Друга ланка кредитної системи – Універсальні банки:

1. приватні КБ;

2. кооперативні кредитні установи;

3. державні кредитні установи.

Приватны КБ - 3 найпотужніші банківські монополії: Грос-банки, Регіональні КБ, філії іноземних банків, приватні банкіри.

Грос-банки:

Після кризи 1929-1933 рр. з найпотужніших 8-ми банків залишилося тільки 3. Отримали назву «банків великої трійки»: Дойчебанк, Дрезднер банк, Комерцбанк. Ці банки є акціонерними товариствами і кожен з цих банків має 200-300 тис. акціонерів. Мають розгалужену мережу філій: більше як 3.5 тис.

Діяльність цих банків вихродить далеко за межі надання кредитів. Особливі позиції цих ббанків пояснюються їх особливим місцм в структурі фінансового капіталу, та їх зв`язками із монополіями інших галузей.

В галузі цих банків найбільш помітне посилення зрощуваня банківського капіталу з промисловим. Це здійснюється через емісію цінних паперів, ат також придбання акційз метою отримання контрольного пакету акцій. Всі операції по розміщенню, зберіганню і т.п. цінних паперів здійснюють в Німеччині переважно комерційні банки, зокрема Грос-банки (вони мають місце на фондовій біржі та здійснюють ці операції).

Регіональні та інші комерційні банки. Це провінціальні банки, їх діяльність обмежена рамками окремих регіонів. До цієї групи належать галузеві банки деяких крупних німецьких концернів. Основою активних операцій всіх регіональних банків є короткострокове та середньострокове кредитування промисловості. І на відміну від Грос-банків, банки цієї групи не займаються емісією корпоративних цінних паперів, та вони не приймають участі, як правило, у банківських консорціумах.

Філії іноземних комерційних банків. Представлені 58 відділеннями. Обслуговують підприємства своїх країн, які ведуть торговельно-промислові справи в Німеччині. Основна частина розміщена у портових містах. Відктриття таких відділень відбувається з дозволу німецької адміністрації і їх діяльність підпорядковується банківському законодавству Німеччини.

Приватні банкіри. Це приватні комерційні банки, які не мають статусу акціонерного товариства.

Кооперативні кредитні установи. які належать до універсальних банків:

1. кредитні кооперативи, вони мають два види:

• сг кооперативи (райфазенд банки)

• народні банки . Це кредитні кооперативи у містах.

2. центральні кооперативні банки. Система сільськогосподарських кооперативів має свій центральний банк, і система народних банків має свій центральний банк.

Кредитні кооперативи створюються для обслуговування дрібних та середніх підприємств. З`явилися ще в ХІХ ст.

Державні кредитні установи.

До універсальних банків належать такі банки, як:

• ощадні каси;

• жироцентралі.

Ощадні каси виникли в другій половині XVIII ст., виникли як приватні банки дрібних підприємств, які надавали кредити населенню. З початку ХІХ ст. у Берліні засновується перша комунальна ощадна каса, яка належала міській владі, і саме міська влада несла повну відповідальність за діяльність цієї каси.

У подальшому ощадні каси створювалися як правило місевими органами державної влади. Важливою рисою діяльності ощадних кас є кредитування комерційних банків.

Жироценталі є регіональними центральними інститутами ощаднгих кас. Їх 12. Це корпорації, які знаходяться під контроллем держави. Вони опосередковують рух грошей між ощадними касами регіону та підтримують їх загальніий платіжний обіг за допомогою взаємозаліку між ощадними касами.

Спеціалізовані банки

Поліляються на дві групи:

1. приватні банки

2. публічно-правові установи.

До приватних банків належать:

• іпотечні банки

• інвестиційні компанії

• будівельні асоціації

• банки споживчого кредиту.

До публічно-правових установ належать:

• державні іпотечні банки

• кредитні установи з особливими задачами

• державні будівельні ощадкаси

• поштові банки.

Іпотечні банки. Німеччина - батьківщика іпотечного кредиту. До першої світової війни провідну роль грав приватний іпотечний кредит, а після закінчення 1-ї світової війни, вже велике значення відіграють державні іпотечні банки. Це банки, які належать, як правило, місцевим органам влади. Зараз 30 акціонерних ат 10 державних іпотечних банків.

Дуже часто контрольний пакет акцій акціонерних іпотечних банків належить одному з Грос-банків.

Кредитні установи з особливими завданнями. Це банки, які було створено Федеральним Урядом для виконання завдань, які або не можуть, або не бажають виконувати інші кредитні установи. Це банки, підпорядковані уряду.

У числі таких установ, наприклад, є банк Відновлення. Це банк, який було створено у 1949 році на основі Плану Маршала, його головним завданням було довгострокове кредитування провідних галузей промисловості.

До цієї групи належать також Експортний банк, створений у 1952 р.; сільськогосподарський рентний банк, для довгострокового кредитування сільського господарства; Промисловий кредитний банк та багато інших кредитних установ.

Кошти до цих банків надходять, як правило, з державного бюджету, та використовуються згідно цільового призначення.

__________________________________________________