1. Конц-ція та центр-ція банк-го капіталу, відкриті закриті форми. Банк монополії, їх форми. ТНБ.

Початкові процеси централізації та концентрації банківського капіталу почались на початку 20 ст коли виділилися найкрупніші банки в окремих країнах . Загальна централізація та концентрація у світовому маштабі відбулась на межі 70-80 років на базі найпотужніших банків розвинутих капіталістичних країн. Ці банки в результаті зазначених процесів зайняли провідні місця у ГКС світу.

За останні роки темпи укруплення набули ще більшого росту. За активами найкрупніші банки 70 років не увійшлиб зараз навіть до 100 кращіх банків . Найпотужнішими банками зараз є японські банки. В основі процесу концентрації та централізації банківського капіталу лежать відповідні процеси у галузі промислового капіталу.

Концентрація та централізація може проявлятися у відкритих та закритих формах. На початковому етапі розвитку капіталізму панували відкриті форми, з появою законодавчих обмежень монополізму у ГКС ФКУ були вимушені перейти до закритих форм.

Відкриті форми це :

1. злиття – поглиненя більш потужним банком менш потужного, така форма зявилася в кінці 19 на початку 20 ст у звізку з чисельними банкруцтвами мілких банків , ації яких були викуплені їх конкурентами. Злиття шляхом поглинення мілких банків повторилося у значних маштабах в 70-80 роках. Але злиття повязано не лише з банкруцтвами , 50 – 70 роках провідні банки світу добровільно зливалися для посилення свої позицій на внутрішньому та зовнішніх ринках ( в результаті таких злиттів утворилися Фьост нешнл сити бенк , Нешнл вестминстер бенк та ін ).

2. Філіальна мережа – застосовується для залучення нових потоків капіталів та витіснення конкурентів.

Закриті форми це :

1. Кореспонденські відносини – договірні відносини між банками з ціллю взаємовигідного виконання операції.

2. Холдингові компанії – компанії які шляхом залучення капіталів ( як правило через випуск акцій) скуповують контрольні пакети акцій ФКУ та компаній інших галузей для провадження через них власної політики.

3. Банківські ланцюги – форма контролю одним банком групи інших При цій формі одні й тиж самі люди входять до керівних органів акціонерів або директоратів різних банків

4. Система дочерних підприємств - основний банк-контролер володіє акціями лише одного банку з підконтрольної групи , це банк в свою чергу володіє акціями іншого банку і так далі по ланцюгу.

Виділення крупних банків та концентрація в них капіталів приводять до монополізації банківської справи – зосередження основного обсягу операцій в руках декількох провідних банків. Форми банківських монополій:

1. Трест – первинна форма банківської мономолії яка виникла при злитті декількох баків або поглинанні одним банком іншого.

2. Картель – домовленість між банками , щодо застосування єдиної кредитної політики

3. Консорціум – тимчасове обєднання декількох банків між собою ( а також можливо з промисловими монополіями ) для фінансування надвеликих фін проектів або розміщення ЦП

4. Концерн – обєднання декількох банків під контролем одного банка обо іншої установи.

Зростання конкуренції в банківській справі з одночасним зростанням потреби ТНК у якісно новому підході до надання банківських послуг( великий обсяг необхідних ресурсів, велика швидкість операцій , конфеденційність , надійність ьта ін ) привели до утворення ТНБ.

ТНБ – крупні кредитно фінансові комплекси універсального типу , що мають шороку мережу закодонних філій( не меньше ніж у 5 країнах) і більшисть прибутків одержують за кордоном . Серед ТНБ різних країн проявляється дуже жорстка конкуренція за останні роки склалася наступна ситуація : ТНБ США та Великобританії уступили свої позиції ТНБ Японії. Різкоко розширили свій вплив ТНБ Фрації та Швейцарії.

______________________________________________________

2. Роль конкуренції в банківській справі

Конкуренція в банківські справі проявляється :

1. Між банківськими інститутами.

Конкуренція у банківській справі останнім часом носить всебільше неціновий характер. Це повязано з тим , що сучасні банки намагаються зберігати на постійному рівні ціни на свої послуги. Конкуренція зосереджується на умовах надання кредитів ( сторк розмір умовах погашення ), на додаткових послугах ( цілодобова інкасація документів, надання безкоштовних консультацій постійним клієнтам) , на системі пільг для постійних клієнтів , на підвищенні якості обслуговування

2. між банківськими та іншими ФКУ ( боротьба за вклади населення , за користувачів споживчого кредиту та ін )

3. між банками та установами , що не відносяться до ФКУ ( останній час намітилася тенденція вторгнення крупних корпорацій у сферу надання банківських посуг – надання кредиту, обслуговування кредитних карток.)

4. між монополістичними та немонополістичними структурами за ринок капіталів та споживача . Ця боротьба проявляється у намаганні монополій витіснити невеличкі банків ринку і намаганні невеличких банків протистояти цьому

В останні роки конкуренція в банківькій справі значно зросла . Причини :

1. політика держав світу на обмеження монополізації банківської сфери та розширення конкуренції

2. швидке зростання фін іновацій – нових видів операцій та послуг , інструментів ринку позичкових капіталів та розрахунків

3. Зростання ролі використання ЕОМ та засобів комунікацій

4. Вторгнення на ринок банківських операцій та послуг промислових корпорацій

Роль конкуренції в банк справі настільки ж важлива як і взагалі макроекономічна роль конкуренції. Конкуренція є причиною того що :

1. постійно вдосконалюються та підвищується якість операцій та послуг

2. впроваджувються іновації

3. стримується зростання цін а в деяких випадках відбувається їх відносне зниження

4. відбувається відсіювання неефктивних методів управління банківськими ресурсами.

5. Проходить постійне впровадження результатів НТП тим самим сприючи його подальшому розвитку.

____________________________________________________

3. Струк-ні зміни у КС . Універс-ція та інтернац-ція банківської діяльн. Утворення банківської СЕП .

На прикінці 20 ст відбулись наступні події які мали значний вплив на банківську сферу :

1. Дерегулювання фін ринків - законодавче помягшення чи повне скасування обмежень у фін діяльності як наслідок цього розвиток конкуренції

2. Посилення конкуренції в банківській справі

А) Між банківськими інститутами. Конкуренція у банківській справі останнім часом носить всебільше неціновий характер. Це повязано з тим , що сучасні банки намагаються зберігати на постійному рівні ціни на свої послуги. Конкуренція зосереджується на умовах надання кредитів ( сторк розмір умовах погашення ), на додаткових послугах ( цілодобова інкасація документів, надання безкоштовних консультацій постійним клієнтам) , на системі пільг для постійних клієнтів , на підвищенні якості обслуговування

Б) між банківськими та іншими ФКУ ( боротьба за вклади населення , користувачів споживчого кредиту та ін )

В) між банками та установами , що не відносяться до ФКУ ( останній час намітилася тенденція вторгнення крупних корпорацій у сферу надання банківських посуг – надання кредиту, обслуговування кредитних карток.)

Г) між монополістичними та немонополістичними структурами за ринок капіталів та споживача . Ця боротьба проявляється у намаганні монополій витіснити невеличкі банків ринку і намаганні невеличких банків протистояти цьому

3. компютерізація

4. фінансові нововедення ( нові види депозитів,кредитів, нові види банк послуг)

5. фінансова глобалізація ( поширення діяльності банків за межі нац кордонів – ТНБ та МНБ

Наслідком цих подій стало

1. проявлення теденція до універсалізації операцій ,

2. створенню багатопрофільних кредитних установ , що взмозі надавати весь обсяг фінансових послуг.

3. Комерційні банки успішно освоїли такі види послуг як лізінг операції з нерухомістю , посередницькі операції та інші незвичні для банків послуги.

4. Набуло розвитку створення, підвищення ролі та розширення обсягу операцій спеціальних кредитно фінансових установ

5. Пирились та ускладнились звязки банків з промисловістю

6. З появою в кредитній системі нових ланцюгів знизилась питома вага ком банків у сукупній сумі ресурсів та операцій ( але роль банків в економіці продовжує залишатися дуже важливою )

Післявоєнне зростання міжгалузевої спеціалізації і міжнародної кооперації , розвиток зовнішньоторгівельних операцій , розвиток евровалют призвели до інтернаціоналізації діяльності банківських установ , перенесеннб закордон значної частини їх операцій.

Розрізняють 2 види міжнародних банків – транс національні (ТНБ) та міжнаціональні (МНБ).

ТНБ – крупні кредитно фінансові комплекси універсального типу , що мають шороку мережу закодонних філій( не меньше ніж у 5 країнах) і більшисть прибутків одержують за кордоном . До утворення ТНБ привели зростання конкуренції в банківській справі з одночасним зростанням потреби ТНК у якісно новому підході до надання банківських послуг( великий обсяг необхідних ресурсів, велика швидкість операцій , конфеденційність , надійність ьта ін )

Серед ТНБ різних країн проявляється дуже жорстка конкуренція за останні роки склалася наступна ситуація : ТНБ США та Великобританії уступили свої позиції ТНБ Японії. Різкоко розширили свій вплив ТНБ Фрації та Швейцарії.

МНБ – це мн банківські групування засновані на паях великими банками ряду країн. Це одні з найпотужніших ФКУ , вони обслуговують операції найбільших ТНК, займаються кредитуванням урядів країн, кредитуванням значних зовнішньоторгівельних операцій , здійснюють операції на світових ринках валют

4. Конвертованість валюти, поняття та види

Конвертованість валюти це її здатність бути обміняною на валюти інших країн.

Види :

1. повна – включає внутрішю та зовнішню конвертованість . При внутрішній конвертованості задовольняються потреби резидентів в іноземній валюті . При зовнішній конветртованості - задовольняються потреби нерезидентів у конвертації їх національної валюти в іноземну . Зовнішня конвертованість дає змогу швидкого і якомога повного інтегрування нац економіки в світове господарсво

2. часткова .

Забезпечення конвертованіості винно проводитися поетапно – спочатку часткова потім повна. При цьому важливо створити відповідні передумови :

1. структурна перебудова економіки

2. нагромадження достатніх золото-валютних стандартів

3. збалансували струтури цін на зовнішньому та внутрішніх ринках

4. Стабілізація темпів економічного розвитку країни

5. Державна власність у кредитній сфері

Після 2 світової війни в світі значного розвитку набули процеси втручання держави в економіні процеси. Одним з проявів такого втручання стало розширення частки державної власності в країні. Розширення державної власности у ФКС обумовлено такими причинами:

1. тенденція до усуспільнення виробництва

2. намагання приватного сектору отримати захист з боку держави від недолікив ринкового способу господарювання ( циклічність ринкової економіки, обмеження конкуренції та ін )

3. Намагання держави досягти стабільності власної економіки і недопущення різких коливань в економічних процесах для забезпечення стійких позицій на зовнішній та внутрішній аренах

Держ сектор у ФКС утворився в результаті націоналізації банків в деяких країнах , створення державних та напівдержавних кредитних установ , участі держави у капіталі акціонерних банків .

На долю держ банків припадає від 50 у Італії до 75 % у Фрації вкладі в до запитання. В Італії 6 держ та 3 напів держ банки , у Бельгії 10 і 5, у Франції 3 націоналізованих і 14 змішаних фін-кредит установи. У Фрінції в 1982 було націоналізовано 39 банків та 2 фін компанії , також держава володіє контрольним пакетом в 70 банках . Обєднання монополістичного приватного капіталу з державою привело до створення нового типу монополій . До цих монополій фактично перейшло право визначати економічну політику держави у відповідних галузях, за їх рахунок провадиться більшість наукових розробок та запровадження їх у життя, вони сприяють концентрації капіталу та ефективному його розподілу . Під їх контролем в різних країнах знаходиться від 50 до 90 % ВНП . Еле останнім часом в деяких кап країнах ( Франція ) намітилась тенденція до зворотнього процесу – держава позбавляється власності у фін кредит сфері , залишаючи за собою контроль лише у найважливіших секторах.

. Заг закономірн формув ГКС у період становлення кап-му.

Грошові системи

Недивлячись на те що в період мануфактурного капіталізму в кожній країні за золотом і серебром зберігалася однакова роль ( система біміталізму) фактичнко в кожній країні домінував один метал. Чим інтенсивніше становилося капіталістичне виробництво тим інтенсивніше один метал витісняв інший і біміталізм більше не відповідав як грошова система потребам суспільно-економічного ладу. Все частіше країни були вимушені переглядати вартісне співвідношення між золотом та сріблом. Разом з тим з розвитком капіталізму повноцінні гроші замінялися в обігу кредитними грошима та безготівковими розрахунками. Так з розвитком капіталізму обєктивно були створені умови і необхідність переходу від біміталізму до монометалізму. Раніше інших країн до монометалізму перейшла Англія ( кінець 18 ст) інші країни здійснили перехід в основному в останній третині 19 ст.

Франція	1874	Данія	1873
Бельгія	1874	Швеція	1873
Італія	1874	Росія	1895-97
Швейцарія	1874	Японія	1897
Германія	1871-73	США	1900

Отже до кінця 19 ст биметалізм поступився місцем монометалізму. Те що майже всі країни перейшли до золотого монометалізму пояснюється більш високою вартістю золота порівняно зі сріблом ( в 33 рази). Золотий монометалізм до п1 св війни виступав в ролі золотомонетного стандарта. Його ознаки :

1. зол - функц засобів обігу та платежу у формі монет ,

2. необмеж розмін банкнот на золото в монетах,

3. вільний вивіз та ввіз золота з країни в країну,

4. валютний курс коливався в межах золотих точок навколо валютного паритету.

Золотомонетний стандарт забезпечивши стабільність грошових одиниць краін світу сприяв розвитку кредитних відносин оскільки був відсутній ризик повязаний зі знецінюванням грошей. Розвиток кредиту в свою чергу призвів до зростання капіталістичного виробництва , його централізації та концентрації.

Стабільність валютних курсів сприяла розвитку мн торгівлі , мн кредитних відносин та вільному переміщеню капіталів. Все це стало основою переходу від капіталізму вільної конкуренції до монополістичного капіталізму на початку 20 ст. Розвиток домонополістичного катілізму супроводжувався впорядкуванням грошового обігу однак стабільність досягнута за рахунок введення золотомонетного стандарту пороіснувала недовго - до першої світової війни.

З її початком більшість країн припинила розмін паперових грошей на золото та вілне переміщення золота через кордон. Повернутися до золотого стандарту більшість кап країн змогли лише у 20 роки . Повернення було здійснено не до золотомонетного а до золотозлиткового та золотодивізного стандарту.

Золото злитковий стандарт – грошова система коли паперові гроші розмінювались на золото в злитках при чому обміну підлягала сума не нижче встановленого мінімуму . До цього стандарту перейшли Англія Франція Італія Голандія Данія Канада та ін .

При золотодивізному стандарті обмін здійснювався не на золото , а на валюту яка в своючергу обмінювалась на золото. Такий стандарт бу введений в 30 країнах світу. При золотому стандарті у нових формах золото припинило виконувати функції обігу та платежу . Треба зазначити що повернення до золотого стандарту не принесло значного позитивного ефекту в маштабах світової економіки . Це було викликано нерівномірністю розвитку країн після війни та нестабільністю політичного та економічного положення кап країн. Те що золотий стандарт віджив своє у всіх формах довела криза 1929-33 років після якої золотий стандарт продовжував зберігатися у країнах золотого блоку ( Фр Бельгія Голандія Швейцарія Італя і польша) однак в 1935-36 роках і вони відмовились від золотого стандарту.

Особливістю формування ГС періоду становлення капіталізму були грошові системи колоній. Вони являли собою найгірший вид золотодивізного стандарту , що повною мірою відповідав лише ГС метрополії.Для ГС колоній було притаманне наступне :

1. емісія грошей здійснювалась банками метрополій або спеціальними валютно-грошовими агенціями.

2. Валюти колооній прикріплювались до валют метрополій шляхом встановлення валютного курсу , який був вигідний метрополіям

3. Забезпеченням валюти колонії повинна була бути валюта метрополії в розмірі 100% еміссії. Тому валюта колоній була фактично дублікатом валюти метрополії. Але на цьому не закінчувались притиснення прав колоній у грошовому обігу . Накопичені за рахунок торгівлі сировиною резерви валюти метрополії колонії повинні були розмістити у державних цінних паперах метрополії під дуже низький відсоток і виступати таким чином дуже вигідними кредиторами для совїх колонізаторів.

Кредитна система

Швидкий розвиток капіталізму в 19 т , що був наслідком промислового перевороту , супроводжувався зростанням маштабів операцій банків , розширенням їх функцій і виникненням спеціальних кредитних установ. В багатьох країнах утворюються центральні емісійні банки і упорядковується емісія грошей , зявляються взаїмнозберігальні каси та судо-зберігальні асоціації. В 2 половині 19 ст починають утворюватися держ зберкаси. Створення зберкас мало на меті залучити збереження робочих які не приймали участі в господарському обороті до цього обороту.

З середини 19 ст в багатьох країнах створюються іпотечні банки . Інтенсивний розвиток акціонерної форми підприємництва стало причиною виникнення таких спеціальних кредитних установ як інвестиційні банки та компанії.

В кінці 19 ( завершальна стадія капіталізму вільної конкуренції для більшості країн ) існувли надзвичайно жорсткі умови конкуренції в якіх здійснювали свою діяльність ФКУ .

Жорстка конкуренція призвела до чисельних банкруцтв у ФКС .Саме це стало початком первиних процесів концентрації та централізації банківського капіталу . На тому етапі ці процеси проходили шлялом поглинання збанкрутілих ФКУ їх конкурентами та злиття банків які хотіли тим самим забезпечити своє виживання.

Також початок 20 ст характерезувався першими спробами злиття банківського та промислового капіталу . Зазначені процеси у Кредитній сфері стали причинами переходу від капіталізму вільної конкуренції до монополістичного капіталізму. З формуванням нової економічної формації намітилися наступні теденції для розвитку кредитної ситеми :

1. концентрація та централізаці банківського капіталу і поява банківських монополій

2. посилення конкуренції між різними видами кредитних установ

3. поєднання банківського та промислового капіталу і утворення фінансовго капіталу

4. інтернаціоналізація банківської діяльності та утворення міжнародних банківських монополій.

7. Банківська криза: поняття, прояв та шляхи виходу

Банківська криза – масова неплатоспроможність у фінансово – кредитній сфері що потребує втручання уряду

Форми прояву :

1. попит на резерви так зростає що не може бути задоволеним за короткий строк

2. різко падають обсяги кредитування

3. традиційно платоспроможні позичальники втарчають можливість отримувати кошти

4. масово розпродаються активи бо структура пасивів не відповідає новій ринковій вартості активів

Шляхи виходу :

1. відновити довіру вкладників захистивши інтереси всіх або більшості

2. запобігти терміновому розпродажу активів

3. уникнути коливань у обсязі грошової маси

4. уникнення від ризикованих фін операцій

5. захистити стабільні банки

6. упорядкувати платіжну систему

7. скорочення використання бюджетних коштів

___________________________________________________

8. Зміна стратегій західних кБ у 90 рокі

1) Універсалізація ( фінансовий супермаркет ). Банки починають виконувати не притаманні їм операції та надавати всебільший обсяг послуг.

2) Централізація та концентрація ( обєднання )

3) Інтернаціоналізація - міжнародні фінансові концерни у формі ТНБ і МНБ

4) Повна автоматизація діяльності банків.

5) Застосування в діяльності банків стратегії маркетингу у звязку зі всезростаючою конкуренцією

9. Золотий стандарт та стабільність ГКС

Недивлячись на те що в період мануфактурного капіталізму в кожній країні за золотом і серебром зберігалася однакова роль ( система біміталізму) фактичнко в кожній країні домінував один метал. Чим інтенсивніше становилося капіталістичне виробництво тим інтенсивніше один метал витісняв інший і біміталізм більше не відповідав як грошова система потребам суспільно-економічного ладу. Все частіше країни були вимушені переглядати вартісне співвідношення між золотом та сріблом. Разом з тим з розвитком капіталізму повноцінні гроші замінялися в обігу кредитними грошима та безготівковими розрахунками. Так з розвитком капіталізму обєктивно були створені умови і необхідність переходу від біміталізму до монометалізму. Раніше інших країн до монометалізму перейшла Англія ( кінець 18 ст) інші країни здійснили перехід в основному в останній третині 19 ст.

Франція	1874
Бельгія	1874
Італія	1874
Швейцарія	1874
Германія	1871-73
Данія	1873
Швеція	1873
Росія	1895-97
Японія	1897
США	1900

Отже до кінця 19 ст биметалізм поступився місцем монометалізму. Те що майже всі країни перейшли до золотого монометалізму пояснюється більш високою вартістю золота порівняно зі сріблом ( в 33 рази). Золотий монометалізм до п1 св війни виступав в ролі золотомонетного стандарта. Його ознаки :

1. виконання золотом функцій засобів обігу та платежу у формі монет ,

2. необмежений розмін банкнот на золото в монетній формі,

3. вільний вивіз та ввіз золота з країни в країну,

4. валютний курс коливався в межах золотих точок навколо валютного паритету.

Золотомонетний стандарт забезпечивши стабільність грошових одиниць краін світу сприяв розвитку кредитних відносин оскільки був відсутній ризик повязаний зі знецінюванням грошей. Розвиток кредиту в свою чергу призвів до зростання капіталістичного виробництва , його централізації та концентрації.

Стабільність валютних курсів сприяла розвитку мн торгівлі , мн кредитних відносин та вільному переміщеню капіталів. Все це стало основою переходу від капіталізму вільної конкуренції до монополістичного капіталізму на початку 20 ст. Розвиток домонополістичного катілізму супроводжувався впорядкуванням грошового обігу однак стабільність досягнута за рахунок введення золотомонетного стандарту пороіснувала недовго - до першої світової війни. З її початком більшість країн припинила розмін паперових грошей на золото та вілне переміщення золота через кордон. Повернутися до золотого стандарту більшість кап країн змогли лише у 20 роки . Повернення було здійснено не до золотомонетного а до золотозлиткового та золотодивізного стандарту.

Золото злитковий стандарт – грошова система коли паперові гроші розмінювались на золото в злитках при чому обміну підлягала сума не нижче встановленого мінімуму . До цього стандарту перейшли Англія Франція Італія Голандія Данія Канада та ін .

При золотодивізному стандарті обмін здійснювався не на золото , а на валюту яка в своючергу обмінювалась на золото. Такий стандарт бу введений в 30 країнах світу. При золотому стандарті у нових формах золото припинило виконувати функції обігу та платежу . Треба зазначити що повернення до золотого стандарту не принесло значного позитивного ефекту в маштабах світової економіки . Це було викликано нерівномірністю розвитку країн після війни та нестабільністю політичного та економічного положення кап країн. Те що золотий стандарт віджив своє у всіх формах довела криза 1929-33 років після якої золотий стандарт продовжував зберігатися у країнах золотого блоку ( Фр Бельгія Голандія Швейцарія Італя і польша) однак в 1935-36 роках і вони відмовились від золотого стандарту.

____________________________________________________

10. КБ : поняття функції види операцій

Банки це установи функцією яких є кредитування субєктів госп діяльності та громадян зарахунок залучення коштів підприємств установ організацій населення та інших кредитних ресурсів, касове та розрахункове обслуговування народного господарства виконання валютних та ін банківських операцій.

Функції

1. Залучення тичасово вільних коштів і перетворення їх на позичковий капітал. Одна з настаріших функцій банків. Допомагає повернути вилучені з обороту кошти які знаходяться без використання у населення та ю.о.

2. Кредитування ю.о. ф.о. держави . Останнім часом наряду з кредитуванням держвати та ю.о. банки звертають велику увагу на надання споживчого кредиту. Це відбувається через відносно низьку ризикованість даної операції і можливість майже повністю обрахувати ступінь ризикованості.

3. Здійснення грошових розрахунків і платежів. Завдяки цій функції банків більша частина платежів здійснюється у безготівковій формі шляхом списання коштів з рахунку одного контр агента і зарахування їх на рахунок іншого. Здійснення цієї функції відбувається за допомогою спеціальних установ- рорахункових палат , клірингових центрів та ін в яких банки можуть мати коррахунки для здійнення розрахунків між собою. Також розрахунки між контрагентами можуть проводитися за допомогою чеків та векселів. Покупець товару розміщуючи свої кошти на рахунку в банку отримує від нього чекову книжку за допомогою якої він може розрахуватися з покупцем виписавши йому чек на відповідну суму. Потім покупець предявляє даний чек до банка і банк оплачує цей чек списуючи відповідну суму з рахунку покупця. Також покупець може розрахуватися векселем , який предявляється продавцем у визначений час до оплати в банк. Останім часом все більше використовується така система безготівкових розрахуків як система банківських кредитних карток.

4. Випуск кредитних засобів обігу . Завдяки цій функції було досягенне повне витіснення повноцінних грошей неповноцінним що надало грошовому обігу необхідну еластичність Але одночасно зявилася загроза необгрутованого випуску грошей та їх знеціннення.

5. Консультації , надання комерційної та фінансової інформації клієнтам.

Операції : пасивні та активні .

Пасивні : операції за допомогою яких банки утворюють власні ресурси.Це :

1. випуск власних ЦП

2. відрахування від поточного прибутку

3. Залучення коштів ю.о. та ф.о.

Залучені кошти існують у формі депозитів( строкові та до запитання), поточних, кредитних та коресподенських рахунків.

Депозит це кошти які клієнт вносить в банк на зберігання і може

використати для розрахунків або вилучити у формі готівки. За користування депозитним коштами банк сплачує їх власнику винагороду – процент. По депозитним рахункам до запитання кошти можуть вноситися та вилучатися за першою вимого клієнтів. По строкових депозитних рахунках рахунках вилучення коштів можу бути здійснено лише по закінченні строку депозиту або при умові попередження за певний термін. Іноді при відкритті депозитного рахунку його власнику видається депозитний сертифікат який свідчить про внесення вкладу і дає право на його вилучення тільки в повній сумі. Це сертифікат може бути використаний як засіб платежу шляхом нанесення на нього передточних написів. В операціях з населенням розповсюджені зберігальні вклади здійснення яких удостовіряється видачею зберіг книжки . Цей вклад може бути як строковим та і до запитання , його часто використовують для здійсення поточних безготівкових платежів.

За поточними рахунками проценти не нараховуються це пояснюється тим що банки не стягують платні за операції по них.

Кошти на кредитних рахунках це так звані мнимі вклади , це кредитні ресурси отримані клієнтом банку і зараховані на спеціальні рахунки.

Кошти на кореспонденських рахунках – це кошти інших банків які знаходяться на рахунках ЛОРО.

Також джерелом ресурсів банку є акцептні операції. Акцепт це погодження банку здійснити платіж по данному векселю по настанні строку його погашення. При акцептній операції банк здійснює платіж за рахунок коштів які заздалегіть перерахував йому векселедавець. Ці заздалегідь перераховані кошти до моменту платежу є ресурсами банку.

Активні операції :

Кредитні

Операції з цінними паперами

Касові операції

Розрахункові

Угоди з іноземною валютою

Угоди з нерухомістю

Акцептні операції

Гарантійні операції

Трастові

Лізінгові операції

Факторингові операції

Кредитні операції класифікуються за наступними ознаками

1. По забезпеченню :забезпечені та незабезпечені,

2. За строками погашення : короткотермінові середньотермінові довготермінові та до запитання

3. За характером погашення : в розтсрочку та одночасні

4. За утриманням проценту : при видачі кредиту, при поверенені та на протязі кредитування.

5. За категоріями позичальників : комерціний кредит,

Вищенаведені функції є основними і визначають ті операції якими займаються банки ( депозитні , ощадні , кредитні, зідійснення безготівкових розрахунків, здійснення мн розрахунків, перетворення безготівкових коштів на готівку, випуск чеків, облік векселів , косультаційні послуги, інвестиційні операції ) однак останнім часом існує стійка тенденція до універсалізації банків . Вони почали займатися операціями та послугами які раніше не знаходилися в полі їх діяльності : лізінг , факторинг, надання споживчого кредиту та ряду ін операцій

13. Поняття види та елементи ГС

ГС – форма організації грошового обігу що склалася в даній країні історично та закріплена законом.

Елементи ГС :

1. найменування грош одиниці

2. маштаб цін ( вміст металу в грошовій одиниці )

3. види грошей

а) повноцінні – номінальна вартість відповідає реальній. Як правило це монети – грошові знаки що виготовлені з металу та мають певні закріплені законом ознаки

б) неповноцінні – номінальна вартість не співпадає з реальною . Від випуску неповноцінних грошей держва отримує дохід як різницю між їх номінальною та реальною вартістю. До неповноцінних грошей відносяться неповноцінні монети , паперові та кредитні гроші

паперові гроші ( грошові знаки наділені примусовим наміналом в більшості випадків не розмінні на золото. Випускаються державою для покриття своїх витрат

кредитні гроші – паперові знаки вартості що виникли назаміну золота на основі кредиту.Основні види вексель банкнота та чек.

4. порядок еміссі та обігу грошей

5. регламентація безготівкового обігу

Види грошових систем – паперові та металічні

Металічні ГС це грошові системи при яких паперові гроші підлягають обміну на повноцінні гроші незалежно від того чи є остінні засобом обігу та платежу.

Паперові – це грошові системи при яких в обігу знаходяться тільки нерозмінні на грошовий метал знаки грошей – казначейські зобовязання та банкноти.

Металічні системи діяльться на монометалізм та біметалізм

Біметалізм - роль загального еквіваленту виконують два метали золото та срібло. При такій системі банноти підлягають обмну на обидва метали. Для обміну на банкноти встановлювався курс для кожного з металів враховуючи їх реальну вартість.

Монометалізм - роль загального еквіваленту виконує один метал золото чи срібло. При такій системі банноти підлягають обмну на один з цих металів. В більшості країн світу існував золотий монометалізм в таких формах :

Золотомонетний монометалізм

Золотозлитковий монометалізм

Золотодивізний монометалізм

14. Зміни у грошових системах країн у роки 1 світової війни

Розвиток домонополістичного катілізму супроводжувався впорядкуванням грошового обігу однак стабільність досягнута за рахунок введення золотомонетного стандарту пороіснувала недовго - до першої світової війни. З її початком більшість країн припинила розмін паперових грошей на золото та вілне переміщення золота через кордон.

добавить из стран

15. Долар США у ролі світової резервної валюти

В роки 1ё св війни яка сприяла значному розширенню зовнішньої торгівлі США і перетворенню їх з боржника в кредитора , долар почав завойовувати положення світової розрахункової та резервної валюти. Подальшому закріпленню долара в цій ролі сприяла післявоєнна інфляція в кап світі, а потім крах золотого стандарту в період кризи 29-33 років. Треба зазначити що в результаті того шо в періолд1 світової війни на теріторії США не велись бойові дії . Тому ця країна не зазнала таких руйнівних втрат як країни Европи. І враховуючи те що на підприємствах США виконувались значні обсяги військових замовлень країн учасниць 1 св війни США змогли накопичити значні золотовалютні запаси. Однак до 2 світової війни долар займав 2 міце у ролі світової валюти після англ ф.ст який все ще зберігав своє лідируюче положення.

Суттєві зміни у положення долару як світової валюти внесла 2 світова війна . В результаті того що США знову не вели бойових дій на своїй теріторії а лише виконували війскові замовлення воюючих країн вони змогли зосередити за роки війни 70 % золотих запасів світу. Це дало змогу США домогтися в 1944 на БВ конференції офіційного визнання долара як основної резервної валюти кап світу. Укріплена в роки війни економіка дала змогу заяняти США 1 місце у світовій кап економічній системі : 56 % пром виробництва , 40 % зовн торгівлі . Це призвело до формування значного активного сальдо тогрівельного балансу і створило підвищений попит на долари в світі який перетворився в так званий доларовий голод. В ціх умовах долар який вільно розмінювався на золото для центр баків і казначейств ін країн користувався достатньою довірою щоб успішно виконувати роль св резервної валюти.

Після 2 св війни США почало активно вивозити капітали і розміщувати їх у країнах західної Европи це призвело до того що в 50 - 60 роках зруйнована економіка країн Зах Европи та Японії почала відновлюватися , попит на американські товари та їх конкурентноздатність на зовнішніх ринках відносно зменшувалась як результат - було зменшення активного сальдо торгівельного балансу. В той час коли сальдо активне ТБ зменшувалось і переросло в пасивне державні витрати США на війскові цілі росли значними темпами .

Хронічна пасивність платіжного балансу , зростання корорткотермінової доларової заборгованості, скророчення золотих запасів, а також все зростаючі темпи інфляційного знецінення долару так підірвали до нього довіру і привели до масового предявлення долару для обміну на валюти інших кап країн і на золото.

Все це призвело до того що США вимушені були відмовитися від обміну доларів на золото в 1971. Нестабільність долара привела до того що кап країни відмовилися від фіксованих курсів своїх валют по відношенню до долара і перейшли до плаваючих курсів.Таким чином притерпіла крах БВС.

Зараз …….......

____________________________________________________

16. Криза БвВС вплив на національні валютні системи країн

Після 2 св війни США почало активно вивозити капітали і розміщувати їх у країнах західної Европи це призвело до того що в 50 - 60 роках зруйнована економіка країн Зах Европи та Японії почала відновлюватися , попит на американські товари та їх конкурентноздатність на зовнішніх ринках відносно зменшувалась як результат - було зменшення активного сальдо торгівельного балансу. В рез-ті доля США в кап пром. вир-ві скоротилась за післявоєнні роки з 54,6% до 36,8%, в експорті - з33 до 12,9%, в офіційних золотих резервах - з 73 до 28%. В той час коли сальдо активне ТБ зменшувалось і переросло в пасивне державні витрати США на війскові цілі росли значними темпами.

Хронічна пасивність платіжного балансу , зростання корорткотермінової доларової заборгованості, скророчення золотих запасів, а також все зростаючі темпи інфляційного знецінення долару так підірвали до нього довіру і привели до масового предявлення долару для обміну на валюти інших кап країн і на золото.

Все це призвело до того що США вимушені були відмовитися від обміну доларів на золото в 1971. Нестабільність долара привела до того що кап країни відмовилися від фіксованих курсів своїх валют по відношенню до долара і перейшли до плаваючих курсів.Таким чином притерпіла крах БВС

осн. причины :

1. нестабильность капит. економики, обремененной военными и др. непроизводительными расходами.

2. отрицательное влияние инфляции на мировые цены и конкурентоспособность фирм, поощрение спекулятивного перемещения горячих денег.

3. несбалансированность межд. расчетов, проявившаяся в хронической пассивности платежных балансов одних стран (Великобр., США) и длительной активности балансов других (ФРГ, Япония).

4. несоответствие принциповвал. системы изменившимся условиям мирового хозяйства, когда безраздельное господство США сменилось системой трех центров империализма.

5. активизация рынков евродолларов.

17. Кредитна система у вузькому та широкому розумінні

У широкому значенні кредитна система це сукупність кредитних відносин , форм кредита, методів кредитування та кредитних установ, при широкій трактовці в кредитну систему включають усі інститути які функціонують на фін ринку . При такій трактовці зникає різниця між фінансовою системо та кредитною . В вузькому - сукупність кредитних установ країни.

У вузькій трактовці існують 3 ланки кредитної системи

1) ЦБ

2) КБ ( Універсальні та спеціалізовані . Спеціалізовані : інвестиційні , іпотечні , збербанки , зовнішеконом банки

3) Небанківські фін кредитні інститути ( пенс фонди страх компанії інвестиційні фонди трастові компанії ломбарди , фінансові компанії , товариства взаємного кредитування , фін-кредитні спілки , пересилка грошей ті ін )

18. Европейська валютна система : створення та механізм дії

Характерна риса сучасного етапу розвитку ГС - розвиток регіональної економічної і валютної інтергації як наслідок інтернаціоналізації господарського життя. Процес поглиблення взаємозвяків розподіл праці між національними господарствами та створення міжнародних господарських комплексів в рамках економічних групувань знайшов своє вираження в ЕЄС.

ЕЄС - регіональна інтеграційна державно-монополістична організація країн зах Европи. Функціонує з 01.01.1958 на основі Римського договору підписаного в березні 1958 Францією ФРН Італією , країнами Бенелюксу. З 1973 в ЕЄС увійшли Великобританія Ірландія Данія , 1981 - Греція 1986 Іспанія Португалія. ЗЕЄС асоційовані 66 країн Африки Карибського та Тихоокеанського басейну.

Поетапна програма створення валютно-економічного союзу співтовариствав ( план Варнера ) була розрахована на 10 років 71-80.

На першому етапі 71-73 передбачалося звуження меж коливань валютних курсів, введення повгної оберненості валют, уніфікація валютної політики , шляхом узгодження економічної фінансової та грошової політики

на другому етапі 74-76 предбачалося завершення розпочатих мироприємств

на третьму етапі 77-80 передбачалось передати національним органам ЕЄС деяких повноважень що належали національним урядам, створити европейську валюту за допомогою якої відбувалося б автоматичне вирівнювання валютних курсів та рівня цін на базі фіксованих паритетів, ставилося за мету заснувати загальний центр для вирішення валютно фінансових проблем та поєданти центральні банки ЕЄС по типу ФРС США для гармонізації ГК та вал політики.

Структурні принципи ЕВС

1) Основа ЕВС - европейська валютна одиниця - ЕКЮ з 1977 . Це регіональна розрахункова мн одиниця . У вал корзині - 10 валют Переважає марка ФРН - 1/3 . на відміну від СДР ЕКЮ використовується в приватних операціях банків та фірм

2) Режим валютних курсів в ЕВС заснований на механізмі “ европ вал змії “ : встановлено ліміт взаїмних коливань курсів ( + - 2. 25 % ) від їх центрального курсу. Передбачене скорочення лімітів курсових коливань до +- 1% в 1981 не було досягнуто

3) Для підтримки нестабільних валют введено колективну валютну інтервенцію. ЦБ-кам надаються кредити ЕФВС ресурси якого збільшені в 1979 до 25 млрд ЕКЮ. Проект створення на його базі в 1981 ЕВФ не було здійснено.

4) В ЕВС поновлено міждержавні операції з золотом на відміну від офіційної демонетизації його в ямайській валютній системі :

а) в ЕВС створено мн фонд золота за рахунок обєднання 20 % офіційних золотих резервів країн членів ( 2.7 тис тон

б) використовується середньоринкова ціна золота для визначення розміру внесків золота , регулювання еміссії та розміру резервів в ЕКЮ.

в) золото слугує забезпеченням еміссії ЕКЮ

Введення ЕВС сідчить про створення зах Европі нового вал центру начолі з нім маркою напротидію долару США у відповідності до змін у співідношенні сил у кап світі. Процес координації вал політики , формування наднаціонального механізму валютного регулювання , створення міждержавних регіональних валютно-кредитних та фін організацій називається валютною інтеграцією. Вал інтеграція ЕС ще незавершена . Цьому перешкоджує економ нестабільність а також небажання країн членів співтовариства передавати свої суверенні права наднаціональним органам валютного регулювання

____________________________________________________

19. Національна валютна система: поняття та структура

Національна валютна система - це складова частина національної грошової системи країни. Ця форма організації економічних зв’язків країни за допомогою яких здійснюється міжнародні розрахунки, утворюються та використовуються валютні ресурси країни.

Національна валютна система залежить від розвитку зовнішньо-економічних відносин країни та юридично закріплена національним законодавством.

Складовими елементами національної валютної системи є:

1. Національна валюта. Це грошова одиниця.

2. валютний паритет. Це база валютного курсу, це співвідношення між двома валютами, що встановлено в законодавчому порядку. З 1979 р. валютний паритет встановлюється на базі СДР (валюта МВФ).

3. режим курсу націон. валюти. Валютні курси - можуть бути фіксовані, або гнучкі. Фіксовані - це система, що припускає наявність зареєстрованих паритетів. Фіксовані валютні курси можуть бути або дійсно фіксовані, що базуються на золотому стандарті, вони можливі лише за умов золотого стандарту, або договірно фіксовані, що базуються на одній чи кількох валютах або на умовно встановленій офіційній цін золота. Гнучкі курси - це системи, при який у валют не має офіційних валютний паритетів. Тут виділяють дві групи валют: плаваючі валюти (самостійно змінюються на базі попиту та пропозиції на ринку) та коливні валюти (прив’язують валютні курси до валютний кошиків).

Для держав з ринковою економікою найдоцільнішим є притримування керованого плаваючого курсу відносно ВКВ. На У. нині діє режим валютного коридору, на 1998 рік валютний коридор встановлено: 1.7 - 1.9 грн. за 1 $.

4. органи валютного ринку

5. національні органи, що обслуговують та регулюють валютні відносини в країні

6. можливість та умови обміну нац. валюти на золото та іноземні валюти, тобюто конвертованість валюти.

22. Страх-ня банк депозитів : необхідність , існуючі системи

За допомогою системи страхування депозитів в різних країнах надаються гарантії вкладникам повернення їх депозитів. Це є важливою формою забезпечення стабільності банківської системи. Практично у всіх розвинених країнах існує та чи інша форма страхування депозитів. Це може бути державна (федеральна) установа (США, Італія, Великобританія, Японія) або спеціальна добровільна асоціація (Німеччина, Франція Швейцарія). Наприклад, у Франції гарантія складає 400 тис франків на одного вкладника, але існує при цьому загальний ліміт гарантії – не більше 200 млн франків на 1 банк. Тут існує асоціація французьких банків, яка не отримує якихось регулярних внесків від своїх членів, а суми фактичних виплат покриваються членами асоціації пропорційно розміру їх депозитів.Банки що ефективно працюють надають допомогу банкам які знаходяться у скрутному стані.

У Німеччині існує фонд захисту депозитів, також під егідою федеральної асоціації німецьких банків. Участь носить добровільний характер, але існує система щорічних внесків. Розмір гарантії 30 % від суми банківського вкладу на 1 вкладника. У надзвичайних ситуаціях федеральні органи земель та приватні банки надають допомогу.

У Великобританії програма страхування існує під егідою держави. Банки не платять регулярних внесків, а вносять кошти на покриття витрат. Гарантується не весь депозит, а лише 75% до 20 тис фунтів на 1 вкладника.

В США існує федеральна корпорація страхування депозитів. Це державна установа. Кожному вкладнику гарантується його вклад у сумі до $100 тис. на одного вкладника.

Федеральна корпорація по страхуванню депозитів. Створена в 1934 р. Всі банки-члени ФРС зобов’язані вступити в цю корпорацію. Інші банки – за бажанням.

Цілі корпорації:

1. захист вкладників від фінансових втрат;

2. запобігання масовому вилученню вкладів.

На сьогодні 98% КБ страхують свої депозити в цій компанії. ФКСД здійснює контроль за діяльністю банків, які страхують свої депозити, робить все для того, щоб не довести банк до банкрутства.

ФСКД може надати допомогу тому банку, який опинився у скрутному становищі:

1. може надати кредит для здійснення злиття цього банку з іншими, більш потужними;

2. може поручитися за такий банк та перерахувати деякі кошти на його рахунок.

3. на крайній випадок, оголошується банкрутство з виплатою максимальної суми страхового відшкодування.

Щорічні внески ростуть, зараз – 0,15% загальної суми депозитів, але ця сума диференційюється за галузями. Максимальний ліміт внесків можу складати 0,325%.

21. Утвор м/н валютно-кредитних орг-цій після 2 св війни

Міжнародні регіональні валютно-кредитні і фінансові організації - державно-монополістичні інститути які створені на основі міждержавних угод з метою регулювання міжнародних економічних , валютно-кредитних і фінансових відносин.

МВФ - почав діяти в 1947 як спеціаліз орган ООН

МВФ - Міжурядова валютно-кредитна організація яка здійснює регулювання валютних відносин між державами членами і надає їм коротко та середньострокові кредити в іноземній валюті для покриття дифіциту платіжних балансів.

Перш ніж БВВС зазнала краху була здійснена спроба укріпити її шляхом створення МВФ штучної валютної одиниці - СДР. Випуск СДР почався з 01.01.70 . Протягом 70-72 МВФ випустив 9.3 млрд одиниць СДР що були розподілені між його членами пропорційно розміру їх внесків . СДР не існує у вигляді готівки а лише у формі кредитних записів на спеціальних рахунках в МВФ і використовується в розрахунках між ЦБ країн - членів МВФ. З переходом до плаваючих курсів вартість СДР виражається через ринкові курси валют 16 країн а з 01.01.81 - 5 країн ( США ФРН Франція Англія Японія )

Членами МВФ стали 151 країна ( 1988 ) капітал - 90 млрд Голоси в керівних органах МВФ розподіляються між країнами виходячи з розмірів квот. Кожна держава володіє 250 голосами + 1 голос на кожні 100 000 СДР її квоти. 46 % голосів належить США та країнам ЕЄС 34 % країнам що розвиваються.

У звязку зі змінами які внесла ямайська валютна реформа 1976 ( поряд з доларом США в якості резервних валют визнаються валюти інших країн та СДР, національні валюти та СДР не мають золотого вмісту і не розмінюються на золото , офіційно визнаються плаваючі курси які вільно встановлюються на ринку) в Устав фонду були внесені деякі зміни а також доля США в капіталі фонду знизилась до 20.1 % а в загальній кількості голосів до 19.3 %. Разом з тим підвищилася питома вага голосів і квот країн експортерів нафти.

МВФ здійснює кредитні операції . Для покриття дифіциту платіжного балансу країна член може отримати необхідні кошти в іноз валюті в обмін на національну строком від 3-5 р . Країна погашає кредит шляхом викупу з фонду своєї національної валюти на конвертовані валюти. Без обмежень країна може отримати кредити лише в розмірі 25 % квоти. При видачі кредиту білше ліміту МВФ вимагає проведення економічних заходів по стабілізації економіки краіни позичальника. Крім того МВФ надає додаткові кредити : ( стенд-бай, для покриття дифіцитів платіжних балансів , що викликані падінням цін на сировину і структурними зсувами в економіці, для стабілізації цін на сировину, для країн що відчувають серйозні порушення платіжних балансів ( розширене кредитування)

Фонд здійснює контроль за дотриманням країнами членами принципів світової валютної системи що зафіксовані в його Статуті.

МБРР - створений 1947 як спец орган ООН

Основна ціль створення - надання кредитів для розширення виробничих потужнгостей країн члені. Членами можуть бути тільки члени МВФ.Джерало ресурсів - акціонерний капітал країн членів 85.2 млрд дол 1987 та випуск облігацій - 47 млрд дол.

Банк видає кредити строком до 20 років під гарантію урядів країн членів банку і надає гарантії по довгостроковим кредитам інших банків. При наданні кредитів для змін в структурі економіки банк вимагає денаціоналізації підприємств , надання свободи дій приватному капіталу в тому числі іноземному , лібералізація зовнішньої торгівлі. Для розширення кредитів країнам що розвиваються були засновані два філіали банка.

1) Міжнародна фінансова корпорація ( МФК) 1956 - для заохочення інвестицій приватного капіталу в промисловість країн що розвиваються . МФК надає кредити високо рентабельним приватним підприємствам без гарантій уряду на термін до 15 років в розмірі до 20 % вартості проекту.

2) Міжнародна асоціація розвитку ( МАР) 1960 - налдає пільгові кредити країнам що розвиваються на термін 50 років під 0.75 % річних. МВФ МФК МАР мають єдиний орган управління та президента.

Регіональні банки розвитку ( Межамериканський банк розвитку, Африканський БР , Азіацький банк розвитку )

Виникли в 60 роках . Причини виникнення : крах колоніальної системи , підвищення ролі звільнених країн у світовому розвитку, розвиток регіонального співробітництва і економічної інтеграції країн що розвиваються в цілях колективного розвязання проблем нац екон.

Різниція між банками обумовлена рівнями економчного розвитку країн континентів на яких вони знаходяться, особливостями їх історичного розвитку і часом утворення . Разом з тим регіональні банки мають спільні риси : вони мають єдині цілі , які витікають з потреб країн що розвиваються. У цих баків однотипний порядок формування пасивів та форм керівництва. А також едентичні обєкти кредитування ( інфраструктура, добувна та обробна промисловість ). Існує значний вплив розвинутих кап країн на ці банки.

Регіональні валютно кредитні і фінансові організаці ЕС

Европ інвест банк 58 - довгострокове кредитування

Европейський фонд розвитку 58 - субсидії та пільгові кредити

Европейський фонд орієнтації СГ 62 - субсидування експорту сг продукції ЕС і підтримання цігн

Европейський фонд регіонального розвитку 75 - фінансування заходів по вирівнюванню регіональних диспропорцій в країнах ЕС

Европейський фонд вал співробітництва 73 - кредити для покриття дифіциту платіжних балансів країн членів

Банк міжнародних розрахунків 1930 - обєднання ЦБ 30 країн забезпечує мн розрахунки своїх членів.

____________________________________________________

23. ГКС кооніально залежного типу.Валютні зони

Особливістю формування ГС періоду становлення капіталізму були грошові системи колоній. Вони являли собою найгірший вид золотодивізного стандарту , що повною мірою відповідав лише ГС метрополії.Для ГС колоній було притаманне наступне :

1. емісія грошей здійснювалась банками метрополій або спеціальними валютно-грошовими агенціями.

2. Валюти колооній прикріплювались до валют метрополій шляхом встановлення валютного курсу , який був вигідний метрополіям

Забезпеченням валюти колонії повинна була бути валюта метрополії в розмірі 100% еміссії. Тому валюта колоній була фактично дублікатом валюти метрополії. Але на цьому не закінчувались притиснення прав колоній у грошовому обігу . Накопичені за рахунок торгівлі сировиною резерви валюти метрополії колонії повинні були розмістити у державних цінних паперах метрополії під дуже низький відсоток і виступати таким чином дуже вигідними кредиторами для совїх колонізаторів.

Наслідком існування ГС колоніального типу стали валютні зони - группування країн( колоній чи бувших колоній ) повязані з головною країною( метрополія ) единим валютно фінансовим режимом. Під час другої світової війни були оформлені такі валютні зони : стерлінгова, доларова, фр франку, португальського ескудо, іспанської песети, голанського гульдена. Серлингова зона - валютне угрупування країн колишньої британської імперії, яке склалося історично під егідою і проводило більш-менш узгоджену політику у сфері міжнародних валютних відносин з переважним використанням ф.с. у валютних операціях. Політика зони регулюється банком Англії та казначейством.

До цього існував стерлинговий блок (виник у 1931)

Особливості:

1. юридично стерлингова зона не мала централізованого керівного органу;

2) діяльність здійснюється на базі джентельменських угод банку та казначейства

Із 60-х років стерлінгова зона почала розпадатися і зараз практично не існує.

Зона франка . Виникла у 1939 році . Особливістю було юридичне оформлення міждержавними угодами та наявність централізованого головного органу - Валютного комітету зони франку. Деякі країни вийшли з зони франка інші продовжують своє членство : основою зони є незалежні держави Африки. Нині зона охоплює 23 країни. Зона має 2 валютних союзи : Західноафриканський валютний союз та Валютний союз Центральної Африки . Грошовою одиницею цих країн є франк КФА. 1 фр франк= 50 Франкам КФА

Механізм зони : встановлення твердого паритету валют з францульким франком, гарантування франку КФА франц казначейством та його вільний обмін на фр франк , контроль франції над кредитною політикою банків країн членів , збереження всіх інвалютних резервів у фр франках , відсутність валютних обмежень між країнами членами, здача виторгу у іноземній валюті у централізований пулл при фр казначействі , здіснення всіх розрахунків через валютний рахунок у Парижі.

В доларовий блок увійшли країни Цент та ПД Америки та Канада де панували американські монополії

25. Банк Фр : створення , управління особливості діяльності

Центром кредитної системи є БФ, Який було створено в 1800р. рішенням Наполеона. Це був приватний акціонерний банк, з початковим капіталом 30млн. фр. Право еміссії банкнот банк отриамв у 1803 р. , але це право було обмежено лише рамками Парижу. З 1848 ЦБ здобув право еміссії на всій території Франції. До середини 19 ст. це був єдиний акціонерний банк у Фр. Зараз ЦБ Франції має у всіх важливих пунктах Фр. свої відділення і філії (заг. кільк. 260). До його націоналізації у 1945 цей банк поряд із функціями центр. еміссійного банку виконував фукції комерційного банку (випускав банкноти шляхом кредитування торгово-пром. буржуазії). Як банк банків БФ був менш за все пов”язаний з комер-ми банками і його вплив на них до 2 світ війни був незначним (т.б. він виконував функції звичайного комерційного банку). Згідно закону 1945 р. БФ був націоналізований і його акціонерний капітал був викуплений протягом 20 років в обмін на 3% облігацій держ. позики. Тільки після прийняття закону 1967р. для ком. банків стало обв”язковим резервування коштів у ЦБ. Він є центром безготівкових розрахунків, які здійснюються через ролзрахункові палати. В БФ зберігаються офіційні золотовалют. резерви. БФ є банкиром та касиром держави, покриває її розходи в тому числі невиробничі у формі прямих та прихованих позик, макс. ліміт заборгованості держави банку Фр. визначається парламентом. Банк приймає учесть у розподіленні держ. позик. На чолі банку-керуючий, 2 замісники, які призначаються перзидентом Франції на необмежений строк. Принципові фін. рішення приймаються геенеральною радою банку, яка складається з 12 членів, з яких: 7 призначаються міністром фінансів, 4- провідні директора націоналізованих банків, 1- представник співробітників БФ. Т.б. в значній мірі грошово-кред. політику Франції визначає мінфін.

26. Зміни в діяльності депозит установ США по закону “ Про дерегул-ня депозитн установ та контроль за гр обігом“ 1980

Значний вплив на діяльність американських комерційних банків має закон 1980 р. «Про дерегулювання депозитних установ та контроль за грошовим обігом». Згідно цього закону, всі ФКУ поділено на дві групи:

1. депозитні

2. не депозитні.

До депозитних належать комерційні банки, а також взаємноощадні банки, ссудо-ощадні асоціації, та кредитові спілки. Недепозитні установи – страхові та пенсійні компанії, інвестиційні компанії, фінансові компанії, взаємні фонди грошового ринку та ін.

Згідно цього Закону, внесені деякі зміни у функціонування банків та банківських установ, а саме:

1. встан єдині вимоги по резервах для всіх депоз уст-в;

2. відмін вимоги до рез-ів по депоз більше ніж 1.5 роки;

3. зменш сам показник норми обов’язкових резервів, вимоги до резервів встановлено для 3-х типів вкладів:

• трансакційні рахунки (поточні) – 3% до суми , але не більше 36,7 млн. дол; при сумі більше 36,7 млн – 12 %.

• депозити ю.о. – якщо строк менше 1.5 років – 3%

4. вимоги за євровалютою – 3%.

5. ФРБ повинні брати плату за операції по клірингу чеків та інші послуги (до 1980 року ці операції бали безкоштовними, але здійснювати ці розрахунки могли тільки банки – члени ФРС, тепер – всі КБ.)

6. всі депозитні установи можуть отримувати позики у ФРБ свого округу

7. скасов верх межу норм % по депоз 6 та більше років;

8. збільш страх відшк-ня ФКСД з 40 тис. до 100 тис.$.

27. ФРС США : структура , цілі , функції.

1913 р. – видано Федеральний резервний Акт. Його головною метою було створення центрального банку у вигляді системи резервних банків із 25 відділеннями, для того, щоб впорядкувати грошову емісію. Ставилася також мета концентрації банківських резервів і встановлення контролю за діяльністю кредитних установ.

Федеральна резервна система складається з 5-ти ланок:

1. Рада керуючих ФРС

2. 12-ть федеральних резервних банків. (Вся територія США була поділена на 12 федеральних резервних округів, і в кожному з них було створено федеральний резервний банк)

3. федеральний комітет відкритого ринку

4. Федеральні консультативні Ради

5. банки - члени ФРС (приблизно біля 40% всіх комерційних банків США)

Федеральна Резервна система становить незвичну суміш державних та приватних елементів, централізованих та децентралізованих складових.