2.Кровопостачання, будова, сурфактант.

Кровопостачання легень здійснюється судинами малого кола кровообігу (легенева артерія) та бронхіальними артеріями великого кола кровообігу, іннервація – симпатичними, парасимпатичними й спинномозковими нервами.

Зовні кожна легеня вкрита щільною тоненькою сполучнотканинною оболонкою – плеврою (легеневою), яка потім із легень переходить на стінку грудної порожнини і щільно з нею зростається (пристінкова плевра).

Легенева і пристінкова плевра утворюють герметично закриту плевральну порожнину заповнену невеликою кількістю серозної рідини, яка зменшує тертя листків плеври під час дихання. У плевральній порожнині тиск на 6-9 мм рт. ст. нижчий від атмосферного.

Структурно-функціональною одиницею легень є альвеоли. Альвеоли – це відкриті пухирці діаметром 0,2-0,3 мм, які відходять від альвеолярних проток. В обох легенях людини їх нараховують 500-700 мільйонів, у коня – близько 5000, у великої рогатої худоби – 600, у кіз і овець – 200 млн. Відповідно поверхня всіх легеневих альвеол у людини становить близько 100, коня – 500, у кози і вівці – 80 м2 . Стінка альвеол легень утворена одним рядом епітеліальних клітин різного розміру (малих і великих), які розміщуються на базальній мембрані. Число малих епітеліальних клітин в альвеолах легень переважає кількість великих епітеліальних клітин; останні утворюють 3-4 % поверхні стінки альвеол.

Основною функцією малих епітеліальних клітин альвеол є забезпечення газообміну, тоді як великі клітини стінки альвеол легень виконують секреторну функцію – продукують сурфактант. Крім малих і великих клітин у стінці альвеол легень трапляються альвеолярні макрофаги, які виконують захисну функцію. Зовні до базальної мембрани альвеол легень прилягають кровоносні капіляри малого кола кровообігу, а також сітка еластичних і колагенових волокон, які обплітають альвеоли. Із середини стінка альвеол легень вкрита тонким шаром сурфактанту, який контактує з альвеолярним повітрям.

Сурфактант – це суміш фосфоліпідів (близько 75%), нейтральних ліпідів (15%), білків (8%) і вуглеводів (2%).

Значення сурфактанту полягає в тому, що, зменшуючи поверхневий натяг до нуля, він запобігає злипанню альвеол під час видиху, а також проникненню через стінку альвеол мікроорганізмів із альвеолярного повітря.

Сурфактант також запобігає переходу води з капілярів у альвеоли та полегшує перехід молекул О2 і СО2 через стінку альвеол легенів. При дефіциті сурфактанту альвеоли легень спадаються, що призводить до виникнення важких форм дихальної недостатності. Сурфактант відіграє важливу роль у новонароджених. У них він сприяє розправленню альвеол легень і оберігає легені від їх спадання (злипання)

3. Зовнішнє дихання (легенева вентиляція), тобто обмін повітря між альвеолами легень і зовнішнім середовищем, здійснюється в результаті ритмічних періодичних змін об’єму герметично закритої грудної порожнини. Збільшення її об’єму забезпечує вдих, а зменшення – видих. Фази вдиху і видиху становлять дихальний цикл і вони послідовно змінюють одна одну. Зміна фази вдиху на видих і навпаки регулюється дихальним центром, розташованим у довгастому мозку.