9. Регуляція серцевої діяльності.

Серце може змінювати свою діяльність незалежно від зовнішнього впливу. Регуляторні процеси, які здійснюються внутрішньосерцевою нервовою системою, знаходяться під контролем блукаючого нерва.

Важливе значення мають внутрішньоклітинні механізми регуляції, які забезпечують зміни інтенсивності роботи міокарда у відповідності з кількістю крові, що надходить до серця.

Цей механізм отримав назву “закон серця” – сила скорочення міокарду пропорційна ступеню вихідної величини м’язових волокон.

Зовнішній вплив на серце здійснюється за допомогою імпульсів, які надходять з центральної нервової системи по симпатичних і парасимпатичних нервах, а також гуморальним шляхом.

Між серцем та центрами блукаючого нерва існує двонейронний зв’язок. Перші нейрони розташовані в довгастому мозку, а їх відростки – аксони – в інтрамуральних гангліях серця.

Тут беруть початок другі нейрони, відростки яких йдуть до вузла Кісса-Флека, м’язових волокон передсердь та до атріо- вентрикулярного вузла.

Симпатичний нерв передає свої імпульси до серця також по двонейронному ланцюгу.

10. Рефлекторна регуляція.

У рефлекторній регуляції серцевої діяльності беруть участь нервові центри довгастого і спинного мозку, гіпоталамуса, лімбічної системи, кори півкуль.

Про це свідчить, зокрема, підвищення активності серцево-судинного центру при різних поведінкових реакціях, емоційних станах (хвилювання, страх, злість), а також можливість утворення умовних рефлексів.

При натисканні пальцями на очні яблука залежно від тонусу автономної нервової системи може настати зниження або підвищення частоти серцевих скорочень на 10–20 ударів за хвилину (рефлекс Ашнера), а якщо коню накласти закрутку на праве вухо, то серцевий ритм прискорюється. Це пов’язано з передачею імпульсів по лицьовому нерву до симпатичних нервових центрів.

Важливе значення в регуляції роботи серця мають рецептори, які знаходяться у великих кровоносних судинах (дуга аорти, сонні артерії, устя порожнинних вен) . Тут розташовані баро- та хеморецептори, що утворюють так звані судинні рефлексогенні зони.

11. Гуморальна регуляція діяльності серця здійснюється біологічно активними речовинами, що виділяються в кров і лімфу залозами внутрішньої секреції та при подразненні тих чи інших нервів.

Подразнення закінчень блукаючого нерва викликає виділення ацетилхоліну, а при подразненні симпатичних – норадреналіну (симпатину).

З наднирників у кров надходить адреналін.

Норадреналін і адреналін схожі за хімічним складом та дією, вони прискорюють і посилюють роботу серця, ацетилхолін – гальмує його діяльність.

Тироксин і трийодтиронін збільшують частоту і силу серцевих скорочень, підвищуючи чутливість серця до норадреналіну і адреналіну.

Хеморецептори подразнюються гуморальними факторами при зміні хімічного складу крові: надлишок СО2, нестача О2 та деяких інших речовин викликають відповідну зміну серцевої діяльності.

Пригнічується робота серця при нестачі кисню та надлишку іонів Н+ та НСО– 3. Велику роль в регуляції серцевої діяльності мають електроліти, зокрема іони Са2+, К+ та Na+ , оскільки вони беруть участь в генерації нервового імпульсу і в електрохімічному сполученні.

Надлишок іонів К+ різко знижує збудливість пейсмекерів, пригнічує діяльність серця і навіть може викликати його зупинку в діастолі.

Іони Са2+ підвищують збудливість та провідність міокарда, підсилюють серцеву діяльність.

12. Велике коло кровообігу (системне) розпочинається від лівого шлуночка серця аортою, яка дає розгалуження, що переходять в артерії, артеріоли, капіляри і вени всього тіла. Закінчується двома великими венами, що впадають у праве передсердя.

Мале коло кровообігу (легеневе, дихальне) розпочинається з правого шлуночка легеневою артерією, яка розгалужуючись, переходить в капіляри легень та закінчується легеневими венами, що впадають в ліве передсердя.

При розслабленні передсердь, тобто під час діастоли, їх порожнини наповнюються кров’ю (ліве – артеріальною, а праве – венозною).

13. ПРОВІДНА СИСТЕМА СЕРЦЯ — система, яка проводить збудження в серці — складається з атипових м’язових волокон, густо переплетених нервовими елементами.

До складу П.с.с. входять синоатріальний та атріовентрикулярний вузли, міжвузлові й міжпередсердні утворення, передсердно-шлуночковий пучок Гіса і мережа волокон Пуркіньє.

Синоатріальний вузол (синусовий, синусно-передсердний) знаходиться біля місця впадіння верхньої та нижньої порожнистих вен у праве передсердя. Від нього до вушка лівого передсердя йде міжпередсердний пучок Бахмана. Волокнами цього пучка збудження передається до кардіоміоцитів передсердь.

Атріовентрикулярний (передсердно-шлуночковий) вузол розташований у товщі міжшлуночкової перегородки на межі передсердь і шлуночків. Збудження до цього вузла передається по міжвузлових провідних трактах (пучки Бахмана, Венкебаха та Тореля), що йдуть від синоатріального вузла.

Від атріовентрикулярного вузла йде міжшлуночковою перегородкою пучок Гіса (передсердно-шлуночковий пучок), який ділиться на дві ніжки (праву і ліву), що йдуть до лівого і правого шлуночка серця. Ліва ніжка, у свою чергу, ділиться на передню та задню гілки. Права ніжка та гілки лівої ніжки переходять у волокна Пуркіньє, які безпосередньо контактують із клітинами скорочувального міокарда.