ФБТ БИ 1курс / TKM / #41 / 41

Jk

Лабораторна робота № 41

ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСУ ПОЗДОВЖНЬОГО ПРОКАТУВАННЯ

Мета роботи: вивчити будову прокатного стана; умови захвата заготовки валками; обчислити основні величини деформації при прокатуванні; визначити випередження та кут захвата.

Теоретичні відомості

Сутність усіх видів прокатування полягає в пластичному деформуванні заготовки (нагрітої або холодної) між валками. Розрізняють три види прокатування: поздовжнє, поперечне і поперечно-гвинтове.

При поздовжньому прокатуванні заготовка рухається перпендикулярно до осей валків, які обертаються у протилежних напрямках з однаковою частотою.

При поперечному прокатуванні валки, що обертаються навколо паралельних осей в одному напрямі, обертають заготовку, яка деформується при примусовому переміщенні вздовж валків.

Поперечно-гвинтове прокатування здійснюється при обертанні в одному напрямі валків, розміщених під кутом один до одного.

Обладнання для прокатування називають прокатним станом. Прокатний стан складається з таких основних вузлів (рис.41.1): робоча кліть 1, шестеренна кліть 7, привод 8.

Рис.41.1. Схема прокатного стана

Шестеренна кліть призначена для розмноження руху від вала привода на два робочих валка 3 і надання їх обертанню необхідного напрямку. Валки повинні мати однакову частоту обертання, тому шестеренна кліть має передаточне відношення, що дорівнює одиниці. Рух від шестеренної кліті до робочої передається через муфти 5 і шпинделі 6.

Лабораторна робота №41

Прокатні валки служать робочим інструментом і монтуються в підшипниках 4 станини робочої кліті. Зазор між валками змінюють підняттям або опусканням верхнього валка разом з підшипниками, які переміщуються в пазах станини. Піднімається верхній валок пружинами або з допомогою гідравлічного чи пневматичного привода(на рисунку не показано), а опускається натисканням гвинта 2 на обидва підшипника.

Прокатний валок (рис. 41.2) складається з робочої частини 1, яку називають бочкою, шийок 2, що спираються на підшипники, та хрестоподібних хвостовиків (трефів) 3. Валок набуває руху за допомогою муфти 4, яка з’єднує трефи хвостовика та шпинделя 5.

Рис. 41.2. Схема прокатного валка

У процесі прокатування валки знаходяться в дуже важких умовах під дією значних зусиль, з проковзуванням металу заготовки по контактній поверхні валків, в умовах значної зміни температур їх робочих поверхонь. Тому валки повинні мати високі міцність і стійкість до спрацювання. Їх виготовляють з вибіленого чавуну, вуглецевих та легованих сталей. Валки малого діаметру виготовляють з металокераміки марок ВК6, ВК8 та ін.

Схема поздовжнього прокатування показана на рис. 41.3 у двох проекціях: а – вид збоку; б – вид у плані

Заготовка 1 втягується у зазор між обертовими валками 2 силою тертя Т і деформується на невеликій ділянці, яка переміщується по прокатуваному металу під час руху заготовки у напрямку прокатування. Цю ділянку АСС₁А₁ (на рисунку 41.3 заштрихована)називають зоною деформації. Дугу AC, по якій валок контактує з заготовкою, називають дугою захвата, а центральний кут , що спирається на дугу, – кутом захвата. У точках A і A₁ заготовка стикається з валками і між ними виникає взаємодія: з одного боку, сили реакції N валків намагаються відштовхнути заготовку, з іншого, сила тертя Т втримує заготовку між валками.

Лабораторна робота №41

Рис. 41.3. Схема поздовжнього прокатування

Заготовка буде надійно захвачена валками, якщо горизонтальна складова N_х нормального тиску N буде меншою від горизонтальної складової T_х сил тертя T:

, або (41.1)

Згідно теорії тертя можна прийняти, що , де f – коефіцієнт тертя ковзання між металом заготовки та поверхні валків при захваті.

Кут захвата  пов’язаний з абсолютним обтиском (H-h) і діаметром валків D (рис. 41.4):

Лабораторна робота №41

Рис. 41.4. Розрахункова схема прокатування

(41.3)

Звідси можна визначити кут захвата:

(41.4)

Зі збільшенням діаметрів валків кут захвата зменшується, і умови захвата поліпшуються. Тому потужність прокатного стана визначається діаметром робочих валків: чим більший діаметр валків, тим більшу товщину заготовки можна прокатувати, і тим потужніший стан.

При прокатуванні всі параметри заготовки змінюються: зменшується висота H, значно збільшується довжина L і незначно –ширина B.

Для характеристики деформації заготовки при прокатуванні користуються абсолютними, відносними величинами та коефіцієнтами:

1) абсолютний обтиск:

; (41.5)

2) абсолютне розширення:

; (41.6)

3) абсолютне витягання:

; (41.7)

4) відносний обтиск:

; (41.8)

Лабораторна робота №41

5) відносне розширення:

; (41.9)

6) відносне витягання:

; (41.10)

7) коефіцієнт обтиску:

; (41.11)

8) коефіцієнт розширення:

; (41.12)

9) коефіцієнт витягання:

; (41.13)

Разове проходження заготовки в зазор між обертовими валками називають пропуском. Для здійснення наступних пропусків при прокатуванні заготовки зазор між валками кожного разу зменшують і для кожного наступного пропуску вихідними H, B і L будуть значення, отримані при попередньому пропуску.

Залежно від ряду причин (відносного обтиску, коефіцієнта тертя, хімічного складу сталі) швидкість заготовки при виході з валків перевищує їхню колову швидкість на 3-6%. Це явище називають випередженням металу при прокатуванні. Точне значення величини випередження необхідне при визначенні частоти обертання валків безперервного стану, коли заготовка деформується одночасно у кількох робочих клітях. Для визначення випередження дослідним шляхом на бочці валка роблять заглибину (керн) 3 (рис.41.3), яка дає відбитки на заготовці. Знаючи відстань між двома сусідніми відбитками і довжину кола валка , можна визначити випередження в процентах:

(41.14)

Обладнання, інструменти і заготовки

1. Діюча лабораторна модель прокатного стана з гладенькими валками діаметром 66 мм.

2. Вимірювальний інструмент – штангенциркуль і металічна лінійка.

3. Дві заготовки з литого свинцю та інших матеріалів (див. додаток) довжиною 90 мм кожна з перерізами:

а) квадрат 8х8 мм;

б) прямокутник 8х17 мм.

Лабораторна робота №41

Порядок проведення роботи

1. Виміряти початкові H, B і L для кожної заготовки і результати записати в табл.41.1, графи 3…5 (у відповідних рядках “0”).

Таблиця 41.1

Номер пропуска

Розміри заготовки, мм

Величини деформації

Випередження, %

Абсолютні, мм

Відносні, %

Коефіцієнти

H

B

L

h

b

l

h

b

l







S,%

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

0

І

ІІ

ІІІ

IV

V

l_1кв.= l_1пр=

2. Виконати прокатування цих заготовок у три пропуски при зазорах 6, 4 і 2 мм. Після кожного пропуску виміряти H, B і L заготовок і результати записати до табл.41.1, гр. 3…5 у відповідні пропускам рядки, а також виміряти відстань між відбитками l₁.

3. За отриманими даними для двох заготовок обчислити за формулами (41.5)-(41.13) величини деформації і випередження за формулою (41.14) і записати їх у відповідні місця табл.41.1.

4. Побудувати графіки залежностей і для квадратного і прямокутного перерізів заготовок. Відповідні точки з’єднувати ламаною лінією. Графіки позначити будь-яким прийнятним способом.

Лабораторна робота №41

Додаток до лабораторної роботи №41

Усі приведені метали прокатують у нагрітому стані до температури вище відповідної температури рекристалізації.

Таблиця 41.2

Переріз вихідної заготовки	Номер пропуска	Розміри заготовки різних металів
		Варіант 1			Варіант 2			Варіант 3			Варіант 4
		Бронза БР. А5			Мідь			Латунь ЛА 77-2			Латунь ЛС59-1
		H	B	L	H	B	L	H	B	L	H	B	L
квадрат	0	8	8	90	8	8	90	8	8	90	8	8	90
	I	6	11,7	149,5	6	10,8	138	6	9,9	126,5	6	8,1	103,5
	II	4	13	208	4	12	192	4	11	176	4	9	144
	III	2	14,3	351	2	13,2	324	2	12,1	297	2	9,9	243
прямокутник	0	8	17	90	8	17	90	8	17	90	8	17	90
	I	6	23,4	156	6	21,6	144	6	19,8	132	6	17,1	108
	II	4	24,7	221	4	22,8	204	4	20,9	187	4	17,5	153
	III	2	26	377	2	24	348	2	22	319	2	18	261
		l1кв=280 l1пр=284			l1кв=258,4 l1пр=262			l1кв=237 l1пр=240,2			l1кв=212,5 l1пр=216,3

Лабораторна робота №41