3.Дошкольная педагогіка Франції

>Основоположником дошкільної педагогіки Франції є ПолінаКергомар (1838-1925), видатний діяч народної освіти, головного інспектора притулків, творець педагогіки материнських шкіл, автор програми виховання в дошкільних установах. Увібравши в себе кращі традиції французької педагогіки, він створив свою, оригінальну, теорію і практику громадського дітей дошкільного віку. Розроблена під її керівництвом програма виховання в материнських школах з невеликими змінами застосовується й нині в дошкільних установах Франції.

Материнські школи створювалися для дітей, що з життєвих умов позбавили нагляду батьків – мати не могла воювати за малюка немає жодного будинку. Турботу про неї брала він материнська школа.

Примітка: Н.В. і Ю.В.Микляеви у роботі переводять термін «материнські школи» (>ecolesmaternelles) дослівно, тоді як у російських сайтах, що популяризують французьку освіти використовується понад звичне «дитячі садки». Я теж вживатиму цей термін,т.к. в суті своїй це і є дитячі садки, тобто. освітні установи, а чи не притулки.

П.Кергомар запропонувала вводити в виховання гру як основний метод і форму роботи з дітьми, вказувала вимушені обліку психічних особливостей дітей, була противником тілесних покарань.

Діти у дитсадках діляться втричі вікові групи. Молодша від 2 до запланованих 4 років, середня від 4 до 5, і старша від 5 до 6. Чим вони там займаються, сказати важко.

У вашій книзі «>Дошкольная педагогіка» Н.О.Пичугиной та інших. говориться, що у режимі дня головною формою взаємодії між дитиною та вихователем є заняття. У молодшій віковій групі це мовні заняття, лічилки,потешки, пальчикові гри, розповіді та історії дорослих, заняття для сенсорного розвитку: малювання, нанизування намистин та інших. У середній групі заняття ускладнюються, починається освоєння цифр, рахунки і закордонних мов. У старшої групі дітей готують до школи. Автори критикують французьку систему дошкільної освіти за зайвий академізм, досить жорстку дисципліну, через те, що дітям малою мірою надається свободу вибору.

Автори сайту «Про Франції російською» пишуть, що у молодшої групи діти лише грають; у неповній середній навчаються ліпленні, малювання, іншим практичним навичок, і навіть усному спілкуванню; у старшій починається підготовка до навчання читання, листа документи та рахунку.

Н.В. і Ю.В.Микляеви пишуть, що провідною теорією дошкільної педагогіки Франції є теорія вільного виховання, спонтанного розвитку. Офіційні інструкції, що визначають цілі й завдання дитсадка, зміст дитячої діяльності засновані саме у цієї теорії. Міністерство освіти рекомендує, як загальне напрям педагогічного впливу, когнітивне розвиток дітей з системі Ж. Піаже.

Теорія Ж. Піаже будується на тезі, будь-які види дитячої діяльності повинні відповідати специфічним потребам кожної вікової групи. Розуміння особливостей розвитку дозволяє педагогові проводити, уникаючи втрати свого часу й не прискорюючи темпів

роботи самих дітей. Розвиток проходить певні стадії, жодна із котрих то, можливо пропущена:сенсомоторная (від народження до два роки), конкретних операцій (від двох до одинадцяти), формальних операцій (підлітковий вік). Основними поняттями теоретично Піаже є організовані зразки поведінки чи мислення, є результатом взаємодії з оточуючими об'єктами чи люди:

Асиміляція – результат сприйняття, пов'язані з адаптацією нового досвіду чи інформації до існуючої схемою.

>Аккомодация – зміна існуючої схеми відповідно до новим досвідом.

>Эквилибрация – процес врівноважування очікуваного з реально пережитим, що призводить до розвитку мислення.

Заснована в ційтеории,дошкольная педагогіка будується на емпіричному знанні дитини, концентрується навколо неї й реалізується у реальних ситуаціях, у різних видах своєї діяльності, керуючись такими принципами:

· Дитина обов'язково мусить свідомо та активної участі у його напрямах, що йому пропонують чи котрі він вибирає сам.

·Воспитателю слід використати досвід дитини, здобуті ним вміння і навички.

· Необхідно заохочувати вільне спілкування дітей всередині групи, яка передбачає наслідування одна одній, свідоме чи несвідоме запозичення, обговорення, суперечки. Слід спонукати дітей пояснювати одна одній те, що незрозуміло – усе це вважається важливими чинниками, що сприяли навчання.

Досягнення цілей виховання та утворення забезпечується єдністю вимог оточення, сім'ї та вихователів.