Висновок
Розвиток мислення дитини-дошкільника зумовлюється і ускладненням його практики, засвоєнням способів розумової діяльності. Велику роль при цьому відіграє мовлення. Збагачення словника, засвоєння граматичних структур, уміння слухати, розуміти і будувати речення - необхідні умови розвитку логічних форм мислення у дошкільника.
Опанування навичок мислення може відбуватися різними способами. Одні вчені віддають перевагу організації орієнтувальної діяльності дітей, активізації їхнього мовлення (П. Гальперін, Д. Ельконін, Г. Мінська); інші - опануванню системи послідовних розумових дій, тобто роботи над алгоритмами (Л. Ланда, Ф. Фрадкіна), побудові аналітико-синтетичної діяльності, опануванню методів засвоєння знань (Н. Менчинська, Г. Костюк, Г. Люблінська). Завдяки кожному з них можна досягти значних успіхів у розвитку різних форм мислення дошкільників. Чим послідовніше старання, тим більша здатність дитини дивуватися, ставити запитання, сприймати і засвоювати нове, застосовуючи різні форми, операції і способи мислення, підвищуючи свої можливості до подальшої розумової праці.
На розвиток мислення впливає також ігрова діяльність. Дошкільник повинен бути готовим до неочікуваяих ситуацій, уміти діяти із замінником предмета відповідно до ігрової назви. Предмет-замінник є опорою мислення: на основі оперування ним дитина вчиться думати про реальний предмет. Розвиток мислення полягає у тому, що дитина поступово перестає діяти з предметами безпосередньо у певній ситуації, а вчиться думати про них, діяти з ними в ігровому плані. Гра готує дитину до мислення з використанням уявлень. Досвід ігрових, реальних взаємин у грі закладає основи особливої властивості мислення, яка дає змогу зрозуміти позицію іншої людини. У цьому полягає суть рефлексивного мислення.
Рефлексія (лат. reflexio - відображення) - здатність людини аналізувати власні дії, вчинки, мотиви І співвідносити їх Із загальнолюдськими цінностями, діями, вчинками, мотивами Інших людей.
Вона сприяє адекватній поведінці людини серед інших людей. Розвитку рефлексії сприяє гра, оскільки у ній виникає реальна змога контролювати виконання дії. Граючись, наприклад, у "хвору дитину", маля "плаче", як це буває насправді, контролює виконання цієї ролі. Подвійна позиція під час виконання ролі (виконавець і контролер) розвиває здатність співвідносити свою поведінку з особистим досвідом, образом, який дитина відтворює і творить одночасно. Рольова гра має великі можливості для розвитку рефлексії. У здатності до неї виявляється можливість розуміти, відчувати іншу людину. Ігрова діяльність створює найсприятливіші умови для розвитку дитини, переходу від наочно-дійового мислення до наочно-образного й елементів словесно-логічного.
Розвитку мислення сприяє і формування у дитини методологічних знань, які одночасно висвітлюють найістотніші відношення предметів, які пізнає дитина, організацію її пізнавального досвіду, упорядкування отриманих знань. Ці знання відображають у найпростішій формі взаємозв'язок предметів і явищ, їх розвиток, можливість якісного перетворення. Наприклад, у дітей формують знання про те, що предмети і явища слід розглядати не самі по собі, а в їх зв'язках з іншими предметами, що передбачає вихід за межі цього предмета і розгляд його у загальній сукупності предметів і явищ. Під час цього дитина має справу з маловідомими предметами, інформація про які є для неї невизначеною, незрозумілою.