3. Поняття та види способів захисту цивільних прав. Вибір способу захисту.

Цивільний кодекс України передбачає такі способи захис­ту цивільних прав та інтересів:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майно­вої шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Цей перелік не є вичерпним, законодавець визначає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встанов­лений договором або законом.

Цивільний кодекс України не закріплює норми-дефініції мораль­ної шкоди, а лише визначає, що моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близь­ких родичів;

3) у душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Під формою захисту розуміється нормативно визначений порядок здійснення відповідних дій самими суб’єктами цивільного права або державними органами, які спрямовані на відновлення порушеної майнової або немайнової сфери законних інтересів та прав управомоченої особи. Розрізняють юрисдикційні і неюрисдикційні форми захисту порушених суб’єктивних цивільних прав.

До юрисдикційних форм захисту суб’єктивних цивільних прав та інтересів належить захист цивільних прав судом, органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, а також нотаріусом. До неюрисдикційних форм захисту суб’єктивних цивільних прав та інтересів належить самозахист та застосування оперативних заходів впливу.

4. Міри захисту та міри відповідальності: співвідношення понять.

Міри захисту спрямовані на виконання цивільно – правового обов’язку щодо суб’єкта, права якого порушені. Реалізуються судом, самим уповноваженим суб’єктом і завжди забезпечені можливістю державного примусу щодо їх реалізації ( наприклад, двостороння реституція про визнання угоди недійсної), вони не пов’язані з засудженням поведінки правопорушника

Міри відповідальності, крім відновлення прав потерпілого завжди спричиняють несприятливі наслідки у майновій сфері особи, яка такі права порушила. Ознаками такої відповідальності є негативні несприятливі наслідки у майнової сфері правопорушника ( зменшення частини його майна), осуд правопорушення і правопорушника, можливість державного примусу (міри відповідальності встановлюються у правових нормах, реалізація яких забезпечується примусовою силою держави).

Негативні несприятливі наслідки у майновій сфері правопорушника означають зменшення частини його майна.

Державний примус виражається у тому, що міри відповідальності встановлюються у правових нормах, реалізація яких забезпечується примусовою силою держави. Такими обтяженнями можуть бути:

- заміна невиконаного зобов’язання новим, або заміна додатковим;

- зміна або припинення правовідносин;

- приєднання до порушеного обов’язку нового ( наприклад, окрім виконання зобов’язання, обов’язок відшкодувати шкоду, сплатити неустойку тощо).

Цивільно – правова відповідальність – це правовідношення, що виражається у вигляді несприятливих наслідків майнового і немайнового характеру у боржника, які забезпечується державним примусом які тягнуть за собою засудження правопорушника і його суб’єкта.

Як санкції, міри відповідальності можуть бути поділені на :

-конфіскаційні - вилучення майна у доход держави;

-штрафні ( неустойка);

-компенсаційні – що призначені відшкодувати потерпілому шкоду, заподіяну правопорушником.

Функції цивільно-правової відповідальності:

-попереджувально-виховна – спрямована на попередження правопорушення;

-репресивна – означає покарання правопорушника, яке забезпечується у додаткових несприятливих зобов’язаннях, що забезпечуються державним примусом;

-компенсаційна – проявляється у ліквідації несприятливих наслідків у потерпілого за рахунок боржника;

-сигналізаційна – слугує сигналом про можливість недоліків у поведінці боржника, які можуть проявитися у нових право стосунках.

Принципи цивільно-правової відповідальності: законність, невідворотність, індивідуалізація, повне відшкодування шкоди, рівність сторін, поєднання особистих інтересів із суспільними.