1. Охорона та захист цивільних прав: співвідношення понять.

поняттям "охорона цивільних прав" охоплюється вся сукупність заходів, що забезпечують нормальний хід реалізації прав. В нього включаються заходи не тільки правового, але й економічного, політичного, організаційного та іншого характеру, спрямовані на створення необхідних умов для здійснення суб'єктивних прав. Що стосується власне правових заходів охорони, то до них відносяться всі заходи, з допомогою яких забезпечується як розвиток цивільних правовідносин у їх нормальному, непорушеному стані, наприклад, закріплення цивільної право-, дієздатності суб'єктів, встановлення обов'язків і т. п., так і відновлення порушених або оспорених прав та інтересів.

2.1. Юрисдикційна (судовий та адміністративний порядок захисту).

Судовий захист цивільних прав та інтересів.

Способи захисту судом цивільних прав та інтересів:

1) визнання права. Застосовується у випадку спору щодо наявності у суб'єкта цивільного права цивільного права чи цивільного обов'язку;

2) визнання правочину недійсним.

3) зобов'язування припинити дію, яка порушує право. Можливе щодо триваючого цивільного правопорушення

4) відновлення становища, яке існувало до порушення (реституція).

5) примушування до виконання обов'язку в натурі

6) зміна правовідношення.

7) припинення правовідношення.

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди

Право на відшкодування збитків виникає у особи з самого факту невиконання обов'язку,.

Адміністративний захист цивільних прав та інтересів.

Захист цивільних прав в адміністративному порядку здійснюється насамперед Президентом України, органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, а також посадовими, службовими особами цих органів.

Способами адміністративного порядку захисту цивільних прав є.

1) скасування правових актів державних органів, їх посадових та службових осіб вищестоящим органом влади;

2) використання органами держави чи місцевого самоврядування, які наділені юрисдикційними повноваженнями, способів захисту цивільних прав, встановлених ст. 16 ЦК.

2.2 Неюрисдикційна

1. Особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань. Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. 2. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства.

Коментована стаття надає фізичній та юридичній особам право застосовувати засоби самозахисту своїх цивільних прав від порушень і протиправних посягань. Крім того, самозахистом коментована стаття визнає захист прав іншої особи, але виключно власними силами без звернення до суду або до інших суб'єктів захисту. Самозахист є реакцією на протиправні дії іншої особи, застосування засобів протидії. Застосування даного способу захисту звільняє від відповідальності за шкоду, завдану особі, яка порушила цивільні права та інтереси особи, яка захищається (ст. 1169 ЦК). Самозахист як спосіб захисту цивільних прав може застосовуватися за наявності відповідних умов. До таких умов можна віднести: - відсутність законодавчої заборони застосовувати відповідні засоби протидії; - відсутність суперечності засобів протидії моральним засадам суспільства; - відповідність способу самозахисту змісту права, що порушено; - відповідність способу самозахисту характеру дій, якими порушено право, та наслідкам, що спричинені цим порушенням. Тобто способи самозахисту мають бути адекватними тому порушенню цивільного права, проти якого вони спрямовані. Спрямованість на припинення правопорушення. Самозахист не може виходити за межі дій, необхідних для припинення порушень права. Всі дії того, хто застосовує самозахист, мають бути спрямовані виключно на припинення порушень власного права або права третьої особи. Якщо ця мета досягнута, подальші дії проти особи, яка допустила порушення, не можуть бути визнані самозахистом. Способи самозахисту можуть бути встановлені договором, законом або обиратися особою самостійно. Так до способів самозахисту можна віднести застосування такого способу забезпечення виконання зобов'язань, як притримання. Одним із видів самозахисту є необхідна оборона. Також самозахистом можуть бути названі так звані оперативно-господарські санкції, передбачені ст. ст. 235 - 236 Господарського кодексу України.